Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow федо-фец arrow ФЕРОМАГНЕТИЗМ
   

ФЕРОМАГНЕТИЗМ

явище, що полягає в наявності у кристалічних і некристалічних речовин (феромагнетиків) при температурах, нижчих деякої критичної температури Тс (Кюрі точки), самодовільної намагніченості М (Т), зумовленої взаємно паралельною орієнтацією магн. моментів (спінів) атомних носіїв магнетизму. Фіз. природа Ф. пояснюється характером обмінної взаємодії між тотожними мікрочастинками (електронами) у феромагнетиках і описується на основі законів квантової механіки. Нагрівання феромагнетиків приводить до зменшення М (Т) і зникнення її при Тс. Теплоємність та деякі інші їхні немагн. властивості також зазнають аномалій при Т = Тс. Вище Тс феромагнетики переходять у парамагнітний стан (див. Парамагнетизм). Феромагнітні властивості матеріалів широко використовують у радіотех. і електро-тех. пристроях (напр., у трансформаторах, магн. засобах запису інформації тощо).

Літ.: Барьяхтар В. Г.. Иванов Б. А. Магнетизм — что это? К., 1981. Див. також літ. до ст. Магнетизм.

В. М. Локтєв.