Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow рево-рек arrow РЕКРЕАЦІЯ
   

РЕКРЕАЦІЯ

(лат. recreado — відновлення сил) — система заходів, пов'язаних з використанням вільного часу для оздоровчої, культурно-пізнавальної та спортивної діяльності людей на спеціалізованих територіях, що розташовані поза місцями їхнього постійного мешкання. Р. характеризується величиною часу, потрібного для відновлення сил, і діяльністю, спрямованою на це відновлення. Величина рекреаційного часу залежить від характеру виробничих відносин, рівня продуктивності сусп. праці, а також від віку, статі, професії відпочиваючих та ін. факторів. Особливого розвитку Р. набула у 2-й пол. 20 ст., що пов'язано з скороченням робочого часу в умовах науково-технічної революції, прогресом на транспорті, негативними наслідками урбанізації. У капіталістичних країнах заходи щодо Р. спрямовані гол. чин. на одержання прибутку пануючих класів, у соціалістич. суспільстві— на оздоровлення і всебічний розвиток особистості. В нашій країні тривалість неробочого часу трудящих становить бл. третини року, що реально закріплює право рад. людей на відпочинок. Рекреаційну діяльність за характером організації поділяють на організовану й самодіяльну, за правовим статусом — на відпочинок у своїй країні й іноз. туризм. Необхідною умовою розвитку Р. є наявність рекреаційного потенціалу — сукупності природних, культурно-істор. і соціально-екон. передумов організації рекреаційної діяльності на певній території (див. Рекреаційна територія). Найважливіша складова частина рекреаційного потенціалу — рекреаційні ресурси. Розрізняють Р. короткочасну з поверненням на ночівлю у місця постійного мешкання та тривалу. Територіально короткочасна Р. обмежується приміською зоною. Здійснення тривалої Р. територіально практично не обмежується. Враховуючи різноманітність цілей рекреаційної діяльності, всі функції Р. об'єднують в такі осн. групи: медико-біол., соціально-культурну та економічну (просте і розширене відтворення робочої сили, формування госп. систем, що забезпечують задоволення рекреаційних потреб, розширення сфери прикладання праці тощо). У Рад. Союзі виділяють чотири великі рекреаційні зони. Південь Європейської частини СРСР — гол. рекреаційна зона країни. Тут зосереджено третину санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів і турбаз, бл. 70% піонерських таборів країни. До цієї зони включають тер. чорноморського узбережжя Кавказу з центром у Сочі, Південний берег Криму та Пн. Кавказ. Середня смуга

Європейської частини СРСР спеціалізується на рекреаційному обслуговуванні місц. населення і виступає як зона пізнавального туризму загальносоюзного значення. У цій зоні розташовані найбільші туристичні центри країни — Москва і Ленінград, міста т. з. Золотого кільця,. Київ, Львів та ін., а також курорти Прибалтики й України. Середня і південна смуга Азіатської частини СРСР включає територію від Уралу до Тихого ок. без Крайньої Півночі. Рекреаційне г-во тут лише формується. Зона перспективна для створення рекреаційних територій типу національних парків. Північ СРСР — найбільша за площею зона, де Р. має локальний характер (гол. чин. вздовж великих річок — Лени, Єнісею, Обі).

XXVI з'їзд КПРС вказав на необхідність дальшого розвитку та удосконалення санаторно-курортної справи й туризму, зокрема у Сибіру і на Далекому Сході, на Україні та в Грузії. Проблеми Р. досліджують рекреаційна географія, медична географія, соціологія, економічна географія та ін. науки.

Літ.: Царфис П. Г. Рекреационная география СССР. M., 1979; География рекреационных систем СССР. М., 1980.

М. В. Багров.

 

Схожі за змістом слова та фрази