Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow поліо-поляк arrow ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863— 64
   

ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863— 64

Січневе повстання 1863 — нац.-визвольне повстання проти гніту рос. царизму, що вибухнуло в Королівстві Польському, Литві, частково на тер. Білорусії і Правобережної України. Визрівало в обстановці поразки Росії у Кримській війні 1853—56 й загострення в зв'язку з цим кризи феод.-кріпосницької системи. Повстанню передувало виникнення революц. ситуації в Росії. В 1861 в ході масових патріотичних маніфестацій польс. населення утворилося два табори — "червоні" і "білі". "Червоні", що відстоювали інтереси збіднілої шляхти і дрібнобурж. елементів, виступали за нац. незалежність Польщі, радикальні соціальні перетворення, за єдність польс. і загальнорос. революц. руху. "Білі", що відображали інтереси великої та середньої шляхти й торг.-пром. буржуазії, домагалися автономії Польщі в межах 1772. Для підготовки повстання "червоні" в червні 1862 створили Центр. нац. к-т (ЦНК), визначна роль у якому належала Я. Домбровському, 3. Падлевському, Б. Шварце. Провінційні к-ти "червоних" було створено в Литві й на Правобережній Україні. Приводом до початку повстання стало проведення в жовтні 1862 рекрутського набору в Польщі, що завдало удару революц. орг-ціям. Вночі проти 11 (23).І 1863 повстанці на заклик ЦНК напали на царські гарнізони. Повстання поширилося на всю тер. Королівства Польського, згодом охопило лит., білорус. і укр. землі. На Правобережній Україні вночі проти 27.IV (9.V) 1863 повстання підняв "Провінційний к-т на Русі" (польс. нелегальна орг-ція, засн. у серпні 1862). На Пн. Київ. губ. (Біличі, Бородянка) діяв загін повстанців на чолі з В. Рудницьким. У Волин. губ. загін під командуванням Е. Ружицького діяв у районі Житомира, Любара, Полонного, Мирополя. В повстанні взяв участь "Комітет рос. офіцерів у Польщі" під керівництвом А. О. Потебні. Проте широкої підтримки з боку білорус. і укр. населення, яке не поділяло прагнень польс. шляхти включити білорус. і укр. землі до складу Польщі, повстання не мало. Не було єдності і серед керівників повстання. У травні 1863 ЦНК було перейменовано на Нац. уряд (Жонд народовий), він створив розгалужену мережу повстанської влади. На Правобережній Україні його представляв Виконавчий відділ Жонду народового на Русі. Восени 1863 "білі" почали відходити від повстання, саботували рішення Жонду. До травня 1864 царський уряд при підтримці Пруссії та Австрії придушив повстання. Окремі загони вели боротьбу до 1865. К. Маркс і Ф. Енгельс підкреслювали видатне міжнар. значення П. п. (див. Твори, т. 19, с. 36; т. 28, с. 459). Свої симпатії польс. повстанцям висловлював В. І. Ленін, водночас різко критикуючи М. П. Драгоманова за його класово обмежену негативну оцінку П. п. (див. Повне зібр. тв., т. 24, с. 140; т. 25, с. 283).

Літ.: Русско-польские революционные связи. Материалы и документы, т. 1—2. М., 1963; Общественно-политическое движение на Украине в 1856 —1864 гг. Материалы и документы, т. 1 — 2. К., 1963—64; Марахов Г. И. Польское восстание 1863 г. на Правобережной Украине. К., 1967.

Г. І. Марахов.

 

Схожі за змістом слова та фрази