Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow агі-ад arrow АГРАРНА ПОЛІТИКА
   

АГРАРНА ПОЛІТИКА

(від лат. - земельний) - заходи, здійснювані державою, класами і партіями щодо розв'язання аграрного питання, проблем розвитку сільського господарства. А. п., охоплюючи цілі і завдання, а також методи і засоби досягнення їх, є складовою частиною заг. економічної політики д-ви. В класовому суспільстві пануючі класи і їх політ. орг-ції розробляють відповідні агр. програми і концепції, стратегію і тактику боротьби за захист, збереження і примноження своїх інтересів у агр. сфері, яка відіграє велику роль у житті людства, розв'язанні загальнополітич., екон. і соціальних проблем його існування і розвитку. Агр. відносини в різні істор. епохи складалися під діянням властивих їм екон. законів, відображаючи характер володіння і користування землею як осн. засобом с.-г. виробн. Це й визначало найбільш суттєві риса А. п. правлячих кіл того чи іншого часу. Перехід земель у приватну власність, перетворення їх на об'єкт наживи шляхом експлуатації селянства викликали і викликають гострі соціальні суперечності і класову боротьбу. Розвиток капіталізму в с. г. ще більше загострив класові антагонізми, призвів до розшарування селянства, яке підпало під подвійне гноблення - великих землевласників і капіталістів. Це особливо проявляється в залежних країнах, де іноземні монополії за допомогою д-ви, розорюючи фермерів і селян, концентрують зем. власність у своїх руках і створюють великі капіталістичні плантаційні г-ва. В епоху імперіалізму в розвинутих капіталістичних країнах А. п. спрямована на захоплення монополіями ключових позицій в сільському г-ві. В цьому напрямі бурж. уряди здійснюють різні заходи по т. з. "регулюванню" с.-г. виробн. і ринку. Держ. політика "поліпшення агр. структури" призводить до розорення мільйонів селян і фермерів, дальшої концентрації капіталу, загострення суперечностей між монополіями та великими фермами, з одного боку, і дрібноселянським г-вом, з другого. В країнах, що розвиваються, А. п. спрямована на ліквідацію феод. відносин та подолання екон. відсталості і наслідків колоніалізму. Залежно від держ. ладу проводяться демократичні перетворення чи створюються умови для розвитку капіталізму в с. г. (див. Аграрні реформи).

Як свідчить історичний досвід, шляхи до розв'язання аграрного питання вказали комуністичні і робітничі партії. Базуючись на теоретичному фундаменті марксистсько-ленінського вчення і виходячи з конкретних умов тих чи ін. країн, вони розробляють науково обгрунтовані агр. програми, стратегію і тактику здійснення їх. Вперше в історії людства розв'язання агр. питання стало можливе в результаті Великої Жовтн. соціалістич.революції, здійсненої в Росії робітничим класом у союзі з трудящим селянством під керівництвом партії більшовиків. Одним з перших держ. актів Рад. влади був ленінський Декрет про землю. Було скасовано приватну власність на землю, яка стала загальнонар. надбанням і передавалась без будь-якого викупу в користування трудящих. Комуністична партія і Рад. уряд послідовно проводили політику, спрямовану на завершення агр. революції, створення великих держ. і колективних г-в. Найважливішою передумовою цього була соціалістична індустріалізація. Суцільною колективізацією сільського господарства завершено переведення цієї важливої галузі на соціалістичні рейки. Одночасно проводилась робота щодо орг.-госп. зміцнення і підвищення ефективності громад, г-ва, розвитку його продуктивних сил і удосконалення соціалістичних агр. відносин. Здійснювалася політика укрупнення дрібних г-в з відповідною концентрацією виробн., було зміцнено матеріально-тех. базу колгоспів. Наступний період супроводився дальшим підвищенням рівня усуспільнення с.-г. виробн., зростанням радгоспного сектора. Поліпшувалась система планування й матеріального стимулювання. Проте розвиток с. г. відставав від більш швидких темпів розвитку соціа-лістич. індустрії. Щоб подолати це відставання, Комуністична партія Рад. Союзу відповідно до нових умов висунула більш високі вимоги перед с. г., всебічно обгрунтувавши шляхи його прискореного розвитку; розробила довгочасну програму піднесення соціалістичного с. г., яка послідовно проводиться в життя після Березневого пленуму ЦК КПРС 1965. Гол. напрямами цього курсу є, по-перше, створення стабільних екон. умов за рахунок найраціональнішого розподілу нац. доходу, встановлення економічно обгрунтованих закупівельних цін, поліпшення фінансування і кредитування, введення нового порядку планування, що сприяє збільшенню доходів і нагромаджень, а також капіталовкладень на прискорення темпів розширеного відтворення; по-друге, переведення с. г. на сучас. індустріальну основу, рішуче прискорення наук.-тех. прогресу, підвищення інтенсифікації с. г. шляхом забезпечення комплексної механізації, хімізації та меліорації, впровадження нових сортів і гібридів, прогресивних технологій та ін. наук. досягнень; по-третє, удосконалення форм організації виробн., поліпшення системи управління. Водночас вживаються заходи щодо прискорення розвитку індустрії, яка забезпечує необхідне матеріально-тех. постачання с. г., перехід від розрізнених до комплектних поставок засобів вироби, під потокові механізовані технології. Відповідно розвивається також переробна пром-сть, сфера транспортування, зберігання і постачання споживачам готової продукції. Йдеться про курс на забезпечення пропорційного розвитку всього нар.-госп. агропром. комплексу (включаючи і його інфраструктуру) як матеріального фундаменту створення достатку продовольчих ресурсів. Виходячи з рішень XXV з'їзду партії, ЦК КПРС здійснює також послідовну політику, спрямовану на забезпечення спеціалізації с.-г. виробн. на базі міжгосп. кооперації і агропромислової інтеграції, широкої індустріалізації землеробства і тваринництва. Це визнано магістральним напрямом дальшого розвитку соціалістичного с. г., новим етапом практичного здійснення ленінського кооперативного плану (див. Кооперативний план В. 1. Леніна) в умовах розвинутого соціалістичного суспільства. Парт. і держ. політика, спрямована на поступове формування прогресивних госп. систем типу міжгосп. і агропром.підприємств і об'єднань, сприяє зближенню двох форм соціалістичної власності, вирівнюванню умов господарювання, розв'язанню соціальних проблем подолання істотних відмінностей між пром. і с.-г. працею, між містом і селом, умовами життя робітників і селян. Кожна соціалістична країна здійснює А. п. відповідно до конкретних умов, виходячи з об'єктивних закономірностей соціалістичного будівництва. При цьому між ними проводиться дедалі ширший обмін досвідом, зміцнюється братерська взаємодопомога і співробітництво. А. п. комуністичних і робітн. партій соціалістичних країн має величезне міжнар. значення. Вона розкриває перед селянами капіталістичних і залежних країн шляхи докорінного розв'язання агр. питання, соціалістичної перебудови села.

І. І. Лукінов.

 

Схожі за змістом слова та фрази