Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Ю arrow ЮРИДИЧНА НАУКА
   

ЮРИДИЧНА НАУКА

— система наукових знань про об'єктивні закони виникнення, розвитку й функціонування держави і права, їхню класову природу, місце й призначення в суспільному житті. Входить до складу суспільних наук. Джерела Ю. н. відомі ще з часів стародавніх д-в (див. Хаммураппі закони, Гоша Мхітара судебник, Римське право, Кодекс Юстініа-на, "Саксонське зерцало"). Класичним зводом законів бурж. суспільства є Кодекс Наполеона. Відомими представниками Ю. н. різноманітних напрямів в зарубіжних країнах були, зокрема, Ч.

Беккаріа (Італія), І. Бентам (Англія), Ж. Боден (Франція), Г. Гроцій (Нідерланди), Р. Ієрінг (Німеччина). У Давній Русі найзначнішими пам'ятками систематизації юрид. норм і знань були т. з. правди ("Руська правда"), літописи, грамоти, статути (Статут Володимира Мономаха). В них було зібрано й описано нормативні, законодавчі матеріали. Перші спроби наукових досліджень у галузі юриспруденції на Україні належать до 1-ї половини 18 ст. і пов'язані зі складанням збірника норм феод.-кріпосницького права, що діяли на Лівобережній Україні,— "Права, за якими судиться малоросійський народ", над яким працювала спеціальна кодифікаційна комісія в Глухові, створена за царським указом від 28.VІІІ (9.ІХ) 1728. Починаючи з 18 ст. офіц. Ю. н. розвивалася гол. чин. у Моск., Петерб., а пізніше — Київ., Харків., і Новоросійському (в Одесі) ун-тах. Першими рос. професорами-юристами були С. Ю. Десницький та І. О. Третьяков. Відомі імена таких вчених-юристів, як Є. В. Васьковський, М. Ф. Владимирський-Буданов, Д. І. Каченовський, О. Ф. Кістяковський, А. Ф. Коні, К. О. Неволін, В. А. Незабитовський та ряд інших. Теор. і методологічною основою соціалістичної Ю. н. є вчення К. Маркса, Ф. Енгельса і В. І. Леніна, документи КПРС. Для становлення Ю. н. у нашій країні важливе значення мали праці Д. І. Курського, М. В. Криленка, П. І. Стучки, М. Ф. Владимирського, Є. Б. Пашуканіса. На Україні утвердженню рад. правової науки сприяла теор. і практична діяльність керівників КП(б)У та Укр. Рад. д-ви Д. 3. Мануїльського, Г. І. Петровського, С. В. Косіора, М. 0.ц Скрипника, В. Я. Чубаря, Е. Й. Квірінга, В. П. Затонського, О. Г. Шліхтера, першого наркомюста О. І. Хмельницького. Розвиток радянської Ю. н. відбувався в процесі будівництва рад. держ. апарату і вироблення нового законодавства, в рішучій боротьбі проти буржуазної і бурж.-націоналістичних концепцій та ідеалістичної методології. Проблеми Ю. н. розробляють наукові установи АН СРСР і АН союзних республік, спеціалізовані науково-дослідні ін-ти при М-ві юстиції СРСР, Прокуратурі СРСР і МВС СРСР. Наук. дослідження проводяться і в юрид. навч. закладах, зокрема на юрид. ф-тах ун-тів, на юрид. кафедрах ін. вузів. Наук. рада АН СРСР "Закономірності розвитку держави, управління і права" здійснює координацію наук. досліджень у масштабах країни.

Основними галузями Ю. н. є: теорія д-ви і права, історія д-ви й права, держ. право, цивільне право, кримінальне право, процесуальне право, адм. право, судоустрій, фінанс. право тощо, а також міжнар. право та міжнар. приватне право (див. окремі статті). Праці рад. правознавців присвячено узагальненню досвіду держ.-правового будівництва в СРСР та в ін. країнах соціалізму, дослідженню природи і соціального призначення права, з'ясуванню його органічного зв'язку з політикою й сусп. відносинами, творчої ролі в будівництві соціалізму і комунізму. Рад. вчені взяли участь у розробці положень Конституції СРСР 1977, в удосконаленні законодавства. Вони досліджують комплексні проблеми вдосконалення розвинутого соціалістич. суспільства, здійснюють розробки по аргументованому викриттю антикомуністичних і ревізіоністських концепцій у галузі держави і права. Рад. фахівці в галузі права входять до Міжнародної асоціації юристів-демократів, Міжнародної асоціації політичних наук. Діє Радянська асоціація міжнародного права (з 1957). В УРСР працюють Держави і права інститут АН УРСР, який є центром науковоправових досліджень у республіці, відділ економіко-правових проблем в Ін-ті економіки пром-сті АН УРСР (Донецьк). Наук. дослідження проводяться в Харківському юридичному інституті, на юрид. ф-тах ун-тів Києва, Львова й Одеси, в Київ. вищій школі МВС СРСР. Видаються журнали "Радянське право", міжвідомчий збірник "Проблеми правознавства*. Монографія "История государства и права УССР" (1976) удостоєна Державної премії УРСР (1981). В республіці академіками і членами-кореспондентами АН УРСР було обрано таких правознавців: в 20-х рр.— О. М. Гуляєва, В. М. Гордона, В. Е. Грабаря, М. І. Палієнка, О. О. Малиновського, М. О. Максимейка; в 30-х рр.— О. П. Дзеніса, С. В. Юшкова; в 40-х рр.— В. М. Корецького; в 60-х рр.— Б. М. Бабія, П. О. Недбайла; в 70-х рр.— В. К. Мамутова, В. В. Цвєткова (див. відповідні біографічні статті). У 1974 на Україні видано енциклопедичний Юридичний словник, 1983 здійснено його друге видання.

Б. М. Бабій.

 

Схожі за змістом слова та фрази