Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КЛІР
   

КЛІР

(грец. — жереб) — узагальнена назва духівництва у християнстві. Згідно з каноном покликаний Святим Духом здійснювати церк. служіння: проповідувати, викладати таїнства, турбуватися про розбудову храму тощо. Розрізняють вищий К. (священнослужителі) і нижчий (церковнослужителі). В ранньому християнстві духівництво обиралося жеребкуванням, а пізніше ступені священнослужителів надавалися через таїнство священства — хіротонію, а ступені церковнослужителів присвоювалися способом хіротосії (здійснювалася у храмі, але на відміну від хіротонії — поза вівтарем і не є таїнством). У системі священного ієрархічного служіння виділяють 3 ступені: єпископський (папи, патріархи, католикоси, екзархи, примаси, митрополити, архієпископи, хорєпископи), пресвітерський (священики, протоієреї, протопресвітери, ієромонахи, ігумени, архімандрити) та дияконський (диякони, протодиякони, архідиякони). Традиційно ступені священнослужителів вважають за походженням апостольськими, а отже, вічними, і тому церк. влада не може змінити їх кількість.

У католицькій церкві церковнослужителі не відрізняються від священнослужителів, і ступені нижчого К. [іподиякон (субдиякон), аколуар, екзорцист, лектор (читець), остіарій] теж відносять до апостольських за походженням. Щоб дійти до іподиякона, треба відбути чотири нижчі ступені, а перед цим необхідно здійснити тонзуру — постриг (на тім'ї вистригається кружок, який, власне, і слугує для того, щоб відрізняти катол. клірика від мирянина). В православній церкві ступені нижчих кліриків не є боговстановленим інститутом, а запроваджуються церк. владою, тому вона може залежно від обставин встановлювати нові або скасовувати існуючі ступені церковнослужителів. У наш час у правосл. церкві із ступенів нижчих кліриків залишились іподиякони і читці (інколи обов'язки читців виконують миряни). Оскільки священнослужителі є духовними керівниками і наставниками мирян, то кандидати на священство повинні відрізнятися глибиною і міцністю віри, високими моральними якостями, бездоган. репутацією. Тому не всі християни можуть бути рукопокладені чи посвячені. В католицькому, як і в православному, церк. праві прийнято розрізняти за характером два види перешкод стосовно здобуття священства: 1) абс. нездатність до висвячення; 2) перешкода, яка допускає диспенсацію (відступ від неухильного дотримання закону) з боку компетентної церк. влади. За змістом перешкоди до здобуття священства можна класифікувати таким чином: фізичні (вік, стан здоров'я, псих, і тілесні вади), духовні (недостатність віри, моральні вади, розпуста, відсутність необхідних знань), соціальні (сімейний стан, держ. обов'язок, репутація). З метою виявлення перешкод кандидати на священство відбувають певні передбачені канонами публічні (засвідчені кліриками та мирянами) і таємні (сповідь) випробування. Порівняно з мирянами клірики користуються певними привілеями. Історично склалося 5 типів привілеїв К.: привілей канону (право на особливий захист і недоторканність особи священика), привілейована підсудність (духівництво підсудне виключно церк. владі), імунітет (звільнення від певних повинностей — військ., податкової тощо), привілей честі (визначення першості в церк. ієрархії, поважл. ставлення мирян до К., а нижчих кліриків — до вищих), у катол. церкві право посильної відповідальності у суд. справах щодо стягнень (майно кліриків не може бути стягнене за борги). Клірикам забороняється пиячити, грати в азартні ігри, брати участь у поганських обрядах, переодягатися у жін. одяг, одягати маски, займатися рукоприкладством, справами, пов'язаними з проливанням крові (напр., працювати хірургом, полювати тощо). Особливу групу обов'язків становлять вимоги до сімейного життя (шлюб кліриків повинен бути моногамним, заборонена т. з. пасивна бігамія, неодруженим священнослужителям не дозволяється брати шлюб, а вдівцям та розлученим забороняється повторний шлюб). Найголовнішим обов'язком клірика є вірність своєму духовному покликанню.

Літ.: Булгаков С. В. Настольная книга для священно-церковнослужителей. X., 1900; Цыпин В. А. Церк. право. М., 1996.

О. В. Бучма.

 

Схожі за змістом слова та фрази