Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛІБЕРУМ ВЕТО
   

ЛІБЕРУМ ВЕТО

(лат. liberum veto — свобода заборони) — у польс. держ. праві періоду пізнього Середньовіччя правовий звичай, який вимагав повної одностайності у рішеннях сеймів і сеймиків, право шляхти відхиляти рішення вального сейму в разі незгоди з ним. Навіть один голос проти означав, що рішення не буде прийнято. Под. практика застосовується нині на засіданнях Ради Безпеки ООН. Сеймові посли (депутати) на той час були лише виразниками волі своїх виборців і мали діяти у суворій відповідності з даними їм на воєводських сеймиках інструкціями. Сейм у цілому не міг нав'язувати окр. воєводствам свої закони чи постанови, оскільки вони вважалися вільними членами держ. союзу, а місц. шляхта вважала для себе обов'язковими лише акти, які були прийняті нею за добровільної згоди. На практиці Л. в. означало право будь-якого посла сейму Речі Посполитої своїм протестом (польс. nie pozwalam — не дозволяю) заборонити ухвали сеймом певного акта чи рішення. Застосування Л. в. означало не лише скасування ухвали сейму, проти якої протестував незадоволений посол, а й припинення наст, засідань, що перекреслювало і всі раніше прийняті ухвали, оскільки всі сеймові рішення становили один закон.

Л. в. було одним з виявів т. з. шляхетської демократії — польс. варіанту станової монархії і свідчило про слабкість корал, влади та незавершеність процесів централізації д-ви. Особливістю станової монархії у Польщі було те, що від участі у вищому представн. органі — сеймі — були відсторонені селяни та міщанство. Згаданий вальний сейм виникає з представн. органів шляхти у формі зем. з'їздів (сеймиків) і поступово набуває першоряд. значення для вирішення держ. справ у Польщі через фін. залежність короля від шляхти. Оскільки корол. привілеями шляхта звільнялася від сплати практично всіх податків (крім двогрошового збору з лану), для того, щоб отримати від неї необхідні кошти, король змушений був питати її згоди. Остаточне закріплення шляхет. привілеї отримали після смерті (1572) короля Сигізмунда II Августа, останнього з династії Ягеллонів. Новий король Генріх Валуа задля утвердження своєї влади змушений був видати т. з. Пакти конвенту та Генріхові артикули, які теж узаконювали принцип Л. в. Магнати та шляхта часто вдавалися до Л. в. для зриву невигідних ухвал, систематично порушували роботу сейму, посилюючи анархію в країні. Прогягом 1652—1764 з 55 сеймів лише 7 були доведені до кінця, а 48 — зірвані. Від 1666 право Л. в. поширилось і на воєвод, сеймики. За рішенням сейму 1768 Л. в. було скасоване при розв'язанні екон. питань, а конституцією Польщі 3.V 1791 скасоване взагалі.

Однак 1793 магнати, які утворили т. з. Торговці іьку конфедерацію, відновили право шляхти застосовувати Л. в. Остаточно Л. в. зникає із втратою Польщею незалежності в 1795. Уперше право Л. в. було застосоване 1652 послом від Литви В. Сициньським, який за підмовою магната Я. Радзивілла наклав вето на сеймові ухвали, що мали затвердити Білоцерківський договір 1651, укладений між гетьманом України Б. Хмельницьким та польс. урядом.

О. О. Кордун.

 

Схожі за змістом слова та фрази