Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАО ЦЗЕДУН
   

МАО ЦЗЕДУН

(26.ХІІ 1893, с. Шаошань, пров. Хунань — 9. IX 1976, Пекін) — кит. держ. і політ, діяч, ідеолог марксизму. Закін. 1918 пед. уч-ще у м. Чанша — адм. центрі пров. Хунань і працював у б-ці Пекін, ун-ту. Під впливом Жовтневої революції 1917 в Росії познайомився з ідеями марксизму, прилучився до антиімперіаліст. та антифеод. руху «4-го травня». Один із засновників спілки «Новий народ» (1918). У 1919 заснував журн.

«Сяндзянський огляд», 1920 — «Спілку культурних читань» з метою розповсюдження рев. ідей. Чл. ком. партії Китаю (КПК) з часу її заснування (1921). Організував у Чанші ком. групи. Брав участь у роботі 1-го з'їзду КПК (1921), був обраний секретарем Хунанського к-ту КПК. Очолював центр, відділ пропаганди Гоміндану, редагував журн. «Політичний тижневик», викладав в Ін-ті сел. руху. 1928 призначений політ, комісаром 4-го корпусу черв, армії Китаю. 1931 на 1-му Всекит. з'їзді представників рад. р-нів у м. Жуй-дзині (пров. Цзянси) обраний головою ЦВК і Раднаркому Китайської Радянської Республіки. З 1935 М. Ц. входив до складу секретаріату ЦК КПК, з 1943 - голова ЦК КПК. З утворенням КНР (1949) М. Ц. обраний головою Центр, нар. урядової ради КНР і одночасно очолював Нар.-рев. військ, раду. У 1954—59 — голова КНР і Держ. к-ту оборони країни. Ініціатор т. з. великого стрибка (1957—59) і «культурної революції» (1966—76), які завдали великих матеріальних збитків кит. сусп-ву, деструктивно вплинули на його розвиток, призвели до значних людських і культур, втрат.

У своїх працях «Стратегічні питання революційної війни в Китаї» (1936), «Стосовно протиріччя» (1937), «Китайська революція і Комуністична партія» (1939), «Про нову демократію» (1940), «Про коаліційний уряд» (1945) та ін. М. Ц. намагався поєднати цінності традиц. кит. культури (старого знання) і зх. культури (нового життя). Він дотримувався ідеї «китаїзації марксизму» через втілення його теор. ідей у практику рев. оновлення Китаю. Розробив концепцію «нової демократії», згідно з якою у відсталих країнах можливе встановлення дем. диктатури народу як форми диктатури пролетаріату. Така диктатура передбачала співробітництво осн. класів, у т. ч. нац. буржуазії під керівництвом роб. класу. М. Ц. дотримувався ортодокс, марксист, позицій, негативно ставився до досягнень світ, політ, думки, його ідеалом були політ, ідеї Й. В. Сталіна. Разом з тим вчення М. Ц. про два типи суперечностей («суперечності між нами й нашими ворогами та суперечності всередині народу») розходилися з тодішніми марксист, догмами. На поч. «культурної революції» М. Ц. виступав прибічником «безбережної демократії мас». Пізніше под. погляди кит. пропаганда охарактеризувала як «лівацькі ухили і помилки». У кит. політ, думці М. Ц. визнавав позит. роль школи легісгів (законників), представники якої поряд з вимогами поваги до закону виправдовували і пропагували насилля. М. Ц. критично ставився до конфуціанства, заперечуючи властиві йому загальнолюдські морально-етичні принципи.

Тв.: Избр. произведения, т. 1—4. М., 1952-53. Літ.: Китай: история в лицах и событиях. М.. 1991.

В. П. Горбатенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази