Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТАНТИН ВЕЛИКИЙ
   

КОНСТАНТИН ВЕЛИКИЙ

(Constantinus Magnus), Константин I Великий, Гай Флавій Валерій Аврелій [Caius Flavius Valerius Aurelius; бл. 285 (за ін. даними — 27. II 272), м. Наїссус, тепер м. Ниш, Югославія — 22.V 337, біля м. Ні-комедії, тепер Ізміт, Туреччина] — рим. імператор у 306—337. Син імп. Констанція І Хлора. За імператорів Діоклетіана і Галерія служив у війську. Успішно воював проти алеманів і франків на Рейні, потім проти готів і сарматів на Дунаї. Після смерті батька у 306 був проголошений брит, легіонами Августом (Возвеличеним). Правив разом з Ліцинієм; 316, після страти останнього, став одноосібним імператором, сконцентрувавши всю повноту влади в імперії у своїх руках.

Продовжував політику Діоклетіана по зміцненню домінату. Своїх синів Константина II, Констанція і Константа проголосив цезарями — співправителями і спадкоємцями держ. влади. Сприяв перетворенню імперії на військ.-бюрокр. д-ву. Провів адм. реформу, розділивши країну на чотири префектури — Східну, Іллірію, Італію і Галлію, 14 діоцезів (єпархій) і 114 провінцій. Створив пишний двір зі східним церемоніалом, поклонінням імператору. Організував консисторій — таємну держ. раду, сформував чиновн. апарат. Провів військ, реформу, розділивши військо на мобільне і прикордонне, розпустив привілейовану преторіанську гвардію. У 326 обрав столицею давньогрец. поліс Візантій, перейменувавши його (330) на Константинополь. Під час правління К. В. було стабілізовано грош. одиницю, зупинено натиск варварів. Посилилося станове розшарування сусп-ва, від 332 широко практикувалося прикріплення колонів до землі. К. В. сприяв перетворенню християнства на держ. релігію, перед смертю прийняв християнство, за що був проголошений христ. церквою рівноапостольним і великим. Відзначався віротерпимістю: не застосовував репресивних заходів проти язичників, засновував язичницькі храми, мав звання великого понтифіка (верх, жерця); практично втілював указ про віротерпимість, виданий у 311 Галерієм, та Міланський едикт 313 (приписуваний К. В.), виданий Ліцинієм у Нікомедії.

Літ.: Burcknardt J. Die Zeit Constantins des Grossen. Zhrich, 1950; Voelkl L. Der Kaiser Konstantin. Miinchen, 1957; Mac Mullen R. Constantine. London, 1970; Krawc-zuk A. Konstantyn Wielki. Warszawa, 1970.

Л. M. Маймескулов.

 

Схожі за змістом слова та фрази