Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow стрих-судн arrow СТРУКТУРА
   

СТРУКТУРА

(лат. structura— будова, розміщення, порядок) — спосіб закономірного зв'язку предметів і явищ природи й суспільства, мислення й пізнання; сукупність істотних зв'язків між виділеними частинами цілого, що забезпечує його єдність; внутрішня будова чого-небудь. С. властива об'єктам, що являють собою системи, і виділяється шляхом встановлення істотних, відносно стійких зв'язків між їхніми елементами при частковому або повному абстрагуванні від якісних характеристик цих елементів. С. є законом існування й функціонування систем, забезпечує збереження осн. властивостей при різноманітних змінах їх, становить основу подібності різних, часто якісно відмінних предметів і явищ. За властивостями С. поділяються: за сферою існування — на матеріальні (фіз., біол., хімічні) та ідеальні (психічні, пізнавальні, логічні); за характером зв'язку — на порядкові, композиційні, топологічні; за спрямованістю — на субстанціональні та функціональні; за багатоманітністю зв'язків — на прості і складні тощо. Особливим типом складної С. є соціальна структура, яка виражає властивий даному суспільству спосіб виробництва, поділ праці, взаємовідносини класів суспільних та ін. груп соціальних, форми політ. організації суспільства, явища духовної культури тощо. Розрізняють соціальну С. суспільства (класи, соціальні групи і верстви), соціальну С. класу (внутрікласові прошарки), соціальну С. колективу, соціальну С. особи. Кожна суспільно-економічна формація має свою соціальну С. Вищим ступенем розвитку є соціальна С. соціалістичного суспільства, яка характеризується наявністю дружніх трудящих класів і соціальних груп, єдністю їхніх екон., політ. та ідейних інтересів (див. Соціально-політична й ідейна єдність радянського суспільства). Якісні прояви С. вивчаються природничими і сусп. науками, абстрактні С, що охоплюють найзагальніші риси об'єктів,— математикою, логікою, кібернетикою. У зв'язку з широким застосуванням поняття "структура" набуло важливого методологічного значення. Воно, зокрема, є основою методу моделювання, умовою поширення способів розв'язання пізнавальних задач з одних галузей науки на інші, одним із центр.понять у системному і структурно-функціональному аналізах. В сучас. бурж. філософії існує тенденція до перебільшення ролі С. в науці. Перекручуючи поняття "структура", ідеалізм намагається надати йому статус основи методології сучас. наук. пізнання, особливо пізнання сусп. явищ (див. Структуралізм). Об'єктивно наукове розуміння С. дає лише діалектичний матеріалізм.

П. Ф. Йолон.

 

Схожі за змістом слова та фрази