Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ц arrow ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС ФРАНЦІЇ
   

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС ФРАНЦІЇ

(Code civil des Francais), Кодекс Наполеона (Code Napoleon) — звід законів цив. права Франції. Введений у дію 21.ІІІ 1804 і чинний (зі змінами і доп.) понині. Його проект був підготовлений уряд, комісією у складі видатних франц. юристів, призначеною Наполеоном Бонапартом 11.VIII 1800. В основу кодексу було покладено принципи та правила рим. права, франц. нормат. акти й прав, звичаї. Кодекс замінив понад 14 тис. законод. актів, що були прийняті в попередні роки рев. урядами Франції наприкінці 18 ст. Безпосередню участь у розробці Ц. к. Ф. взяв Наполеон Бонапарт; у зв'язку з цим 3.ІХ 1807 звід отримав другу назву — Кодекс Наполеона.

Сформулювавши практично всі осн. принципи франц. приват, права в цілому, кодекс протягом двох століть займає центр, місце у прав, системі Франції. Поряд із принципами та законоположеннями цив. права він включає багато норм цив. процес, і сімейного права, а також деякі правила, що стосуються труд, правовідносин, що надає йому ще більш всеосяжного характеру і посилює його осн. роль. Кодекс вирізняється стрункістю викладу, стислістю юрид. дефініцій, чіткістю трактувань осн. понять та інститутів цив. права. Більшість статей викладені дуже коротко, ясною мовою, за винятком деяких термінів, успадкованих від рим. права, а також застарілих, навіть для того часу, зворотів мови. Спочатку кодекс налічував 2 281 статтю. Його структура відобразила схему побудови інституцій рим. права: особи, речі, спадкування та обов'язки. Така структура отримала назву інституційної.

Ц. к. Ф. складається з 3 книг, які поділяються на титули, глави, розділи, параграфи та статті. Незважаючи на скасування деяких за-стар. статей, обсяг кодексу постійно зростав і тепер перевищує первісний більш як у півтора раза, гол. чин. за рахунок численних нових статей, що доповнили першу книгу, особливо за ост. 50—60 років.

Кодекс починається з титулу (6 статей), який регулює вступ франц. законів у силу та їх дію у часі й просторі, а також стосовно відповід. кола осіб. Особливо слід виділити ст. 4, яка надає право суд. переслідування судді за відмову здійснювати правосуддя під приводом прогалини в законі, неясності або недостатності його положень. Цей титул, на відміну від ін. частин Ц. к. Ф., залишився у незмін. вигляді.

Перша книга — «Про осіб», в якій сформульовані осн. принципи рівності й цив.-прав. свобод франц. гр-н і передбачена секуляризація шлюбно-сімейних відносин, складається з 13 титулів: «Про цивільні права», «Про акти цивільного стану», «Про шлюб», «Про розірвання шлюбу», «Про батьківські права» та ін. У книзі передбачені положення, які визначають: місце проживання; дієздатність фіз. особи; правила, що регулюють встановлення походження дітей, усиновлення, опіку; охорону прав повноліт. осіб, котрі у зв'язку зі станом здоров'я або з ін. обставин не в змозі захистити свої інтереси; визнання гр-нина безвісно відсутнім тощо.

До першої книги введено значну кількість нових і змінено або скасовано багато застар. статей, які стосуються шлюбно-сімейних відносин. Нові положення спрямовані передусім на скасування домінуючого становища в сім'ї чоловіка та встановлення повної рівноправності чоловіка і дружини, а також на вдосконалення прав, регулювання актів цив. стану, походження дітей, батьків, прав та ін. Крім того, законом від 22.VII 1993 книга доповнена новим титулом I bis «Про французьке громадянство» (тепер — 112 статей), за допомогою якого до Ц. к. Ф. повністю було інкорпоровано кодекс законів про франц. громадянство, прийнятий 19.Х 1945. Замінивши собою згаданий кодекс, що втратив чинність з 1993, цей титул докладно регулює умови та порядок отримання, втрати і позбавлення громадянства Франції.

Друга, найменша обсягом, книга «Про майно та про різні різновиди власності», утверджуючи принципи непорушності та недоторканності приват, власності, ціпком присвячена регламентації речових прав, в основу якої закладена класична класифікація рим. приват, права. Складається з 4 титулів: «Про різні види майна», «Про право власності», «Про узуфрукт, про право користування і проживання в жилому приміщенні» та «Про сервітути і земельні повинності». Книга зазнала незначних змін, що свідчить про неухильне дотримання франц. зак-вом принципу непорушності права приват, власності. Третя, найбільша обсягом, книга «Про різні способи набуття права власності» передбачає правила придбання майна в силу правонаступництва, дарування, заповіту або внаслідок зобов'язань. Ця книга також не зазнала особливо значних змін, за винятком положень, які регулюють право спадкування. Вона складається з 20 титулів: «Про спадкування», «Про дарування і заповіти», «Про договори або договірні зобов'язання в цілому», «Про зобов'язання, що виникають за відсутності угоди» та ін. Відповідаючи насущним потребам соціально-екон. розвитку країни, книга в різний час була доповнена титулом IV bis «Про відповідальність за шкоду, заподіяну недоброякісною продукцією», титулом VIII bis «Про договір підряду на капітальне будівництво» і титулом IX bis «Про угоди щодо здійснення прав на спільне майно». Книга містить заг. основоположні принципи, які стосуються договірних та ш. зобов'язальних відносин. В основі договір, відносин лежать не тільки угода і вільне, добровільне волевиявлення кожного учасника угоди, без дотримання яких вона не може бути визнана дійсною, а й автономія такого учасника. Угода повністю виключає втручання д-ви в договірні правовідносини, а також їх дріб'язкову прав, регламентацію. Поряд із заг. положеннями прав, приписи цієї книги регулюють також різні види договорів, включаючи договори купівлі-продажу, позики, міни, найму, зберігання, підряду на капітальне буд-во, доручення, застави, іпотеки тощо. Завершує книгу титул XIX «Про звернення стягнення на майно та про черговість кредиторів», що передбачає право кредиторів на задоволення вимог за рахунок примус, продажу майна боржника, а також титул XX «Про давність і про володіння», де передбачено правила різних видів і строків давності, а також положення, які стосуються захисту права володіння. Ц. к. Ф. виявився, безумовно, результатом найвдалішої в історії юриспруденції спроби кодифікувати цив. право. Про феноменальний вплив кодексу свідчить факт його широкої рецепції в усьому світі: протягом 200 років існування кодексу понад 70 країн або майже повністю скопіювали його, або взяли за основу більшість з його ключових положень. Уже 1806 кодекс було введено в Італії, 1808 - у Польщі. Поступово рецепція охопила, більшою або меншою мірою, багато країн Зх. Європи, включаючи Іспанію, Бельгію, Нідерланди, Грецію. Кодекс став основою цив. кодексу провінції Квебек (Канада), вплинув на кодекси багатьох латиноамер. країн. Він мав вплив і на цив.-прав. кодифікацію в Єгипті та ін. країнах Африки і в країнах Араб. Сходу. Не меншим є вплив кодексу і в наш час, свідченням чого є новий ЦивК України, багато положень якого є прямими запозиченнями з нього або виведені з його принципів.

Літ.: Savatier R. L'Art de faire les lois. Bonaparte et le Code civil. Paris, 1927; Жюлио де Ла Морандьер Л. Гражд. кодекс Франции. М., 1958; Аннерс Э. История права европ. гос-в. Ленинград, 1986; Fenet P. Е., Ewald F. Naissance du Code civil. La raison du legislateur. Paris, 1989; Осн. институты гражд. права зарубеж. стран. М., 2000; Badinter R. «Le Plus Grand Bien...». Paris, 2004.

А. С. Довгерт, В. M. Захватаєв.

 

Схожі за змістом слова та фрази