Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СПАДКОВИЙ ДОГОВІР
   

СПАДКОВИЙ ДОГОВІР

— угода сторін, згідно з якою одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі смерті відчужуюча набуває право власності на його майно (ст. 1303 — 1308 ЦивК України). Укладається у письм. формі й підлягає нотаріальному посвідченню. Правові наслідки С. д. пов'язані зі смертю однієї з його сторін. С. д. має схожі риси з договором про довічне утримання. Відмінність полягає у тому, що право власності у набувача за С. д. виникає не від моменту держ. реєстрації нотаріально посвідченого договору, а тільки після смерті відчужувача. Відчужувачем у С. д. може бути: подружжя, один з подружжя або ін. особа; набувачем — особа фізична або особа юридична. Відповідно до ст. 1306 ЦивК набувач зобов'язаний здійснити певну дію як майнового, так і немайн. характеру. На відміну від договору довіч. утримання, дії набувача можуть мати не тільки майновий, а й немайн. характер. Зобов'язання, покладене на набувача, може бути здійснене як до, так і після відкриття спадщини. Якщо відчужувачем за С. д. є подружжя, то предметом договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної суміс. власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. С. д. може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором. Зак-вом передбачені гарантії виконання С. д.: 1) на майно, зазначене в С. д., нотаріус накладає заборону відчуження; 2) заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у С. д., є нікчемним; 3) відчужувач має право призначити особу, яка здійснюватиме контроль за виконанням С. д. після його смерті. В разі відсутності такої особи контроль за виконанням С. д. здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. С. д. може бути розірвано за згодою сторін. В одностор. порядку розірвання договору можливе за рішенням суду — на вимогу відчужувача в разі невиконання набувачем його розпоряджень або на вимогу набувача — в разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308).

Літ.: Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право. К., 2002; Цив. право України, т. 2. К., 2003.

І. Ф. Севрюкова.

 

Схожі за змістом слова та фрази