Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нел-нер arrow НЕРВОВА СИСТЕМА
   

НЕРВОВА СИСТЕМА

— сукупність структур в організмі тварин і людини, що здійснюють взаємозв'язок окремих органів між собою і всього організму з навколишнім середовищем. Н. с. сприймає зовн. та внутр. подразнення, аналізує інформацію, що надходить до організму, і регулює діяльність всіх його органів і систем, зумовлюючи їхню функціональну єдність (див. Нервова регуляція). В процесі еволюції вдосконалюються будова і функції Н. с. Так, у одноклітинних і нижчих багатоклітинних тварин (губки) Н. с. не розвинена. У нижчих кишковопорожнинних (напр., гідра) є диференційовані розсіяні в тілі нервові клітини (нейрони) і нервові волокна, що утворюють сітку (дифузна Н. с). Удосконалення функцій Н. с. пов'язане з диференціацією і концентрацією нервових елементів. У вільно плаваючих кишковопорожнинних з'являються нервові структури, що сприймають подразнення,— рецептори; нервові клітини скупчуються й утворюють нервові вузли (ганглії), зв'язані один з одним (дифузно-вузлова Н. с.). Кільчастим червам, членистоногим, голкошкірим, молюскам властива вузлова Н. с, нервові клітини якої зосереджені у вузлах (головні вузли більш розвинені й домінують), з'єднаних нервовими волокнами між собою, з рецепторами і виконавчими органами. Принципово іншу будову має Н. с. хребетних. Як зазначив Ф. Енгельс у праці "Діалектика природи", істотною ознакою хребетних тварин є групування усього тіла навколо Н. с; саме цим створюється можливість для розвитку самопізнання. З моменту свого виникнення Н. с. являє собою єдину функціонуючу систему. Проте у хребетних розрізняють центральну нервову систему — головний мозок, передні відділи якого з розвитком і ускладненням Н. с. набувають більшого значення, в онтогенезі ссавців з них, зокрема, диференціюється кора великих півкуль головного мозку, і спинний мозок та периферичну нервову систему. Остання складається з черепно-мозкових нервів і спинномозкових нервів, які з'єднують центральну Н. с. з рецепторами та різними органами. Виділяють також вегетативну нервову систему. Основними структурно-функціональними елементами Н. с. є нейрони, які разом з нейроглією утворюють нервову тканину. Н. с. відзначається високою збудливістю та провідністю, в основі її діяльності лежать рефлекси. Головні процеси, що відбуваються в Н. с,— збудження й гальмування (див. також Нейросекреція, Вища нервова діяльність). Будову, функції та розвиток Н. с. вивчає неврологія. Одним з перспективних сучас. напрямів вивчення Н. с. є біокібернетичний (див. Кібернетика). Нервові хвороби — предмет невропатології й нейрохірургії. Літ.: Енгельс Ф. Діалектика природи. К.. 1980: РубашкінВ. Я. Механізми й апарати нервової системи. X., 1926; Сепп Е. К. История развития нервной системы позвоночных. М., 1959; Костюк П. Г. Физиология центральной нервной системы. К., 1977; Куффлер С, Николе Дж. От нейрона к мозгу. Пер. с англ. М., 1979.

Ю. М. Квітницький-Рижов.

 

Схожі за змістом слова та фрази