Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАЦІЯ
   

НАЦІЯ

(лат. — плем'я, народ) — спільність людей незалежно від їхнього етн. походження, об'єднаних політ, інтересами, усвідомленням своєї спільності на певній території (землі) з певною держ. організацією (суверенітетом), єдиним громадянством, юрид. правами та обов'язками, культурою і традиціями. Визначальними чинниками Н. є територія, д-ва (або прагнення і воля до неї), нац. свідомість (усвідомлення ідентичності, соціальної, культур, окремішності, поліетнічної, як правило, спільноти). Важливі ознаки Н.: особливий менталітет і характер, істор. пам'ять і міфологія, духовні та політ, традиції, мова, екон.-госп., побутові відмінності. Франц. академія 1694 визначила Н. як сукупність жителів однієї і тієї ж д-ви, країни, що живуть за єдиними законами та користуються однією і тією самою мовою. Пізніше поняття «нація» набуло політ, значення. Франц. просвітителі сформулювали тер.-політ, концепцію Н. як групи людей, що живуть на одній території і підкоряються єдиним законам і правителям (урядам). Таке тлумачення Н. пов'язане з істор. особливостями західноєвроп. країн (Англії, Франції, Іспанії), де кордони держав не збігалися з межами етнічними та мовними, проте політ, єдність у межах д-ви сприяла етн. і культур, зближенню та формуванню сучасних Н. 1861 англ. учений Дж. С. Мілль визначив Н. як самоврядування і громадянство. На противагу цій концепції на поч. 19 ст. у Німеччині була сформульована (Й. Гердер, Ф. Шлейєрмахер) етн. концепція Н., що грунтувалася на визнанні пріоритету етнокультур, чинників у формуванні Н. щодо політичних. Згодом вона була використана в марке, тлумаченнях Н. Зокрема, слідом за К. Каутським Й. Сталін 1913 визначав Н. як стійку спільність людей, що історично склалася, виникла на базі спільності мови, території, екон. життя і псих, складу, який виявляється у спільності культури. Ф. Майнеке 1907 у праці «Світова буржуазія і національна держава» назвав два типи Н. — державну і культурну. Ця дихотомія зберігається як визначальна у методології дослідження Н. і в наш час. При цьому нац.-держ. тлумачення Н. дістало назву «західної концепції», культур.-національне — «середньоєвропейської концепції», або «східноєвропейської концепції». За Конституцією України д-ва сприяє консолідації та розвитку української Н., її істор. свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етн., культур., мовної та реліг. самобутності всіх корінних народів і нац. меншин в Україні (ст. 11). Осн. Закон передбачає також рівність конст. прав гр-н незалежно від

їх етн. походження (ст. 24).

Літ.: Геллнер Э. Нации и национализм. М., 1991; Национализм и формирование наций. М., 1994; Сміт Е. Нац. ідентичність. К., 1994; Мала енциклопедія етно-державознавства. К., 1996 ; Хобсбаум Э. Нации и национализм после 1780 г. СПб., 1998; Старосольський В. Теорія нації. К— Н.-Й., 1998; Картунов О. В. Вступ до етнополітологи. К., 1999; Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. К., 1999; Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. М., 2000; Римаренко Ю. І., Шкляр Л.Є., Римаренко С. Ю. Етнодержавознавство. Теор.-методол. засади. К., 2001.

І. О. Кресіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази