Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow богд-бол arrow БОЛІВІЯ
   

БОЛІВІЯ

Республіка Болівія - держава в центральній частині Пд. Америки. В адм. відношенні поділяється на 9 департаментів. Державний лад. Б.- республіка. Влада повністю належить військ. хунті, яка виражає інтереси ультраправих сил країни. Фактично припинено дію конституції 1967, парламент розпущено. Глава д-ви і уряду - президент. Природа. На Зх. Б. підносяться Анди (Зх. Кордільєра, Центр. Кордільєра, Сх. Кордільєра, макс. вис. 6882 м, г. Ільїмані) та високогірне плато Пуна; на Сх.- рівнини, що поступово знижуються до Амазонської низовини. Родовища кольорових металів, поклади нафти. Клімат рівнинної частини Б. субекваторіальний та тропічний (пересічна т-ра липня +17, +22°, січня +24, +28°; опадів 800-1600 мм на рік), у горах - тропічний високогірний, посушливий. Гол. річки - Бені й Маморе (бас. Амазонки), Пількомайо (бас. Парани). Озера Тітікака й Поопо. На рівнинах - савана, тропічне рідколісся, гілея, в горах - напівпустельна степова й тропічна лісова рослинність. Населення. Бл. 63% населення становлять індіан. народи кечуа і аймара (3,5 млн. чол., 1975). Іспаномовні болівійці- метиси і креоли ісп. походження - бл. 2 млн. чол. У тропічних лісах на Сх. країни живуть різноплемінні т. з. лісові індіанці. Офіц. мова - іспанська. Пересічна густота населення - понад 5 чол. на 1 км2 (1975). 30,3% населення живе в містах (1974). Найбільші міста: Ла-Пас, Кочабамба, Оруро, Сан-та-Крус, Сукре.

Історія. З найдавніших часів тер. Б. заселяли індіан. племена (від них, зокрема, залишилися, відомі пам'ятки культури Тіауанако 1-го тис. н. е.), яких у 14 ст. підкорили інки. В 1532-38 тер. Б. захопили іспанці. Колонізатори винищили десятки тисяч чоловік місцевого населення. В 1542 Б. було включено до складу віце-королів-ства Перу, а 1776 - Ла-Плати. На тер. сучас. Б., як і у всій ісп. колоніальній імперії, утвердилося велике феод. землеволодіння ісп. колоністів, а індіан. населення було змушене відбувати трудову повинність - т. з. міту (див. також Енком'енда), жити в нестерпних умовах, що викликало численні заворушення. Найбільшим з них було повстання 1780-81. В 1809 в країні розпочався рух за нац; незалежність (див. Війна за незалежність іспанських колоній в Америці 1810-26). В 1824 частини армії С. Болівара під командуванням А.-Х. Сукре розгромили іспанців біля Аякучо. В серпні 1825 конгрес у Чукісаці (тепер м. Сукре) проголосив незалежність країни, на честь С. Болівара названої Болівією. Капіталістичні відносини в Б. утверджувалися повільно, внутріполіт. життя характеризувалося частими держ. переворотами. Внаслідок Тихоокеанської війни 1879-83 проти Чілі Б. втратила частину пустелі Атаками, а разом з нею і вихід до Тихого ок. В 19 ст. посилилося проникнення в Б. іноз. капіталу, спочатку переважно англійського, а згодом - американського. Під час 1-ї світової війни Б. зберігала нейтралітет. Під тиском США 1932-35 країну було втягнуто у війну з Парагваєм за нафтоносний район Чако-Бореаль. За договором 1938, вона втратила 2/3 спірної території. Нар. рух за нац. незалежність змусив уряд Б. 1937 почати націоналізацію власності амер. концерну "Стандард ойл компані". В 1943 Б. оголосила війну Німеччині, Італії та Японії, але у воєнних діях участі не брала. Дипломатичні відносини з СРСР встановлено 1945 (фактично 1969). З 1945 Б.- член ООН. Із зростанням пром. виробництва в Б. зросла чисельність робітн. класу, посилилася класова боротьба. Масові страйки гірників набули особливої гостроти 1942, 1949, 1950. У 1950 засновано Компартію Б., 1952 створено єдиний профцентр. Болівійська революція 1952 завершилася поваленням диктаторського режиму і здійсненням ряду бурж.-демократичних перетворень. Однак здійснювана урядами В. Пас Естенсоро (1952-56, 1960-64) і Е. Сілеса Суасо (1956-60) політика компромісів з імперіалізмом загальмувала поступальний розвиток революц. процесу, створила умови для контрнаступу реакції та монополій СІЛА. Спроби наступних урядів протистояти натискові іноз. капіталу та внутр. реакції були перервані в серпні 1971 внаслідок держ. перевороту, здійсненого реакційною частиною армії. В 1974 було сформовано військ. уряд, який став на шлях переслідування прогресивних сил країни. Робітн. клас Б., особливо в гірничорудних районах, активно бореться за свої права. В галузі економіки уряд Б. проводить курс на залучення іноз. капіталу і стимулювання приватної ініціативи. Б.- член Організації американських держав, Андського пакту, Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі, Латиноамериканської економічної системи.

М. Й. Лозюк.

Політичні партії, профспілки. Болівійська соціалістична фаланга, засн. 1937. Виражає інтереси великої буржуазії і поміщиків-латифундистів. Націоналістичний революційний рух, засн. 1941; дрібнобурж. партія. Комуністична партія Болівії, засн. 1950. Болівійський робітничий центр (найбільше профспілкове об'єднання), створений 1952. Згідно з декретами уряду від 9.XI 1974 припинено діяльність усіх політ. партій, профспілки позбавлено осн. прав. Господарство. Б.- переважно аграрна країна. Г-во її має однобічний характер і значною мірою залежить від зовн. ринків та іноз. капіталу. Держава контролює нафтову й нафтопереробну пром-сть, 70% гірничорудної пром-сті, більшу частину залізнич. транспорту. Основа економіки - гірничодобувна пром-сть, яка працює на експорт. Б. посідає після Малайзії 2-е місце в капіталістичному світі за видобутком і експортом олова; видобувають також сурм'яні, вольфрамові, мідні, цинкові, свинцеві й вісмутові руди, золото, срібло, сірку (гол. центри - Оруро, По-тосі, Тупіса, Корокоро та ін.). Осн. райони нафтовидобування - деп. Чукісака, Таріха. В 1974 вироблено 967,2 млн. квт год електроенергії. Текст. (виробн. бавовняних і вовняних тканин), харч. (борошномельна, цукр.) пром-сть Розвинуті кустарні ремесла.

В с. г., де зайнято 66% населення, панує велике напівфеод. землеволодіння. Феод. методи експлуатації переплітаються з капіталістичними. С. г. не забезпечує потреб країни в продуктах харчування. Гол. його галузь - землеробство. В обробітку лише 2,8% території Б. Осн. прод. культури - картопля (1974 зібрано 748,8 тис. т) і кукурудза (276,7 тис. т). Вирощують також рис, пшеницю, бавовник, цукрову тростину, каву, какао та ін. Розводять (млн. голів, 1973): овець - 7,7, велику рогату худобу - 2,4, лам - 2, свиней - 1,2. Залізниць - понад 3,5 тис. км, автошляхів- 25,6 тис. км, у т. ч. асфальтованих - 950 км. У гірських районах велике значення має гужовий і в'ючний транспорт. Гол. аеропорт - Ла-Пас. Для зовн. торгівлі Б. використовує порти Мольєндо (Перу), Аріка й Антофагаста (Чілі). Осн. статті експорту: продукція гірничорудної пром-сті (понад 90% його вартості), нафта, газ, бавовна й кава; імпорту - прод. товари, машини, устаткування, буд. матеріали, сировина і напівфабрикати. Осн. торг. партнери: США, Великобританія, Японія, ФРН і ряд країн Латинської Америки. Грош. одиниця - болівійське песо. 20 болівійських песо= 1 доларові США.

Д. В. Сущевський.

Медичне обслуговування. В 1971 в Б. налічувалося 9,9 тис. лікарняних ліжок (1,9 ліжка на 1 тис. ж.). Лікарів 1974 було бл. 2,6 тис. (1 лікар на 2,1 тис. ж.). Мед. допомога платна, за винятком деяких держ. лікарень, амбулаторій і постів мед. допомоги. Лікарів готують мед. ф-ти трьох університетів.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В Б. прийнято закон про заг. обов'язкове навчання дітей віком від 7 до 14 років, але він не виконується. Неписьменність серед населення становить 33% (1970). У 1973/74 навч. р. поч. освіту здобувало 750 тис. учнів, середню (в загальноосв., профес. і пед. школах) - 214,8 тис. (1970), вищу - 27 тис. студентів (1969). Найбільші вузи: ун-ти в Ла-Пасі, Кочабамбі, Потосі, Сукре. Наук. центри: Нац. академія наук, Академія історії, Болівійська академія. Б-ки: ун-тів, департаменту культури, Муніципальна в Ла-Пасі. Музеї: Нац. музей "Тіауана-ко" (Ла-Пас), Нац. музей монетного двору (Потосі).

В. З. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1974 в Б. виходило 14 щоденних газет заг. тиражем 135 тис. примірників і 13 ін. періодичних видань. Найпоширеніші щоденні газети - "Діаріо" ("Газета", з 1904), "Пресенсія" ("Присутність", з 1962), щотижневі - "Пуебло" ("Народ", з 1946); орган Компартії Болівії "Унідад" ("Єдність", з 1953). Радіомовлення ведеться з 39 радіостанцій, контролюється урядовою Генеральною дирекцією телекомунікацій. Телебачення -з 1969, ведеться з телецентру в Ла-Пасі під контролем урядової орг-ції "Емпреса насьйональ де телевісьйон Болівіана".

О. В. Ткачов.

Література Б. розвивається ісп. мовою. З колоніальних часів збереглися деякі істор. хроніки. З кін. 18 ст. і в період війни за незалежність створювалися патріотичні публіцистика (В. Пасос Канкі) та лірика (Х.-І. де Сан-хінес, поет-індіанець Уальпаррі-мачі). Антифеод., тираноборчі теми характерні для творів романтиків: поетів Р.-Х. Бустаманте, Н. Галіндо, М.-Х. Мухіа, романіста Н. Агірре, драматургів Ф. Рейєса Ортіса, X. Росендо Гутьєрреса та ін. У 80-90-х рр. 19 ст. виникла т. з. костумбрист-ська л-ра (відтворювала побут і звичаї народу), що являла собою поч. етап реалістичного мист. (повісті й оповідання А. Самудіо, X. Лукаса Хаймеса та ін.). Тоді ж зародився і реалістичний роман. Видатним представником реалізму в Б. був А. Аргедас. Із соціальними романами виступили X. Мендоса ("В надрах Потосі", 1911; "Варварські сторінки", 1914), А. Чірвечес ("Кандидатура Роха-са", 1908; "Фамільний дім", 1916). З 20-х рр. 20 ст. соціальна тема проникла і в поезію (О. Естрелья, Е. Пас, Ф. Дієс де Медіна), в прозі її розробляли Г.-А. Наварро, Г.-А. Отеро, Л. Topo Рамальйо та ін. З 30-х рр. почала розвиватися т. з. індіаністська л-ра - твори про безправне становище корінного населення. Родоначальником її був А. Аргедас. Представники цієї течії: Р. Ботельйо Гонсальвес, А. Гільєн Пінто та ін. Тяжке життя трудящих - теми романів А. Сеспедеса ("Диявольський метал", 1946), Ф. Раміреса Веларде ("Шахти скорботи", 1953) та ін. Революц. боротьбі трудящих присвячено романи О. Серутго ("Вогненний потоп", 1935), X. Пари ("Наша кров", 1959), М. Мендоси Лопеса ("Сонце справедливості", 1947), X. Фельман Веларде ("Куля на вітрі", 1952) та ін. Архітектура. В Б. від давньої культури Тіауанако (1-е тис. н. е.) збереглися рештки кам. пірамід, храмів, житл. кварталів. В епоху ісп. колоніалізму (16-18 століття) за участю майстрів-індіанців будуються міста (Потосі, Сукре, Ла-Пас та ін.), масивні будинки з саману, каменю та цегли, палаци, церкви із склепіннями та банями, елементами антисейсмічних конструкцій (Монетний двір у Потосі, 1759-73; церква Сан-Франсіско в Ла-Пасі, між 1743 і 1784). В 19 - 1-й третині 20 ст. споруджувалися пром. і громад, будівлі за європ.

та амер. зразками (еклектика, стиль "модерн"). Житл. будинки до серед. 20 ст. були старого типу - з двориками, різьбленими порталами й балконами, з серед. 20 ст. зводять багатоповерхові залізобетонні споруди, реконструюються міста (Ла-Пас, Кочабамба). Розвивається пром. будівництво. Образотворче мистецтво. В Болівії була поширена культура індіанської цивілізації Тіауанако

(статуї з каменю, кераміка). Мотиви індіанського мистецтва, місцевої флори і фауни зустрічаються в різьбленні на порталах, кафедрах культових споруд у 16-18 ст. В кін. 17 - на поч. 18 ст. з'являється станковий живопис (М. Перес де Ольгін). На поч. 19 ст. розвивається станкова скульптура (Г. Сангуріма), в кін. 19- на поч. 20 ст.- живопис (X. Гарсіа Меса, С. Ітурральде). Життя та історію народу реалістично зображують сучасні художники - С. Гусман де Рохас, Р. Бердесіо, В.-С. Ромеро, М. Нуньєс дель Прадо, А. Реке Мерувія. Музика. В Б. поширена музика індіанців (ліричні пісні - багуа-ла, відала, уанка та інструм. мелодії - уайно, уайніто, юмбо, що супроводять танці; інструменти: кена, тарка - тростинні флейти, путука - барабан), а також креолів іспанського походження (іспанського характеру танці гато, ма-ринера й пісні - яраві, тристе; муз. інструмент - гітара). Серед композиторів кін. 19-20 ст.- Е. Кабо, Т. Варгас, X. Майдана. В Ла-Пасі - Національна консерваторія та Національний симфонічний оркестр.

Театр. У 16-17 ст. місіонери під час свят влаштовували театр. видовища в Потосі. В 1617-19 в Ла-Пасі було відкрито 2 театри. Характерним явищем нац. культури є карнавали, які влаштовуються в святкові дні. На них розігруються вокально-хореографічні театр. дійства, т. з. діабладос (у центрі його - сценка боротьби між добром і злом). Профес. Театр. мистецтво малорозвинуте. В Сукре нерегулярно діють театри просто неба, де виступають напівпрофес. трупи. Ставляться п'єси місц. драматургів (Р. Мухіа, Х.-Д. Берріо-са, М. Флореса, А. Сааведри Переса та ін.). В Ла-Пасі працює Академія сценічного мист. і декламації. В 1949 засн. Товариство діячів театру і радіо.

Кіно. В 1953 засн. Болівійський кіноінститут, який випускає переважно документальні фільми; художніх кінострічок - кілька на рік. Відомі фільми: "Укамау", "Кров кондора" (реж. X. Санхінес). Пересувні кіноустановки демонструють фільми у важкодоступних гірських місцевостях.

Літ.: Булавин В. И. Боливия. М., 1975; Сашин Г. 3. Боливия. М., 1976; Боливия. Некоторые аспекты экономического развития. М., 1971; Полевой В. М. Искусство стран Латинской Америки. М., 1967.

БолівіяБолівіяБолівіяБолівіяБолівіяБолівіяБолівіяБолівія

БолівіяБолівіяБолівія

 

Схожі за змістом слова та фрази