Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow У arrow УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

(УРСР) - держава соціалістичного типу, яка існувала в 1917—91. Виникла після Жовтневої революції 1917 в Росії на підставі резолюції про встановлення в Україні рад. влади у формі рад робітничих, солд. і сел. депутатів, яку прийняв 12(25).XII 1917 Перший Всеукраїнський з'їзд рад. Усталеної і офіційно закріпленої назви республіка спочатку не мала. У згаданій резолюції паралельно вживалися назви «Україна — Республіка Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів», «Українська Республіка» та «Українська Робітничо-Селянська Республіка», а утворений через два тижні офіц. друк, орган нової влади мав назву «Вісник Української Народної Республіки». Надалі в офіц. док-тах, крім вищенаведеного, використовувалися назви «Українська Радянська Республіка» та «Радянська Україна». Невизначеність була припинена декретом Роб.-сел. уряду України від 14.1 1919, згідно з яким республіка отримала назву «Українська Соціалістична Радянська Республіка» (УСРР). Відповідно до Конституції УРСР 1937 республіка стала називатися «Українською Радянською Соціалістичною Республікою» (УРСР). Ця назва зберігалася включно до прийняття Акта проголошення незалежності України

1991, яким було закріплено утворення самостійної Української держави — України. У зв'язку з новим політ.-прав. статусом країни, схваленим укр. народом на всеукр. референдумі 1.ХІІ 1991, УРСР припинила своє існування, а її правонаступником відповідно до прийнятого ВР України Закону «Про правонаступництво України» від 12.IX 1991 стала сучасна незалежна Україна. Політ.-правовий статус УРСР визначався у доконст. період актами Всеукр. з'їздів рад, а далі — Конституцією УСРР 1919, Конституцією УСРР 1929, Конституцією УРСР 1937 і Конституцією УРСР 1978. Починаючи від резолюцій Першого Всеукр. з'їзду рад, УСРР розглядалася як складова федерації рад. республік, що мала бути утворена на місці кол. Рос. імперії. Згодом вона вступила в договірні відносини з Росією та ін. рад. республіками, послідовний розвиток яких привів до утворе ння Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Перебуваючи у складі СРСР, Укр. рад. д-ва формально зберігала свій державний суверенітет і мала право виходу з Союзу. В період 1923—30 антиконст. розширенню повноважень союз, центру запобігала практика конституційних протестів УСРР, проте надалі відбулося звуження суверен, прав союз, республік і факт, перетворення СРСР на унітарну д-ву. Наприкінці 1980-х рр. виникли ідеї оновлення союзу рад. республік із забезпеченням останнім реального держ. суверенітету, що вилилися у прийняття Декларації про державний суверенітет України 1990 та аналогіч. актів в ін. рад. республіках. Підписання нового союзного договору було зірвано з приходом до влади Державного комітету з надзвичайного стану в СРСР, після повалення якого відбулося остаточне ослаблення союзних структур і, врешті-решт, припинення існування СРСР.

Територія УСРР на перших етапах її існування юридично не визначалася. Малося на увазі, що її складатимуть насамперед землі, що включалися до Української Народної Республіки відповідно до Третього універсалу Української Центральної Ради. В реальності ж у різний час (упродовж 1917—20) на укр. етн. землях кол. Рос. імперії паралельно існувало кілька владних режимів, між якими точилася збройна б-ба, і кордони безперервно змінювалися. На цих же землях виникали Донецько-Криворізька Радянська Республіка, Одеська Радянська Республіка, Кримська Соціалістична Радянська Республіка та ін. радянські за характером, але формально незалежні від УСРР утворення. Б-ба за рад. владу точилася і на укр. землях кол. Австро-Угорщини. Лише після закінчення громадян, війни та укладен-

Українська радянська соціалістична республіка. Мапа - leksika.com.ua

ня Ризького мирного договору 1921 та ін. відповідних договорів з сусідніми д-вами кордони УСРР набули визначеного статусу. Проте ряд етн. укр. територій залишився поза межами республіки. Згодом (у 1939) до УРСР було включено Східну Галичину і Західну Волинь, у 1940 — Північну Буковину і частину Бессарабії, у 1945 — Закарпаття, у 1954 — Кримську область.

Чисельність населення УСРР за переписом 1926 становила 28,93 млн. чол.; за переписом 1937 — 28,39 млн. чол.; за переписом 1939 — 31 млн. чол.; за переписом 1959 — 41,9 млн. чол.; за переписом 1970 — 47,13 млн. чол., а за останнім загальносоюз. переписом 1989 — 51,45 млн. чол.

Адм.-тер. устрій УСРР/УРСР спочатку було успадковано від Рос. імперії з поділом на губернії, повіти і волості. У травні 1920 замість 9 губерній (Волинської, Катеринославської, Київської, Подільської, Полтавської, Таврійської, Харківської, Херсонської і Чернігівської) територію республіки було поділено на 12 губерній (Волинську, Донецьку, Запорізьку, Катеринославську, Київську, Кременчуцьку, Миколаївську, Одеську, Подільську, Полтавську, Харківську і Чернігівську). Радикальна адм.-тер. реформа почалася після прийняття 1.ІІ 1922 пост. ВУЦВК «Про впорядкування та прискорення робіт по адміністративно-територіальному поділу УСРР». 25.Х 1922 ліквідовані Кременчуцька, Запорізька і Миколаївська губернії. 12.IV 1923 замість 102 повітів було утворено 53 округи, а замість 1989 волостей — 706 районів. Надалі відповідно до пост. XII з'їзду РКП(б) «Про районування» (1923) пройшло вдосконалення адм.-тер. поділу, в т. ч. утворення національних адм.-тер. одиниць у місцевостях з компактним проживанням нац. меншин. Водночас (1924—25) було уточнено кордони з РСФРР і БСРР, зокрема передано до Росії Шахтинський і Таганрозький округи, окр. землі Черніг. губернії. Як наслідок тер. УСРР у 1925 поділялася на 9 губерній, 49 округів, 666 районів (з них 5 національних), 9 827 сільрад (у т. ч. понад 150 національних). Від 12.Х 1924 до 2.VIII 1940 в складі УСРР/УРСР перебувала Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (до 1937 — Автономна Молдавська Радянська Соціалістична Республіка). У ході наст, етапу реформи 3.VI 1925 було ліквідовано губернії, а 2.IX 1930 — округи. Натомість у лютому 1932 прийнято рішення про запровадження нової адм.-тер. одиниці — області. Послідовно було утворено такі області: Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську, Харківську (всі — 9.ІІ 1932); Донецьку (3.VI 1932); Чернігівську (7.Х 1932); Житомирську, Миколаївську, Полтавську та Кам'янець-Подільську (з 1954 — Хмельницька), всі — 22.IX 1937; Запорізьку, Кіровоградську, Сумську (всі - 10.1 1939). Крім того, Донецьку обл. 3.УІ 1938 було поділено на Сталінську (з 1961 — Донецька) і Ворошиловградську (в 1961—70 та з 1990 — Луганська) області. Згодом (4.XII 1939) на возз'єднаних з Україною землях було утворено Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Ровенську (тепер Рівненська), Станіславську (з 1962 — Івано-Франківська), Тернопільську області. Невдовзі утворилися Акерманська (з 7.XII 1940 — Ізмаїльська) та Чернівецька (обидві - 7.УІІІ 1940), Херсонська (ЗО.ІІІ 1944), Закарпатська (22.1 1946), Черкаська (7.1 1954) області. В 1954 Україні зі складу РСФРР було передано Кримську область; тоді ж ліквідовано Ізмаїльську та Дрогобицьку області. Надалі знач, змін в адм.-тер. поділі УРСР не відбувалося. УСРР/УРСР вважалася д-вою диктатури пролетаріату, а з 1960-х рр. — загальнонародною державою. До прийняття Конституції 1919 не існувало чіткої структури вищих органів влади республіки. Крім Всеукраїнського з 7зду рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Народного секретаріату, на чолі д-ви стояли надзв. органи: Всеукр. бюро для керівництва повстанською б-бою проти нім. окупантів (Повстанська дев'ятка, Повстанський народний секретаріат), Всеукраїнський центральний військово-революційний комітет, Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Конституція 1919 встановила, що центр, органами влади УСРР є Всеукр. з'їзд рад роб., сел. і червоноарм. депутатів, ВЦВК та Рада Народних комісарів УСРР. Конституція 1929 додала до цього переліку Президію ВУЦВК та народні комісаріати. Протягом кількох місяців у 1919—20 найвищу владу в д-ві мав надзвичайний, не передбачений Конституцією, орган — Всеукраїнський революційний комітет. Нова структура вищих органів влади (Верховна Рада УРСР, Президія Верховної Ради УРСР і Рада Народних Комісарів УРСР) була закріплена Конституцією 1937. Роль найвищого судового органу в республіці в різний час виконували: Верховний революційній трибунал при ВУЦВК, Єдиний Верховний трибунал УСРР, Найвищий суд УСРР, Верховний Суд УРСР (див. у ст. Верховний Суд України). Пост, органами влади на місцях були ради робіт., сел. і червоноарм. депутатів (з 1937 — ради депутатів трудящих, з 1978 — ради нар. депутатів) та обрані ними викон. к-ти. Конституцією 1919 передбачалося також проведення губ., повіт, і волосних з'їздів рад та обрання ними відповідних викон. к-тів.

У 1917—20 існували надзв. місцеві органи влади — революційні комітети, комітети бідноти і комітети незаможних селян. Проголошувалася єдність центр, і місцевих органів влади, які створювали єдину систему рад. Центр, органи влади поєднували законод. (нормотворчі) та управлін. функції, а місц. ради були водночас органами місц. держ. влади і органами місц. самоврядування. Проте всупереч офіц. гаслу «Вся влада Радам!» реальну владу в д-ві мала Комуністична партія України та її кер. органи, які проводили політ, лінію ЦК ВКП(б). Кер. роль компартії в д-ві й сусп-ві була закришена в ст. 125 Конституції УРСР 1937 і ст. 6 Конституції УРСР 1978. УСРР/УРСР мала свої державні символи (герб, гімн, прапор). Столицею республіки відповідно до Конституції 1919 був Харків, а з червня 1934 — Київ.

Літ.: Фалькевич І. Рад. держ. устрій. X., 1929; Бабій Б. М. В. І. Ленін і будівництво Укр. Рад. д-ви. К., 1957; Разнатовський І. М. Госп.-організаторська діяльність Укр. Рад. д-ви (1945-1959). К., 1959; Фукс С. Л. Рад. д-ва і право в період іноз. воєнної інтервенції та громадян, війни. X., 1960; Бабій Б. М. Укр. Рад. д-ва. 1921-1925 рр. К„ 1961; Макогон С, Ткач А., Цветков В. Розвиток рад. державності на Україні. К., 1966; Стрельцов Л. М. Прав, становище рад. союзної республіки. К., 1972; Яковенко Д. Т. Высшие органы гос. власти Укр. ССР в условиях строительства социализма (1917-193 7). К., 1975; Рогожин А. И. Гос-во и право УССР в условиях империалист, интервенции и гражд. войны. К., 1987; Сторінки історії Укр. РСР: факти, проблеми, люди. К., 1990; Прав, ідеологія і право України на етапі становлення тоталітар. режиму 1929-1941. К., 2001; Греченко В., Ярмиш О. Україна у добу раннього тоталітаризму. X., 2001.

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази