Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
   

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

(Мін'юст України) — центр, орган викон. влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Є гол. (провідним) органом у системі центр, органів викон. влади в забезпеченні реалізації держ. правової політики, держ. політики з питань громадянства, міжнац. та міграц. відносин. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і КМ України, Положенням про Міністерство юстиції України (затв. Президентом України 30.ХІІ 1997). М-ю у встановленому порядку в межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнар. права та міжнар. договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верх. Радою України. Історія Мін'юсту тісно пов'язана з історією сучасної укр. державності, виникненням Української Центральної Ради. Так, формуючи наприкінці червня 1917 перший нац. уряд — Генеральний секретаріат, вона передбачила і створення Генерального секретарства судових справ УНР на чолі з В. В. Садовським. Через антиукр. політику

Тимчас. уряду Росії його функціонування виявилося короткочасним.

Ген. секретарство відновило свою діяльність 30.Х 1917. За його поданням Центр. Рада прийняла постанову, в якій було записано: «Суд в Україні твориться іменем Української Народньої Республіки». Четвертим Універсалом Центр. Ради від 11.1 1918 Україна проголошувалася «самостійною, ні від кого не залежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу». Нову назву отримав і уряд — Рада Народних Міністрів, а Ген. секретарство суд. справ перейм, на Міністерство суд. справ, яке очолив С. П. Шелухин.

У квітні 1918 з приходом до влади гетьмана П. П. Скоропадського М-во суд. справ здійснювало практично всю правову політику. 15.VII 1918 воно було перейм, на Міністерство юстиції. Під керівництвом останнього діяли 3 судові палати, 19 окруж. судів і 112 міських та пов. з'їздів мирових суддів.

У грудні 1918 влада перейшла до Директорії УНР. Міністром юстиції став Д. В. Маркевич — відомий на той час юрист і письменник. М-во розробило Закон «Про відновлення гарантій недоторканності особи на території Української Народної Республіки» (затв. Директорією УНР 23.ІІ 1919). Рад. період укр. юстиції розпочався 28.ХІ 1918 утворенням Відділу юстиції при Тимчас. роб.-сел. уряді України. 29.1 1919 його перетв, на Народний комісаріат юстиції (очолив О. І. Хмельницький). 11 .XII 1919 в Харкові утв. Комітет юстиції при Всеукраїнському революційному комітеті, а 19.1 1920 його реорганізовано в Народний комісаріат юстиції УСРР, який очолив Є. П. Терлецький. Тривалий час посади наркома юстиції і ген. прокурора займала одна особа, зокрема М. О. Скрипник. 1946 Наркомат юстиції перете, на Міністерство юстиції УРСР. 1963 його ліквідовано, а функції покладено на юрид. комісію при РМ УРСР та Верх. Суд УРСР. 1970 діяльність М-ва юстиції відновлено. До 1990 його очолював В. Г. Зайчук. М-во юстиції УРСР, як і інші респ. м-ва, не було самостійним у здійсненні держ. управління. Його функції зводилися переважно до ролі передавальної ланки у багатоступеневій союзно-респ. системі держ. управління СРСР. Проголошення 1991 незалежності України, а відтак розбудова дем. правової д-ви, впровадження політ, екон. та правової реформ зумовили необхідність кардинальних змін у діяльності М-ва, значного розширення його повноважень, функцій. Істотно збільшилися обсяги роботи, здійснено суттєві структурні перетворення як центр, апарату М-ва, так і його тер. органів. Нині М. ю. У. діє за функціональним, а не за галузевим принципом. Положенням про М. ю. У. визначено його осн. завдання: підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки; забезпечення захисту прав і свобод людини і гр-нина у визначеній сфері; підготовка пропозицій щодо вдосконалення зак-ва, його систематизація, розроблення проектів нормат.-правових актів та міжнар. договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормат.-правових актів, держ. реєстрація нормат.-правових актів, ведення Єдиного держ. реєстру таких актів; планування за пропозиціями ін. центр, органів викон. влади законопроектної роботи та роботи з адаптації зак-ва України до зак-ва Європейського Союзу, координація нормотв. діяльності центр, органів викон. влади та контроль за здійсненням такої діяльності; орг., матеріально-тех. забезпечення судів заг. юрисдикції (крім ВС України та арбітраж, судів), організація виконання рішень судів та ін. органів відповідно до законів України, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадян, стану; розвиток правової інформатизації; формування у гр-н правового світогляду; здійснення міжнар.-правового співробітництва. Указом Президента України «Про внесення змін до Положення про Міністерство юстиції України» від 31.VIІ 2000 завдання М. ю. У. доповнено новими, зокрема щодо: легалізації політ, партій та об'єднань гр-н, ведення їх реєстру тощо; здійснення нормат.-правового забезпечення діяльності бюро тех. інвентаризації з проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно; участі разом з М-вом освіти і науки України в організації роботи щодо правової освіти населення, метод, забезпечення цієї освіти, у формуванні в гр-н правового світогляду, організації роботи з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців за спеціальністю «Правознавство» у навч. закладах, розробці і розповсюдженні осв. програм у сфері захисту прав людини та ін. Згідно з Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.ХІІ 1999 та вищезазначеним Указом Президента від 31.VII 2000 на Мін'юст України покладено низку функцій ліквідованого Державного комітету України у справах національностей та міграції. Відповідно до постанови КМ України від 4.ГУ 2000 у складі М. ю. У. утворено Державний департамент у справах національностей та міграції як урядовий орган держ. управління. Діяльність Державного комітету України у справах релігій спрямовується і координується КМ України через міністра юстиції України. Одним з важливих напрямів діяльності М. ю. У. є правове забезпечення соціально-екон. перетворень у д-ві, у зв'язку з чим постійно зростає обсяг відповідних законопроектних робіт М-ва. М. ю. У. здійснює свої повноваження безпосередню та через утворені у встановленому порядку Головне управління юстиції М. ю. У. в АР Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, районні, районні у містах (міст обл. підпорядкування) управління юстиції, підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління. Тер. управління юстиції сприяють місц. органам викон. влади, підприємствам і організаціям держ. сектора економіки в удосконаленні правової роботи, надають метод, допомогу юрид. службі щодо посилення її впливу на забезпечення законності діяльності цих органів, приведення відомчих нормат. актів у відповідність з чинним зак-вом тощо. М. ю. У. є координуючим урядовим органом з організації виконання вимог Ради Європи щодо приведення нац. зак-ва у відповідність з нормами та стандартами РЄ. Для вдосконалення роботи з підготовки проектів нормат.-правових актів, урахування світового досвіду у складі М. ю. У. утворено Центр порівн. права та Міжвідомчу коорд. раду. З приєднанням України до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 КМ України постановою від 23.IV 1998 визначив, що представництво України в Європейській комісії з прав людини та Європейському суді з прав людини покладається на Уповноваженого у справах дотримання Конвенції. У зв'язку з цим у складі Мін'юсту утворено Нац. бюро у справах дотримання Європейської конвенції про захист прав і осн. свобод людини, а при місц. управліннях юстиції — регіональні відділення Нац. бюро. М. ю. У. визначено держателем Держ. реєстру застав рухомого майна. Органи юстиції здійснюють правову експертизу та держ. реєстрацію нормат.-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських і районних держ. адміністрацій. У системі органів М-ва утворено державну виконавчу службу, яка здійснює виконання рішень судів та ін. органів відповідно до законів України, що є необхідною і реальною умовою забезпечення захисту прав і свобод гр-н та інтересів юрид. осіб. Для запровадження єдиної системи документування нас. України в М-ві утворено службу громадянства та реєстрації фіз. осіб. Діє також досить широка система державних та єдиних реєстрів для забезпечення функціонування єдиної системи правової інформатизації. М. ю. У. здійснює функцію офіц. видавця збірників законод. актів. Зокрема, М-ю видає багатотомне офіц. зібрання всіх діючих в Україні нормат.-правових актів, прийнятих за час незалежності України, під назюю «Зібрання законодавства України» (з 1999). З 1997 забезпечується випуск тижневика «Офіційний вісник України» — найповнішого джерела нормат.-правових актів у д-ві. З метою оперативного і повного забезпечення правовою інформацією органів викон. влади, підприємств, установ і організацій Мін'юстом України випускаються тем. збірники нормат.-правових актів. З 1999 щоквартально видається «Бюлетень Міністерства юстиції України».

М-ю очолює міністр, якого за поданням Прем'єр-міністра України призначає на посаду Президент України. Діє колегія М. ю. У, членів якої затверджує та звільняє КМ України за поданням міністра, її рішення проводяться в життя наказами міністра. Можуть утворюватися ін. органи дорадчого і координац. характеру. За роки незалежності України міністрами юстиції були В. Ф. Бойко (1990-92), В. В. Онопенко (1992-95), С. П. Головатий (1995-97). З 21.УІІІ 1997 М. ю. У. очолює С. Р. Станік.

Літ.: М-во юстиції України. К. 1999.

С. Р. Станік.

 

Схожі за змістом слова та фрази