Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow михайло-між arrow МІЖНАРОДНА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ
   

МІЖНАРОДНА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ

— особлива юридична властивість суб'єктів міжнародного права (див. також Суб'єкт права), їхня здатність вступати у міжнар. правовідносини, зокрема укладати договори міжнародні. Учасниками міжнар. відносин, що мають М. п., є: д-ви, нації, які борються за незалежність, за своє держ. становлення; певні міждержавні орг-ції; деякі специфічні політико-територіальні одиниці. Природа і зміст їхньої M. п. неоднакові. Характер М. п., підстави надбання її та обсяг пов'язані з суттєвими відмінностями юрид. природи суб'єктів міжнар. права. М. п. держав, а також націй, які борються за незалежність, в силу властивого їм суверенітету має об'єктивний, безумовний характер, не залежить від волі ін. суб'єктів міжнар. права. Д-ва володіє М. п. в повному обсязі з моменту утворення, внаслідок самого факту існування, незалежно від її визнання. Сучасна практика міжнар. відносин завдяки насамперед боротьбі СРСР та ін. країн соціалістичної співдружності відкидає реакційну бурж. концепцію т. з. "індивідуалізованої правосуб'єктності", за якою д-ва набуває М. п. лише внаслідок визнання її ін. д-вами. У федерації питання про М. п. її складових частин вирішується залежно від встановленого держ. устроєм співвідношення між ними та союзною д-вою. На відміну від більшості існуючих федерацій (США, ФРН, Індія), де складові частини (штати, провінції тощо), як не наділені повноваженнями в галузі міжнар. відносин, не мають М. п. в СРСР суверенними д-вами є і Союз РСР в цілому, і кожна союзна республіка зокрема, що встановлено їхніми конституціями. Отже, всі рад. союзні республіки, як повноправні суб'єкти міжнар. права, мають М. п. (див. Радянська федерація, а також розділ "Міжнародноправова суб'єктність УРСР" в окремому томі "Українська Радянська Соціалістична Республіка"). Наділення М. п. нації, що бореться за незалежність,— один з проявів процесу деколонізації, прогресивного розвитку міжнар. права під впливом перемоги Великого Жовтня і розгрому фашист. Німеччини у 2-й світ. війні при вирішальній ролі СРСР. Всупереч протидії імперіалістич. д-в, створювані в ході нац.-визвольної боротьби органи можуть укладати міжнародні угоди (напр., Евіанські угоди 1962, підписана органами визволення Алжіру з Францією), обмінюватися представництвами з д-вами, брати участь у роботі міжнар. орг-цій (Організація визволення Палестини має статус спостерігача в ООН). Користуючись особливим міжнародно-правовим статусом М. п. має Ватікан. М. п. міжнар. орг-цій, специфічних політ. тер. одиниць має похідний характер. Надбання її зумовлене волевиявленням д-в. М. п. мають лише ті міжнар. організації, в статутах яких визначено обсяг цієї право-суб'єктності. Прикладом М. п. політ.-тер. одиниць є вільні міста. Вільною територією був Трієст (1947—54), встановлення режиму, подібного до статуту вільного міста, передбачено для Єрусалима (резолюція Ген. Асамблеї ООН 1947, що не була здійснена через окупацію міста Ізраїлем). Певну М. п. має Західний Берлін, сучас. статус якого визначено чотиристоронньою угодою по Західному Берліну 1971. Не можуть мати М. п. фізичні та юрид. особи. Безпідставними є бурж. концепції визнання М. п. за окремими особами та монополіями (в т. ч. транснаціональними), спрямовані на виправдання втручання у внутр. справи д-в, зокрема під приводом "захисту" прав людини.

В. М. Корецький.

H. М. Ульянова.

 

Схожі за змістом слова та фрази