Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прит-прок arrow ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ
   

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

— плодотворність, ефективність виробничої діяльності людей, яка вимірюється кількістю виробленої продукції за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, рік) або кількістю робочого часу, затраченого на одиницю продукції. П. п. визначається двома її складовими: продуктивною силою праці (підвищення якої дає можливість збільшити обсяг виробн. продукції за одиницю часу при незмінних затратах праці, але залежно від її умов) та інтенсивністю праці (збільшення обсягу продукції за одиницю часу залежно від напруженості праці, але при незмінних умовах виробництва). З а капіталізму, особливо на стадії імперіалізму, існує надмірна інтенсивність праці, яка є гол. засобом посилення експлуатації трудящих, підвищення П. п. і, на цій основі — прибутків монополій. За соціалізму на основі планової системи г-ва, впровадження в нар. г-во досягнень науково-технічного прогресу, всебічної інтенсифікації виробництва, вдосконалення організації і управління економікою поступово встановлюється суспільно нормальна інтенсивність праці, продуктивна сила праці стає основою підвищення П. п. Розрізняють індивідуальну П. п., що грунтується лише на затратах живої праці, або П. п. окремого робітника, і сусп. П. п., що базується на затратах як живої, так і минулої праці, уречевленої в матеріальних засобах праці. К. Маркс зазначав, що "підвищення продуктивності праці полягає саме в тому, що частка живої праці зменшується, а частка минулої праці збільшується, але збільшується так, що загальна сума праці, вміщена в товарі, зменшується" (Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 25, с. 267). Зростання П. п. є екон. законом, властивим кожній сусп.-екон. формації. Він виявляється в тому, що внаслідок розвитку продуктивних сил суспільство скорочує суспільно необхідні затрати праці на виготовлення різних продуктів, призначених для особистого і сусп. споживання. За капіталізму цей закон не є безумовним, його діяння обмежене антагоністичними суперечностями. В умовах соціалізму підвищення П. п. стає непорушним екон. законом (див. Неухильного зростання продуктивності суспільної праці закон), оскільки соціалістичні виробничі відносини створюють необмежений простір для розвитку продуктивних сил. В. І. Ленін підкреслював вирішальне значення підвищення П. п. для розвитку комуністичного суспільства. Він зазначав: "Комунізм є вища, проти капіталістичної, продуктивність праці добровільних, свідомих, об'єднаних робітників, що використовують передову техніку" (Повне зібр. тв., т. 39, с. 21). В 1979 порівняно з 1913 П. п. в пром-сті СРСР зросла в 28,1 раза, в с. г.— в 6,5 раза, на залізнич. транспорті — 13,6 раза. На Україні П. п. 1980 порівняно з 1940 зросла майже у 6 разів. СРСР випередив розвинуті капіталістичні країни Європи за рівнем П. п. і скоротив розрив у рівні П. п. з США. Зростання П. п. стало гол. умовою розширення виробн., збільшення національного багатства. Якщо в першій п'ятирічці (1929—32) за рахунок зростання П. п. було одержано 51% всього приросту промислової продукції, то в десятій п'ятирічці (1976—80) — 75%. На іональний доход — основа піднесення добробуту радянських людей — з 1913 по 1979 збільшився в 67 раз. XXVI з'їзд КПРС намітив здійснити дальші перетворення у сфері праці, прискорити наук.-тех. прогрес і піднести технічну озброєність праці, всемірно впроваджувати системи машин для комплексної механізації і автоматизації виробництва, неухильно скорочувати в усіх галузях кількість працівників, зайнятих ручною працею, особливо на допоміжних та підсобних роботах, наполегливо впроваджувати наук. організацію праці, вдосконалювати нормування й стимулювання праці. Передбачено підвищити продуктивність сусп. праці за одинадцяту п'ятирічку (1981—85) на 17—20%, одержати за рахунок цього не менше як 85—90% приросту нац. доходу. Зростання продуктивності сусп. праці супроводиться підвищенням життєвого рівня всього народу, збільшенням реальних доходів населення, суспільних фондів споживання. Дальше підвищення П. п. та розв'язання завдяки цьому соціальних завдань здійснюється на основі органічного поєднання досягнень науково-технічної революції з перевагами соціалістичної сис теми господарства. Згідно з постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12.VII 1979 в нар. г-во впроваджується метод визначення П. п. на основі нормативно чистої продукції, оцінка діяльності об'єднань (підприємств) і підбиття підсумків соціалістичного змагання щодо виконання плану підвищення П. п. здійснюватимуться також, виходячи з нормативно чистої продукції. Зростанню П. п. сприяє поглиблення соціалістичної економічної інтеграції країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги. Підвищення П. п. — головна умова посилення могутності країни, побудови матеріально-технічної бази комунізму.

Літ.: Маркс К. Капітал, т. 1. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 23; Левін В. І. Повне зібрання творів: т. 36. Чергові завдання Радянської влади; т. 39. Великий почин; Ленін В. І. Про продуктивність праці. К., 1956; Матеріали XXVI з'їздуКПРС. К.,1981: Матеріали XXVI з'їзду Комуністичної партії України. К., 1981; Экономика социалистической промышленности. М., 1980; Опіярі В. І. Зростання продуктивності праці: стимули і резерви. К., 1979; Савенко Л. Г. Продуктивність праці: динаміка і резерви зростання. К., 1979; Хромов П. А. Производительность труда. (Теория, методология, динамика). М., 1979. Г. П. Жеребкін.

 

Схожі за змістом слова та фрази