Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow СЄРОВ
   

СЄРОВ

Іван Олександрович [12(25).VIII 1905, с. Афімське, тепер Сокольського р-ну Вологод. обл. — 1 .VII 1990, Москва] — рад. держ. і військ, діяч. Закін. 1928 Ленінгр. військ.-тех. школу, 1936 Військ.-інж. академію ім. В. В. Куйбишева та 1939 Військ, академію ім. М. В. Фрунзе. Служив у Черв, армії. Від лют. 1939 — в органах НКВС СРСР: заст. начальника, нач. Гол. управління роб.-сел. міліції (ГУРСМ), нач. 2-го відділу, заст. нач. Гол. управління держбезпеки НКВС СРСР. У вересні 1939 - лют. 1941 - нарком внутр. справ УРСР. Причетний до розстрілів польс. офіцерів у Катині та масових депортацій нас. зх. областей України. Від лют. 1941 — перший заст. наркома держбезпеки СРСР. Брав участь в організації депортації народів Криму, Кавказу, німців Поволжя, калмиків. У 1947—54 — перший заст. міністра внутр. справ СРСР. У 1954-58 - голова КДБ при РМ СРСР. У 1958-63 - нач. Гол. розвід, управління (ГРУ) Генштабу ЗС СРСР. 1963 у зв'язку зі «справою О. В. Пеньковського» звільнений з посади, позбавлений звання Героя Рад. Союзу, понижений у військ, званні та переведений пом. командувача Туркестан, військ, округу. У квітні 1965 виключений з КПРС «за порушення соціалістичної законності та використання службового становища в особистих цілях». У вересні 1965 звільнений у запас.

Літ.: Бажан О. Слуга, або Фрагменти життя генерала Серова. «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ», 1994, № 1; Петров Н. В. Первый председатель КГБ генерал Иван Серов. «Отечеств, история», 1997, № 5; Мле-чин Л. М. Председатели КГБ. Рассекреченные судьбы. М., 1999.

В. І. Прилуцький, В. М. Чисніков.

 

Схожі за змістом слова та фрази