Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗВІД МІСЦЕВИХ ЗАКОНІВ ЗАХІДНИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1837
   

ЗВІД МІСЦЕВИХ ЗАКОНІВ ЗАХІДНИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1837

- проект збірки норм цив. матеріального та процес, права, що стосуються Правобережної України та Білорусі. Кодифікація права України в 1-й пол. 19 ст. відбувалася в істотно нових сусп.-екон. і політ, умовах, коли укр. нац. державність було знищено і Україна на становищі колонії входила до складу Рос. імперії з її могутнім централізованим бю-рокр. апаратом. Тому всі роботи щодо кодифікації укр. права велися паралельно та у зв'язку з кодифікацією права Рос. д-ви під гаслом упорядкування та уніфікації норм, що діяли в Лівобереж. і Правобереж. Україні, макс. зближення правових систем України і Росії шляхом поширення на Україну загальноімп. зак-ва та усунення місц. особливостей у застосуванні права. Спроби систематизувати рос. зак-во, хоч і безуспішні, робилися багатьма кодифікаційними комісіями. У 1801 було ств. ще одну Комісію для складання законів, яка поділялася на три експедиції. «Малоросійськими правами» мало займатися 6-е відділення 2-ї експедиції. У його складі над кодифікацією права України працювали 2 групи. Перша, на чолі з А. Р. Повстанським, займалася правом правобережних (Київ., Волин. та Поділ.), друга, під кер. Ф. І. Давидовича, — правом лівобережних (Черніг. і Полт.) губерній. Підсумком праці групи А. Р. Повстанського був проект «Зводу місцевих законів губерній та областей, приєднаних від Польщі». Група Ф. І. Давидовича підготувала «Зібрання цивільних законів, чинних у Малоросії» (див. «Зібрання малоросійських прав» 1807). Після цього кодифікац. роботи було фактично припинено, за винятком перекладу рос. мовою Лит. Статуту, що його оприлюднено 1811.

У 1826 Комісію для складання законів перетворено на 2-е відділення власної його імп. величності канцелярії, яке мало спеціально і постійно займатися кодифікац. роботою. До цього було залучено відомого кодифікатора права М. М. Сперанського, який фактично очолив роботу. Відділення підготувало «Повне зібрання законів Російської імперії», публікація якого почалася 1830, та «Звід законів Російської імперії», що став виходити з 1832. У 1830—33 у складі відділення працювала група під кер. І. М. Даниловича [професора Харків, (з 1825), Київ, (з 1835), а з 1839 — Моск. ун-тів, яка підготувала ґрунтовний, якісно систематизований 3. м. з. з. г. Р. і. 1837. Складався він із вступу, трьох частин (закони про стани; закони цивільні; закони про суд) і додатків. 1838 проект Зводу затвердила Державна рада, але статусу чинного джерела права він так і не набув. Перемогла ін. тенденція — поширення на тер. України рос. системи права. Автори проекту прагнули підпорядковувати місц. право імп. зак-ву, щоб воно лише регулювало конкр. відносини в межах заг. вимог осн. законів.

У процесі запровадження єдиної правової системи на всій тер. Рос. імперії на Україну в 1840—42 було поширено загальноімперське цив. та крим. зак-во. При підготовці 2-го видання Зводу законів Російської імперії в 1842 було затверджено для включення до його 10-го тому ряд норм 3. м. з. з. г. Р. і. 1837, однак вони мали застосовуватися лише у Черніг. та Полт. губерніях. Таких норм налічувалося 53, і регулювали вони переважно сімейні та спадкові відносини. Відмінності у регулюванні правових відносин в Україні та Росії були, напр., у визначенні дієздатності особи, майнових відносин подружжя, права спадщини, інституту опіки, родових маєтків, права на чуже майно і знайдену річ, розподілу спільного майна, дарування майна, строків давності, забезпечення виконання договорів тощо.

Літ.: Месяц В. Д. История кодификации права на Украине в первой пол. XVIII в. К., 1963; Дубровина А. Б. Джерела права України в першій пол. XIX ст. «Проблеми правознавства», 1966, в. 4.; Ткач А. П. Історія кодифікації дорев. права України. К., 1968.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази