Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЛІС
   

ПОЛІС

(грец. — місто) — античне грец. місто-держава з республіканською формою правління і водночас його громада. За Арістотелем, «поліс є спілкою вільних людей». Законодавча влада в П. зосереджувалася у руках еклесії — зборів усіх повноправних гр-н, ради представників (по одному від кожної фратрії — об'єднання кількох родів, що мали спільного родоначальника). Збереглися відомості щодо виконавчих органів — магістратур, які існували в П. Документально засвідчено та описано в л-рі посади архонтів. Відома також магістратура номофілаків (наглядали за дотриманням законів, за діяльністю держ. органів та окремих чиновників), продиків (захисників, адвокатів), агораномів (наглядали за ринками й станом торгівлі в місті), астиномів (міських наглядачів), метрономів (наглядачів за дотриманням мір), ситофілаків (наглядачів за зерносховищами), стратегів (опікувалися військом та безпекою), а також мнемонів (наглядачів за могильними пам'ятниками) тощо. Територія П. зазвичай включала власне міський центр та хору — прилеглу сільськогосподарську округу.

П. як античній формі держ. організації були притаманні певні ознаки. Це, передусім, взаємна зумовленість громадянського статусу та права власності на землю. Тільки громадяни П. мали право на ділянку землі в межах полісної території. Отже, у П. колектив громадян збігався з колективом зем. власників. У деяких П. (напр., у Гераклеї Понтійській) панував ойкосний принцип політ, організації, за яким право голосу в народних зборах мав тільки глава ойкосу (домогосподарства). Всіх ін. членів родини, навіть його дорослих синів, було усунено від політ, життя. Існували П. (напр., Афіни після Солона), де обсяг політичних прав гр-нина визначався розмірами зем. ділянки, власником якої він був. Друга ознака П. — взаємопроникнення політ, та військової організації. Полісну громаду, що складалася з низки сімей, було організовано по-військовому, і така організація стала однією з умов її існування як верховної власниці землі. Характер військ, організації як гаранта непорушності права власності та існування громади зумовлювали не лише зв'язок, а й однозначність військ, ополчення гр-н з нар. зборами як основою політ, організації П. Громадянин-власник водночас був і воїном, який забезпечував недоторканність власності П. та особистої власності. Військо П. — всенародне ополчення, служити в якому було обов'язком та привілеєм гр-нина. Загальна структура П. та форми його військ, організації розвивалися у тісному взаємозв'язку. Зем. власники, котрі очолювали ойкоси, виступали як гопліти (воїни). Аристократія становила ядро збройних сил — загони воїнів-вершників.

Третя ознака — порівняно невеликі розміри колективу громадян і території П. Платон у «Законах» зазначав, що ідеальний П. повинен включати 5040 повноправних гр-н. Арісто-тель, розмірковуючи в «Політиці» про розміри П., доходив висновку, що і кількість населення, і територія П. мають бути доступними для «огляду», управління. Ця особливість П. є важливою, оскільки лише в такому П., на думку антич. авторів, можлива пряма демократія, в основі якої лежить принцип суверенітету нар. зборів.

На тер. сучасної України вже в 6—5 ст. до н. е. існували античні П.: Ольвія, Пантікапей, Тіра, Херсонес та ін.

Літ.: Hammond М. City-State and World-State in Greek and Roman Political Theory until Augustus. Cambridge, 1951; Античный город. M., 1963; Андреев Ю. В. Раннегреч. полис: (Гомеровский период). Ленинград, 1976; Кошеленко Г. А. Греч, полис на эллинистическом Востоке. М., 1979; Антич. Греция. Проблемы развития полиса, т. 1—2. М., 1983; Зубар В. М., Ліньова Є. А., Сон Н. О. Античний світ Пн. Причорномор'я. К., 1999.

О. А. Гавриленко.

 

Схожі за змістом слова та фрази