Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КОЛГОСП
   

КОЛГОСП

— колект. г-во, одна з провідних орг. форм колект. сільськогосп. в-ва в СРСР. Почали виникати на базі сільськогосп. кооперативів. Згідно з декретом ВЦВК і РНК Рад. Росії від 10.VIII 1921 сільськогосп. кооперація відокремилася від споживчої і виділилася у самост. систему. Спочатку створювалися колект. г-ва переважно трьох форм: а) т-ва для спільного обробітку землі (ТСОЗ); б) сільськогосп. артілі; в) сільськогосп. комуни. ТСОЗи були нижчою і найпростішою формою вироб. кооперування селян. У них усуспільнювалися всі пайові зем. наділи і праця селян. Знаряддя і засоби в-ва (робоча худоба, машини, сільськогосп. реманент, госп. будівлі) не усуспільнювалис ь і залишалися в особистій власності членів т-ва, але на період виконання сільськогосп. робіт використовувалися спільно. Питома вага ТСОЗів серед сільськогосп. кооперативів з кожним роком зростала. У 1925 їх було 28,9 %, у 1927 - 42,3 %, а в 1929 - 60,2 %. З переходом до суцільної колективізації с. г. ця проста форма господарювання на селі стала втрачати своє значення і замінювалася складнішою, вищою формою вироб. кооперування — сільськогосп. артілями. її характерною особливістю було те, що в сільськогосп. артілі колгоспники, поєднуючи громад, та особисті інтереси, підпорядковували особисті інтереси громадським. При цьому усуспільнювалися зем. наділи, знаряддя, засоби в-ва і праця колгоспників. Основою їх матеріального благополуччя повинна була стати праця у К. Водночас колгоспникам дозволялося ведення невеликого особистого підсобного г-ва. 5.1 1930 ЦК ВКП(б) прийняв пост. «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», якою у директивному порядку сільськогосп. артіль визнана головною і єдино правильною формою сільськогосп. кооперації. Відповідно до цієї постанови почала здійснюватися суцільна, часом насильн. колективізація с. г., супроводжувана заходами ліквідації т. з. куркульства як класу. Процес суцільної колективізації було завершено до 1935. II Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників прийняв Примірний статут сільськогосподарської артілі, затв. РНК СРСР і ЦК ВКП(б) 17.11 1935. Цей док-т був осн. нормат.-пра-вовим актом і регулював внутрішньоколг. відносини та відносини К. з державою. 28.XI 1969 цей статут був замінений Примір-ним статутом колгоспу, прийнятим III Всесоюз. з'їздом колгоспників. Ряд питань діяльності К. знайшов відображення у Законі «Про кооперацію в СРСР» (1988). Норми цих актів були трансформовані до статутів конкретних К. Сформований у 80-х рр. правовий статус К. істотно відрізнявся від довоєн. і повоєнного. У цей період К. був віднесений до одного з видів вироб. сільськогосп. кооперації, діяв в умовах повної госп. самостійності і самоврядування, госпрозрахунку і самофінансування, на засадах колг. демократії і сприяння д-ви. Екон. основу К. становили колект. власність на майно і держ. власність на землю, яка надавалася К. у пост, користування. Одним з основних був принцип добровільності членства. Членами К. могли бути гр-ни, які досягли 16-річного віку, виявили бажання і були здатні брати участь у здійсненні мети і завдань К. Прийом у члени К. здійснювався заг. зборами членів К. (зборів уповноважених) за поданням правління К. Права та обов'язки члена К. визначалися статутом К. Колгоспник, зокрема, мав право: отримати роботу в громад, г-ві К. з оплатою відповідно до кількості і якості вкладеної ним праці; вступати у внутрішньоколг. підрядні, орендні та ін. договірні відносини з К.; отримувати в К. частку доходів і продукції, яка підлягала розподілу, на його грош. і майнові внески; брати участь в управлінні справами К., обирати і бути обраним до його органів управління; користуватися приса-диб. зем. ділянкою для ведення підсобного г-ва. Йому гарантувалося право на соціальне страхування і соціальне забезпечення; на відпочинок; на культурно-побутове обслуговування і допомогу К. в буд-ві і ремонті жилого будинку та задоволенні ін. потреб у порядку, встановленому заг. зборами колгоспників.

Член К. був зобов'язаний: дотримувати статуту К. і правил внутр. розпорядку, виконувати рішення заг. зборів, правління К., бригадних, фермерських рад та ін. підрозділів; сумлінно працювати в громад, г-ві і відповідати за результати своєї праці, дотримувати труд, і вироб. дисципліни, правил охорони праці і техніки безпеки, підвищувати свою кваліфікацію; зміцнювати держ. і колг. власність, не допускати безгосподарності і недбалого ставлення до громад, добра, раціонально використовувати землі, берегти природу, охороняти її багатства. Право розпоряджатися майном, виробленою продукцією і грош. коштами належало самому К. в особі його органів управління. Управління К. здійснювалося на засадах самоврядування. Найвищим органом управління К. були заг. збори колгоспників. Вони приймали статут К., вносили до нього зміни і доповнення, обирали голову К., правління і ревізійну комісію, заслуховували звіти про їх діяльність; вирішували питання про прийняття у члени К. і виключення з нього, затверджували п'ятирічний і річний плани екон. та соціального розвитку К тощо. Правління К. було викон.-розпорядчим органом, відповідальним перед заг. зборами, керувало всією орг., госп., фін. і соціальною діяльністю К. Повсякденне керівництво діяльністю К. здійснював його голова, а контроль за додержанням статугу — ревізійна комісія К. З часом колг. форма організації сільськогосп. в-ва вичерпала себе. З прийняттям Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992) майже всі К. в країні були перетворені на колективні сільськогосподарські підприємства і як форма господарювання перестали існувати.

Літ.: Павлов И. В. Правовые формы управления делами в колхозах. М., 1955; Мунтян В. Я. Правові питання діяльності міжколг. об'єднань. К.. 1961; Козырь М. И. Имушеств. правоотношения колхозов в СССР. М., 1966; Янчук В. 3. Проблемы теории колхозного права. М., 1969; Быстров Г. Е. Источники совр. сельскохоз. права. М., 1985; Семчик В. И. Кооперация и право. К., 1991; Нові форми сільськогосп. в-ва. Орг.-правові питання. К., 1994.

В. І. Семчик.