Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО
   

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО

- галузь права, сукупність юрид. норм, якими встановлюються засади крим. відповідальності, види злочинів та покарання за їх вчинення. Ці норми регулюють сусп. відносини, що виникають з факту вчинення злочину (їх ще називають кримінально-правовими). Норми К. п. постають переважно як норми-заборони. Вони забороняють злочинне діяння (дію чи бездіяльність) під загрозою застосування до осіб, що їх вчинили, особливих заходів держ. примусу — кримінального покарання. Норми К. п. викладено у Кримінальному кодексі України. К. п. виконує насамперед охоронну функцію. Згідно з ч. 1 ст. 1 КК, крим. зак-во має завданням охорону сусп. ладу України, його політ, та екон. систем, власності, особи, прав і свобод гр-н і всього правопорядку від злочин, посягань. Окремі норми К. п. спрямовані на виконання регулятивного завдання (напр., норми про звільнення від відповідаль ності кримінальної і покарання, погашення судимості) або є заохочувальними (напр., норми про необхідну оборону, які виключають відповідальність за умови правомірного захисту від злочин, посягання).

Як система юрид. норм К. п. поділяється на загальну та особливу частини. У заг. частині сформульовано завдання К. п., осн. принципи і заг. положення крим. відповідальності; встановлено межі чинності крим. закону; подано поняття злочину, тяжкого злочину; розкрито зміст умислу і необережності як форм вини; визначено такі стадії вчинення злочину, як готування до злочину і замах на нього; закріплено норми про співучасть у злочині; передбачено підстави, що виключають злочинність діяння (необхідна оборона, затримання злочинця, крайня необхідність). Визначено також цілі, принципи і види покарання, правила їх призначення; сформульовано обставини, які пом'якшують чи обтяжують крим. відповідальність; викладено положення про звільнення від крим. відповідальності та покарання, погашення і зняття судимості тощо. Особлива частина К. п. містить норми, що стосуються конкретних суспільно небезпечних діянь і встановлюють вид та міру покарання за їх вчинення. Так, у КК України передбачено відповідальність за злочини проти д-ви, держ. та колект. власності, індивід, (приватної) власності гр-н, проти життя, здоров'я, волі і гідності особи, проти політ, і труд, прав гр-н, а також відповідальність за господарські, посад. та військ, злочини, за злочини проти правосуддя і порядку управління, проти громад, безпеки, громад, порядку та нар. здоров'я. К. п. побудоване на певних засадах (принципах): відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, визначеного законом як злочин; відповідальність лише за наявності вини; особистий характер відповідальності; індивідуалізації крим. відповідальності і покарання. Принцип відповідальності особи лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, визначеного законом як злочин, має давнє походження і дістав відображення ще в лат. формулі «nullum crimen, nulla poena sine lege» («немає злочину, немає покарання без закону», тобто якщо воно не передбачено законом). У заг. формі це положення закріплено в Конституції України: «Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення» (ч. 2 ст. 58).

На принципі відповідальності лише за наявності вини грунтується презумпція невинуватості: «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду» (ч. 1 ст. 62 Конституції України). У ч. 1 ст. З КК зазначено, що крим. відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто та, що умисно чи з необережності вчинила передбачене крим. законом суспільно небезпечне діяння. Невинно заподіяна шкода, незалежно від її тяжкості, не є злочинним наслідком певного діяння, а тому виключає крим. відповідальність особи. К. п. України заперечує об'єктивне ставлення у вину, тобто відповідальність за наслідки діяння без встановлення вини. Навпаки, згідно з чинним зак-вом, крим. відповідальність особи грунтується на суб'єктивному ставленні у вину — умові правильної соціально-політ. оцінки людської поведінки взагалі і злочинної зокрема.

Принцип особистої відповідальності випливає з багатьох норм КК (ст. 1, З, 7—10 та ін.). Він полягає у тому, що лише фізична особа, яка скоїла злочин, може нести за нього крим. відповідальність і підлягати покаранню. Крим, відповідальність можлива тільки за власні дії (бездіяльність). Нікого (у т. ч. близьких чи родичів) не може бути притягнуто до крим. відповідальності за злочин, учинений ін. особою. К. п. України виключає крим. відповідальність юридичних осіб.

Індивідуалізація крим. відповідальності і покарання означає визначення міри відповідальності та покарання, виходячи з конкр. обставин скоєння злочину і з урахуванням особи винного. Крим, відповідальність і покарання мають бути максимально конкретизовані та індивідуалізовані. Це означає, що вчинення більш тяжкого злочину тягне за собою суворішу відповідальність. І навпаки, при вчиненні злочинів, які не є тяжкими, крим. відповідальність пом'якшується, призначається менш суворе покарання, а іноді особа звільняється від крим. відповідальності. Можливість врахувати у межах закону різні обставини, що стосуються як учиненого злочину, так і характеристики винного, передбачена нормами загальної і особливої частин КК (напр., норми про стадії вчинення злочину, про пом'якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини). Санкції крим.-правових норм передбачають покарання у певних межах, а також містять не один, а кілька видів покарання. Принцип індивідуалізації крим. відповідальності і покарання має велике значення для посилення виховного впливу покарання, його запобіж. ролі, оскільки покарання лише тоді досягає мети, коли повністю грунтується на законі, є справедливим, враховує всі обставини справи та особу винного. Поняття «кримінальне право» вживають також стосовно науки, що є системою крим.-правових поглядів, ідей, концепцій і теорій про злочин та покарання. Наука К. п. вивчає крим. закон, його соціальні зумовленість та ефективність, закономірності й тенденції розвитку крим. зак-ва, проблеми його вдосконалення. Передумовою вирішення цих питань є вивчення та узагальнення практики застосування крим. зак-ва, а також історії його розвитку. До проблем науки К. п., яка вивчає їх, належать також проблеми крим. зак-ва і практики його застосування у зх. країнах (порівняльне правознавство). Отже, предмет науки К. п. ширший за предмет К. п. як галузі права.

Літ.: Крим, право України. Заг. частина. X., 1997; Крим, право України. Заг. частина. К., 1997.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази