Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow іон-іщ arrow ІРАК
   

ІРАК

Іракська Республіка — держава в Зх. Азії.В адм. відношенні поділяється на 18 мухафаз (губернаторств). До складу І. входить частина нейтральної зони між І. і Саудівською Аравією.

Державний лад. І.— республіка. Діє тимчасова конституція 1970. Найвищий орган держ. влади — Рада революц. командування (РРК). Глава держави — президент, якого обирає РРК, в якій він є головою. Президент є й главою уряду і головнокомандуючим збройними силами. Члени РРК одночасно є членами Регіонального керівництва Партії арабського соціалістич. відродження (ПАСВ). У 1974 було створено Законодавчу раду. В. Н. Денисов.

Природа. Пд. частина І. розташована на Аравійському півострові, на Пд. Сх.— омивається Перською зат. (довж. берегової лінії 50 км). Рельєф І. переважно рівнинний. Більшу частину країни займає Месопотамська рівнина, що поділяється на Верхню Месопотамію, або Джезіре, на Пн. Зх. (вис. від 200 до 500 м) і Нижню Месопотамію на Пд. Сх. (вис. до 100 м). У пд. і пд.-зх. частині І. вона переходить у Сірійсько-Ара-війське плоскогір'я вис. до 900 м. На Пн. і Пн. Сх.— гірські хребти Вірменського та Іранського нагір'їв (вис. 3000 м). Надра країни багаті на нафту, газ, фосфорити й сірку. Клімат пн. частини І. субтропічний, південної — тропічний, у горах — континентальний. Пересічна т-ра влітку понад +30° (на Пд. іноді піднімається до +50°), взимку +9°. Кількість опадів на рівнині від 100 до 300 мм, у гірських районах до 500 мм на рік. Головні річки — Тігр і Євфрат, які, зливаючись, утворюють спільне русло — р. Шатт-ель-Араб. Вони судноплавні, використовуються для зрошування. Переважають каштанові й сіроземні степові та напівпустельні грунти, в долинах річок — алювіальні. Поширена степова й напівпустельна рослинність, схили гір вкриті чагарниками, на Пд.— насадження фінікової пальми.

Населення. І. населяють араби (бл. 76%), курди (19%), туркмени (2%) та ін. Офіц. мови — арабська і курдська. Пересічна густота нас.— 28 чол. на 1 км2. 66% нас. живе в містах. Найбільші міста: Багдад, Басра, Мосул. Історія. Тер. сучас. І. є одним із найдавніших центрів цивілізації. На поч. 3-го тис. до н. е. тут існували міста-д-ви (див. Шумер). У 3-му тис. до н. е. тер. І. було об'єднано в єдину д-ву під владою правителів Аккаду. В 21 ст. до н. е. виникло об'єднане царство Шумеру та Аккаду, яке розпалося на поч. 2-го тис. до н. е. В центр. частині Месопотамії утворилася д-ва Вавілонія. З кінця 12 ст. до н. е. вона стала об'єктом боротьби між Ассірією, що склалася в 2-му тис. до н. е. в пн.-сх. частині сучас. І., Еламом та халдеями. Після падіння Ассірії в кін. 7 ст. до н. е. виникла Нововавілонська д-ва. В 6 ст. до н. е. тер. І. стала центром д-ви Ахеменідів, у 4—2 ст. до н. е. — д-ви Селевкідів, у 2 ст. до н. е. —З ст. н. е.—Парфянського царства. В 7 ст. тер. І. завоювали араби, і вона 661 ввійшла до складу халіфату Омейядів, а 750 — Аббасидів. Осн. маса населення поступово сприйняла іслам і араб. мову. В 11 ст. тер. І. завоювали турки-сельджуки, в 13 ст.— монголи. В кін. 14 — на поч. 15 ст. тер. І. входила до складу імперії Тімура, з 30-х рр. 16 ст. до 1918 — до Османської імперії. Під час 1-ї світової війни 1914—18 тер. І. окупували англ. війська. З 1920 І.— підмандатна тер. Великобританії. В 1920 в І. відбулося антиколоніальне повстання. В 1921 І. став конституційною монархією, 1932 — проголошений незалежною д-вою. Але Великобританія зберігала контроль над внутр. і зовн. політикою І. В 30-х рр. в І. посилився нац.-визвольний і робітн. рух. У 1934 засн. Ірак. компартію. Під час 2-ї світової війни в І. відбулися антиангл. виступи, 1943—45 спалахнуло повстання курдів. У 1944 уряд І. встановив дипломатичні відносини з СРСР (1955 їх було перервано). В 1955 І. увійшов до агресивного Багдадського пакту (див. СЕНТО). В 1958 в І. відбулась антиімперіалістична й антифеод. революція. Країну було проголошено республікою. І. анулював більшість кабальних договорів з Великобританією, вийшов з Багдадського пакту, відновив дипломатичні відносини з СРСР. Було легалізовано політ. партії, амністовано політ. в'язнів та учасників курдського повстання, здійснено ряд соціально-екон. перетворень. Проте з 1960 режим бурж.-демократичної республіки почав перетворюватися на військ. диктатуру, що стала на шлях придушення демократичних прав і свобод. 8.II 1963 реакційні кола здійснили держ. переворот. До влади прийшли екстремістські, крайньо націоналістичні елементи Партії арабського соціалістичного відродження (ПАСВ). 18.ХІ 1963 владу в країні взяло армійське угруповання на чолі з А. С. Арефом. 17.VII 1968 до влади прийшли ліві сили ПАСВ. У 1970 прийнято тимчасову конституцію. Проголошено програму соціально-екон. перетворень. В 1973 ПАСВ та Ірак. компартія підписали Хартію нац. дій — програму співробітництва всіх прогресивних сил І. у боротьбі проти імперіалізму та внутр. реакції і створили Прогресивний нац.- патріотичний фронт. В 1974 утворено Курдський авт. р-н. І. проводить антиімперіалістичну зовн. політику, був активним учасником у відсічі ізраїльській агресії на Бл. Сході (див. Близькосхідна криза). І. розвиває дружні відносини з СРСР та ін. соціалістичними країнами. В 1972 І. уклав з СРСР договір про дружбу і співробітництво. В 1975 підписав угоду про співробітництво з Радою Економічної Взаємодопомоги. З 1945 І.—член ООН. І.— член Ліги арабських держав, ОПЕК та Організації арабських країн—експортерів нафти. Г. Г. Зибіна. Політичні партії, профспілки. Партія арабського соціалістичного відродження (ПАСВ), засн. 1947 (з 1954 є Ірак. секцією загальноарабського ПАСВ). Правляча. Іракська комуністична партія (ІКП), засн. 1934. Демократична партія Курдистану (ДПК), засн. 1946. В 1974 створено нову ДПК. ПАСВ, ІКП, ДПК входять до Прогресивного нац.-патріотичного фронту. Загальна федерація робітничих профспілок Іраку, засн. 1959. Входить до ВФП.

Господарство І. — агр.-індустріальна країна. Тут проведено ряд заходів щодо створення незалежної нац. економіки, зокрема здійснюються агр. реформа, перебудова с. г. на базі кооперування, націоналізовано банки, страхові компанії, власність частини пром. і торг. компаній, водні ресурси, нафтодобувну пром-сть. У провідних галузях економіки й зовн. торгівлі зміцнюється держ. сектор. В екон. розвитку І. велику роль відіграє рад.- Ірак. співробітництво. СРСР, зокрема, подає значну допомогу в розвиткові нац. нафт. пром-сті.

Промисловість. Частка пром-сті у валовому нац. продукті становить 64,8% (1976). На держ. сектор припадає (1977) бл. 80% заг. виробн., в ньому зайнято понад 70% пром. робітників. Провідна галузь — видобування нафти, переважно на експорт. Гол. родовища — на Пн. (Кіркук, Най-пава) і на Пд. (Ез-Зубайр і Ер-Румайла). Частину нафти переробляють на 7 заводах. Добувають також природний газ, сірку (родовище Ель-Мішрак). За допомогою СРСР у зх. частині країни ведуться роботи по освоєнню родовищ фосфоритів. В Ель-Таджі, Кіркуку та Басрі діють з-ди по зрідженню природного газу. Осн. галузі обробної пром-сті — машинобудування, виробн. буд. матеріалів, текст., взут. й харчова. Діють з-д сільськогосп. машин в Ель-Іскандарії (збудований за допомогою СРСР), цем., шкіряно-взут. з-ди, текст. підприємства, металург. (трубопрокатний з-д в Умм-Касрі, сталеливарний з-д в Ез-Зубайр), електротех. (з-д елек-тротех. виробів у Багдаді), фармацевтична, целюлозно-паперова, хім. (з-д азотних добрив у Басрі), гумова, скляна пром-сть. Певне значення мають кустарні промисли. В 1975 вироблено бл. 4 млрд. кВт год електроенергії, переважно на ТЕС. Осн. пром. центри: Багдад, Басра, Кіркук, Мосул.

Сільське господарство. У с. г. зайнято бл. 50% (1977) самодіяльного населення і створюється 5,7% валового нац. продукту. Використовується 25% придатної для обробітку землі. На кін. 1977 в країні налічувалося 1810 кооперативів, створено (за допомогою СРСР) машинопрокатні станції. Основа с. г.— землеробство екстенсивного напряму, для розвитку якого важливе значення має іригація. Вирощують переважно зернові культури, якими зайнято бл. 78% посівних площ. Збір гол. с.-г. культур (тис. т): пшениці — 950 (1977), ячменю — 585 (1977), рису — 163 (1976), бавовни-волокна — 40 (1975), тютюну — 6 (1976). Провідна культура — фінікова пальма; за збором (у 1976—501 тис. т) і вивозом фініків І. посідає 1-е місце в світі. Тваринництво м'ясо-мол. напряму. Розводять (поголів'я млн., 1976): велику рогату худобу — 1,8, овець — 8,4, кіз — 2,5 (1974), верблюдів, коней, ослів і мулів.

Транспорт. 70% об'єму вантажних перевезень припадає на автомоб. транспорт. Довж. (1975) автошляхів — 11,8 тис. км, у т. ч. з твердим покриттям — 6,7 тис. км., з-ць—2,5 тис. км. Значного розвитку набув трубопровідний транспорт (5,6 тис. км нафтопроводів, 1978). У 1977 стали до ладу нафтопродуктопровід Багдад—Басра (545 км, збудований за допомогою СРСР) і Кіркук—кордон з Туреччиною (345 км). Заг. тоннаж танкерного флоту становить 1,5 млн. т. Гол. порти—Басра, Умм-Каср, фао. У Багдаді та Басрі — міжнар. аеропорти.

Зовнішня торгівля, і. експортує бл. 93% видобутої нафти (104 млн. т, І977), що забезпечує 80% держ. прибутків. Вивозять також фініки (бл. 80% світового експорту), продукти кустарних промислів, електротех. вироби, бавовну, сірку, шкірсировину. Імпортують машини й устаткування, сировину, товари широкого вжитку і продовольство. Гол. торг. партнери в експорті — араб. країни, в імпорті — Японія, ФРН, США, Франція, Великобританія. Розширюються зовн. торг, зв'язки з СРСР та ін. країнами РЕВ. Грош. одиниця — Ірак. динар. За курсом Держбанку СРСР 1 Ірак. динар =2. 19 крб. (серпень 1979).

С. А. Дебабов.

Медичне обслуговування. У 1975 в І. було бл. 22,95 тис. лікарняних ліжок (1 ліжко на 485 ж.). Бл. 97% ліжкового фонду належить л-ві. Мед. допомогу (1976) подавали 4547 лікарів (4 лікарі на 10 тис. ж.), 771 зубний лікар та 1456 фармацевтів. Значна кількість лікарів практикує приватно. Лікарів готують у 5 мед. коледжах.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1970 прийнято закон про обов'язкову поч. освіту для дітей віком від 6 до 12 років. Створено департамент курдської освіти. Термін навчання у поч. школі — 6, у серед. школі 6 (3+3) років. У 1976/77 навч. р. у поч. школах налічувалось 1,9 млн. учнів, у серед. навч. закладах—604,7 тис, у вищих навч. закладах (ун-тах, ін-тах і коледжах) — 81,5 тис. студентів. Ун-ти: Багдадський (засн. 1957), аль-Мустансірія в Багдаді (засн. 1963), в Басрі й Мосулі (засн. 1967), в Сулейманії (засн. 1968), Технологічний у Багдаді (засн. 1974). Ірак. академія наук (засн. 1947); Курдська академія наук; Організація наук. досліджень (засн. 1963), усі —в Багдаді. Найбільші б-ки: Центр. 6-ка Багдадського ун-ту (засн. 1960),Нац. б-ка (засн. 1955), б-ка Ірак. музею (засн. 1934), усі — в Багдаді; Публічна б-ка в Мосулі (засн. 1930) та ін. Музеї: Іракський (засн. 1923), араб. старожитностей (засн. 1937), обидва — в Багдаді; в Моулі (засн. 1951), при ун-ті в Ба-:рі, Вавілонський (засн. 1949 на руїнах стародавнього Вавілона).

В. З. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1975 в І. виходило 7 щоденних газет, 185 ін. періодичних видань заг. тиражем бл. 1300 тис. примірників. Осн. газети: щоденні — "Аль-Джумхурія" ("Республіка", з 1963), "Багдад обсервер" ("Багдадський спостерігач", з 1967, англ. мовою) — урядові, "Ас-Саура" ("Революція", з 1967) — орган партії ПАСВ, "Аль-Ірак" (з 1976) — орган Демократичної партії Курдистану. Преса Ірак. компартії: газ. "Тарік аш-Шааб" ("Шлях народу", з 1973), щотижневик "Аль-фікр аль-Джадід" ("Нова думка", з 1972, араб. і курдською мовами), журн. "Ас-Сакафа аль-Джадіда" ("Нова культура", з 1969). Урядове Ірак. інформ. агентство засн. 1959. Радіомовлення —з 1936, телебачення — з 1956. Внутр. радіомовлення ведеться араб., курдською, туркм., телебачення—араб. й курдською мовами.

О. В. Ткачов

Література. До 2-ї пол. 19 ст. л-ра І. розвивалася в заг. руслі араб. л-ри (див. Арабська культура, розділ "Література"), розквіт якої в середні віки тісно пов'язаний зі столицею країни Багдадом. Відродження л-ри І. почалося наприкінці 19 — на поч. 20 ст. під впливом антиімперіалістичної боротьби араб. народів. Антиколоніальне повстання 1920 сприяло розвиткові патріотичної та соціальної поезії (Абд аль-Мухсін аль-Казімі, Джемаль Сідкі аз-Захаві й Мааруф Русафі). Зачинателем прози був Махмуд Ахмед ас-Сайїд. У 30-х pp. виступив прозаїк Зун-Нун Айюб, прогресивні поети Мухаммед Мехді аль-Джавахірі і Мухаммед Саліх Бахр аль-Улюм. Після 2-ї світової війни значних успіхів досягла проза, зародилася драматургія. Наприкінці 40-х pp. виникла поезія "вільного вірша". Визнання здобули прогрес, письменники 50-х pp. Абд аль-Малік Нурі, Едмон Сабрі, Гаїб Туама фарман та ін., творчість яких в І. називають "новим реалізмом". Політ. мотиви зайняли провідне місце в творах Абд аль-Ваххаба аль-Баяті, Сааді Юсефа, Рушді аль-Аміля. Відомі лірики Бадр Шакер ас-Сайяб, поетеса Назік аль-Маляїка, Баланд Хай-дарі та ін. В І. розвивається також л-ра курдською мовою (див. Курдська література).

Ю. М. Кочубей.

Архітектура. Найдавніша архітектура на тер. І. відома пам'ятками вавілоно-ассірійської культури та Парфянського царства; з 7 ст.— арабської культури. Розквіт архітектури середньовіччя припав на 9 ст.— великі палацові ансамблі, мечеті з монументальними мінаретами (Велика мечеть Мутаваккіля в Самаррі). Э 12—1-ї пол. 13 ст. збереглися пам'ятки в Багдаді (комплекс медресе Мустансірія, міська брама Баб аль-Вастані) й Мосулі (Велика мечеть Hyp аддіна). Споруди 16—17 ст. позначені впливом архітектури сефевідського Ірану (мавзолеї-мечеті: Муси аль-Ка-діма, т. з. Золота мечеть у Багдаді, 1515; імама Хусейна в Кер-белі). Сучас. архітектура зазнає впливу різних європ. стилів. Реконструюються й забудовуються громад. та житл. спорудами Багдад, Мосул, Басра та ін. міста. Серед Ірак. архітекторів — Н. Джавдад, Р. аль-Чадерчі (автор пам'ятника Невідомому солдатові в Багдаді, 1959), X. Мунір та ін. Образотворче мистецтво. Найдавніші твори мист. на тер. І. (статуетки з алебастру і глини, печатки-амулети, кераміка) знайдено в поселеннях стародавніх культур 7—4-го тис. до н. е. В 4—1-му тис. до н. е. на тер. І. послідовно розвивалася худож. культура Шумера, Аккада, Вавілонії, Ассірії. Збереглися пам'ятки елліністичного, парфянського й сасані дського мистецтва. В середньовічному І. мистецтво розвивалося в заг. руслі арабської культури. Найвищого розквіту воно досягло в 8 — на поч. 13 ст. (різьблення на стуку й дереві, настінні розписи; мініатюри багдадської й північно-ірак. школи, кераміка з розписом люстром — Ракка, бронзові вироби з гравіруванням і срібною інкрустацією — Мосул). Особливого розвитку набули орнамент і каліграфія, що зберегли провідне значення в декоративно-ужитковому мист. до нашого часу. Олійний живопис виник в І. на поч. 20 ст. (художники Аб-дель-Кадер Рассам, Мухаммед Салех Закі та ін.). Серед сучас. митців — живописець і скульптор Джавад-Салім, живописці Ата Саорі, Халед аль-Джадер, скульптори Халед ар-Раххаль, Мухаммед Гані.

Т. X. Стародуб.

Музика І. розвивалася на основі араб. муз. мист. Муз. інструменти: уд (лютня), рабаб (проста віола), гіджак (струнний смичковий), канун (струнний щипковий), най (флейта), дуф (бубон) та ін. Музика І. характеризується широко розвинутою ладовою системою. Численні лади — макоми є основою вокально-інструм. циклів типу сюїти. Популярний жанр атаба — пісня-діалог (сольні речитативи і короткі відповіді). При багдадському радіо — оркестр сх. музики, хор. У 1971 створено Нац. симф. оркестр. Муз. кадри готує Академія красних мистецтв. Серед сучас. композиторів — Ахмед аль-Халіль, Салім аль-Челебі та ін. Театр. Перші спроби створити профес. театр І. припадають на кінець 20-х рр. 20 ст. В 1929 учні серед. шкіл створили в Багдаді трупу — Ірак. нац. театр. У 1931 режисер Хаккі аш-Шіблі організував перший профес. ансамбль. У 1935 театр. ансамблі створюються також в Басрі й Мосулі. В І. немає профес. театрів, постійних драм. труп. Актори виступають по радіо, телебаченню, в концер тах, які влаштовує Академія красних мистецтв.

Кіно І. почало розвиватися в се редині 40-х рр. В 50-х рр., зокрема, було випущено фільми "Саїд Ефенді" (реж. К. Хусні) "фотна і Хасан" (реж. X. Еломі)

"Хто винен?" (реж. А. Валі), які показували життя бідноти. Серед стрічок 60—70-х pp.— "Нічний сторож" (1968, реж. аль-Харіс), "Жах" (1972, реж. А. Гаді ар-Раві), "Іграшка" (1973, реж. III. Сурін), "Поворот" (1975, реж. Дж. Алі). В 1959 засн. Заг. орг-цію кіно і театру. Випускаються також навч. фільми. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448—449.

Літ.: Данциг Б. М. Ирак в прошлом и настоящем. М., 1960; Зибіна Г. Г. Шлях Іраку до незалежності. К., 1969: Федченко А. Ф. Ирак в борьбе за независимость (1917 — 1969). М., 1970; Оганесян Н. О. Национально-освободительное движение в Ираке (1917-1958 гг.). Ереван, 1976; Пенкин Ф. П. Иракская Республика и её вооружённые силы. М., 1977; Венмарн Б. В. Искусство арабских стран и Ирана VII — XVII веков. М. 1974.

Ірак - leksika.com.ua

Ірак - leksika.com.uaІрак - leksika.com.ua

Ірак - leksika.com.uaІрак - leksika.com.uaІрак - leksika.com.uaІрак - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази