Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Х arrow ХОЗАРСЬКИЙ КАГАНАТ
   

ХОЗАРСЬКИЙ КАГАНАТ

- держ. утворення, що виникло в серед. 7 ст. на тер. Нижнього Поволжя і сх. частини Пн. Кавказу. Первісною етн. основою каганату були Кавказ, племена хозар. Проживаючи спочатку у Пн. Дагестані, хозари з'явилися у Сх. Європі після гуннської навали (4 ст.) і кочували у Західно-Прикаспійському степу між річкою Сулак у Пн. Дагестані й Нижньою Волгою, займаючись здебільшого скотарством, почасти (у низинах Волги) — землеробством та садівництвом. Разом з племенами савірів нападали на володіння Візантії та Ірану. В 6 ст. хазар підкорив Тюркський каганат. У результаті розпаду Західно-Тюркського каганату виник як його продовження X. к. на чолі з ханами з тюркської династії Ашина. Його столицею до поч. 8 ст. було місто Семендер у Дагестані, згодом — Ітіль на Нижній Волзі. В 2-й пол. 7 ст. хозари підкорили приазовських булгар, які входили в об'єднання Велика Булгарія, а також царство гуннів-савірів у Дагестані; обклали даниною Албанію Кавказьку. З Візантією хозари встановили союзницькі відносини, спрямовані проти Арабського халіфату, що утвердився у 2-й пол. 7 ст. на Закавказзі.

На поч. 8 ст. X. к. володів Пн. Кавказом, Дагестаном, частиною Закавказзя і степом між Доном і Волгою. Хозари обклали даниною східнослов'ян. племена, воювали з Візантією за Тамань, Крим, Босфор. 735 у землі хозар вторглися араби і перемогли їх. Каган, його оточення і частина нас. каганату змушені були прийняти іслам (каган та його оточення невдовзі відмовилися від цієї релігії). У 1-й пол. 8 ст. у Хозарію переселилися вигнані з Візантії та сасанідського Ірану групи євр. купців та лихварів, у т. ч. князь Булан. У кін. 8 — на поч. 9 ст. один з його нащадків — Обадія вчинив переворот, очолив каганат і оголосив іудаїзм держ. релігією. Проти Обадії повстали тюркські князі. Однак з допомогою кочівників — гузів, найманців Обадії, повстання було придушене, більша частина тюрків залишила каганат. Останній став симбіозом двох окр. етносів: власне хозар, що становили осн. частину населення і займалися госп. діяльністю, та євр. громади, яка правила каганатом та контролювала міжнар. торгівлю Хозарії.

X. к. мав тісні відносини з Київською Руссю. Ще за Аскольда й Діра Київ змушений був платити данину хозар, купцям. Після смерті Олега, за правління якого Київ звільнився від хозар, данини, він знову потрапив у залежність від каганату. У відповідь на захоплення 939 Ігорем хозар, міста Самкерц (Тамань) найняте хозар, купцями мусульм. військо під командуванням Песаха здійснило каральний рейд пд. берегом Криму, знищуючи на шляху все христ. населення (врятувалися лише ті, хто переховувався у фортеці Херсонес). Пізніше військо каганату дійшло до Києва і знову обклало його даниною. У 9—10 ст. X. к. став однією з найб. країн Євразії. Однак необхідність б-би із зовн. ворогами, зростаючий опір хозар, експансії з боку Київ. Русі, хижац. ставлення верхівки каганату до етнічно чужого їй населення д-ви (найперше до хозар) зумовили її падіння. У 964—967 київ, князь Святослав розгромив X. к. Спроба каганату врятувати становище з допомогою Хорезму ціною прийняття ісламу успіху не мала. В кін. 10 ст. X. к. перестав існувати.

Про держ. устрій каганату збереглося мало відомостей. Влада кагана була спадковою. Значні повноваження належали каган-беку, який командував військом, тримав у руках центр, і місц. управління. У середовищі власне хозар збереглися інститути родоплемін. ладу. Різноплеменність нас. каганату зумовила застосування різних систем права. Із 7 суддів, що були в Ітілі, двоє судили мусульман за канонами мусульм. права; двоє суддів судили християн-візантійців за законами Візантії, ще двоє судили євреїв згідно з Торою; один суддя призначався для решти населення, що сповідувало ін. релігії.

Літ.: Коковцов П. А. Евр.-хазар, переписка в X в. М., 1932; Артамонов М. И. История хозар. Л., 1962; Заходер Б. Н. Каспийский свод сведений о Вост. Европе, т. 1-2. Ленинград, 1962—67; Плетнева С. А. От кочевий к городам. М., 1967; Гумилев Л. Н. Древние тюрки. М., 1993; Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. М., 1993.

Л. М. Маймескулов, О. Н. Ярмиш.

 

Схожі за змістом слова та фрази