Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow акан-алгон arrow АКТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО
   

АКТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

-мистецтво театральної гри, створення художніх образів у театрі, кіно, на телебаченні і радіо. А. м. покликане втілити у виставі, кінофільмі тощо авторський задум, виявити глибину ідейного змісту твору, донести його до глядача, водночас збагатити п'єсу, лібретто, сценарій власною творчістю, життєвим досвідом актора. Тим самим А. м., виходячи з світогляду і творчої індивідуальності актора, спрямоване на розкриття закономірностей сусп. розвитку, трактування типового характеру і його зумовленості соціальним середовищем, епохою. А. м. нерозривно пов'язане з режисерським мистецтвом. Постійним джерелом А. м. є життя. Протягом істор. розвитку А. м. виробило різноманітні форми вияву. Процес творчості актора в театрі завершується виставою перед глядачем, в екранних мистецтвах - технічною фіксацією чи безпосередньою передачею в ефір. Художня цілісність мистецького твору вимагає від актора відчуття ансамблю, вмілого застосування власних творчих засобів у заг. побудові вистави, кіно- і телефільму, радіопередачі тощо. Тісно пов'язаний із своїми партнерами, актор разом з тим діє як самостійний художник, від імені певного персонажа. Ставлячи себе в обставини п'єси (сценарію) і ролі, актор створює характер на основі сценічного перевтілення - зміни зовнішності, а головне -осягнення й виявлення духовного світу персонажа. При цьому матеріалом для актора є його природні дані як зовнішні (голос, рух, жест, міміка), так і внутрішні (емоції, темперамент, уява, спостережливість). Втілюючи образ, актор вдається до аксесуарів (грим, театральний костюм, маска) й технічних засобів (в екранних мистецтвах, у ляльковому й тіньовому театрах). Засоби худож. виразності зумовлені видом і жанром мистецтва, в якому творить актор: слово і пластика - в драм, театрі, спів, пластика і танець - у музичному (див. Балет, Опера, Оперета), своєрідні особливості в ін. видах сценічного мистецтва (див. Естрада, Цирк). Важливими елементами А. м. є увага, уява, емоційна і моторна пам'ять, здатність до сценічного спілкування, почуття ритму та ін. А. м. зародилося в давнину в нар. обрядах і культових ігрищах. Воно набуло певної професіоналізації з появою театру як окремого виду мистецтва в Стародавній Греції й Римі та на Сході. За середньовіччя, незважаючи на переслідування з боку релігії, А. м. розвивалось у формах нар. театру в Європі й Азії (скоморохи, гістріони, гусани, масхарабози тощо). Вершиною нар. театру на площі італ. комедія дель арте, яка мала вплив на формування сценічного мистецтва в Італії та ін. зх.-європ. країнах. За доби Відродження профес. А. м. досягло високого рівня, зокрема в театрі Шекспіра. Дальший розвиток А. м. пов'язаний з класицизмом (струнка раціоналістична естетика А. м., організація вистави як худож. цілого на декоративно-пластичній і декламаційно-риторичній основі). В період Великої франц. революції А. м. набуває демократичної спрямованості (напр., в мистецтві актора Ф.-Ж. Тальма). Романтизм сприяв появі нового стилю А. м., що характеризувався емоційністю, виявом сильних пристрастей (Е. Кін, П. Мочалов).

Реалізм, який став панівним на європ. сцені в серед, і 2-й пол. 19 ст., вимагав поєднання в А. м. психологічного й соціально-побутового вирішення образу (Т. Сальвіні, Е. Поссарт, Е. Дузе, Й. Кайнц). З заснуванням нац. театру в Росії та на Україні і його поступовим утвердженням на засадах реалізму А. м. набуває тут великого суспільного й худож. значення, особливо після реалістичної реформи в театрі, проведеної M. С. Щепкіним. Творчість П. M., М. П. та О. Й. Садовських, Г. Федотової, П. Стрепетової, М. Єрмолової, В. Коміссаржевської - в Росії, К. Соленика, Л. Млотковської, І. Дрейсіга, а згодом М. Кропивницького, М.Заньковецького, М. Садовського, П. Саксаганського - на Україні являла собою вершину вітчизн. реалістичного мистецтва й утвердження передових громадян. ідеалів. Саме на досвіді майстрів-реа-лістів вітчизняної і світової сцени створювалася наук. теорія А. м.- Станіславського система. В СРСР, розвиваючи реалістичні традиції минулого, А. м. збагатилося на нові художні відкриття, національні школи. Широке визнання здобула творчість О. Яблочкіної, І. Москвіна, В. Качалова, А. Тарасової (РРФСР), А. Хорави, С. Закаріадзе (Груз.PCP), Б. Платонова, Г. Глєбова (БРСР), А. Хідоятова (Узб.РСР), С. Рухулли (Азерб.РСР) та ін. Високої майстерності досягли укр. рад. актори І. Мар'яненко, Г. Борисоглібська, А. Бучма, Г. Юра, Н. Ужвій, Ю. Шумський, Б. Романицький, М. Крушельницький, В. Чистякова, M. Романов, О. Крамов, О. Сердюк, Д. Антонович, В. Яременко, Д. Мілютенко, В. Добровольський, Л. Гаккебуш, О. Ку-сенко та ін. Творчим методом рад. театру став соціалістичний реалізм з його пошуками нових стильових засобів, прагненням розкрити повноту і багатогранність духовного життя рад. людини. Радянське А. м. разом з ін. видами мистецтв стало могутнім чинником виховання народу в дусі комунізму. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448-449.

Літ.: Про мистецтво театру. К., 1954; Станіславський К. С. Моє життя в мистецтві. К., 1955; Саксаганський П. К. Думки про театр. К., 1955; Шляхи і проблеми розвитку українського радянського театру. К., 1970; Акторська майстерність корифеїв. К., 1973; Смолич Ю. Про театр. К., 1977. Ю.

М. Бобошко.

 

Схожі за змістом слова та фрази