Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow бо-бюр arrow БРЕСТ-ЛИТОВСЬКІ УГОДИ 1918
   

БРЕСТ-ЛИТОВСЬКІ УГОДИ 1918

- низка документів міжнар.-правового характеру, пщписаних Українською Народною Республікою з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією у Брест-Литов-ську (Бресті). Про прагнення до закінчення 1-ї світ, війни говорили майже всі політ, сили після лютневої революції 1917 у Росії, у т. ч. Тимчас. уряд і Укр. Центральна Рада. Але практично його вдалося реалізувати лише після перемоги більшовиків у Петрограді. 15.XI 1917 нім. командування дало згоду на переговори з більшовиками. Центр. Рада тоді ще орієнтувалася на д-ви Антанти і США, які вщкидали пропозиції Петрограда, але вже 21 листопада вона звернула увагу союзних урядів на необхідність негайного укладення миру, що має бути щцписа-ний від імені Росії «центральним соціалістичним органом федеральної влади, якого, на жаль, немає». Вважаючи, що мирну угоду повинні укладати всі крайові уряди Росії, Генеральний Секретаріат 24 листопада прийняв рішення і послав власну делегацію до Бреста. 2 грудня більшовики підписали угоду з Четверним союзом про перемир'я на 28 діб без участі УНР, а 9 грудня розпочали офіц. мирні переговори. 8-а сесія УЦР визначила завдання та затвердила склад делегації УНР на чолі з В. Голубовичем. Делегації! прибула до Бреста 22 грудня, під час перерви між першим і другим етапами переговорів. Вона опинилася у досить вигідному дип. становищі: до неї потяглися усі 5 держав — учасниць конференції, бо кожна з них вщстоювала власні інтереси, особливо щодо укр. продовольства, сировини і палива. Однак з 28 грудня, коли повноваження В. Голубовича та ін. членів делегації були офіційно визнані, почалися дип. інтриги з боку вже 6 делегацій. Переговори тупцювали на місці, що викликало невдоволення украй знесилених віїїною як Четверного союзу, так і Петрограда та Києва. Після чергової перерви розпочалася робота над текстом договору з Україною. Часу для його належної підготовки бракувало й австро-угор. та нім. сторони запропонували укласти короткий договір у заг. рисах з додатками, які потім можна буде відпрацювати в комісшх. Делегації! УЦР вщмовилася вщ такої пропозиції. 26.1 1918 стало відомо, що Київ уже захопили більшовики. Того ж дня поспіхом закінчили текст угоди, і в ніч на 27 січня відбулося офіц. підписання документа. У преамбулі договору зазначалося, що укр. народ проголосив себе незалежним і вирішив укласти мир з д-вами, які воюють з Росією. Саме тому уряди Німеччини, Австро-

Угорщини, Болгарії і Туреччини пішли назустріч урядові УНР в укладанні тривалого і почес. миру. Між Австро-Угорщиною та УНР проголошувалися кордони, які існували між Росією і вказаною монархією до 1914, тобто по лінії Хотин — Гусятин — Збараж - Броди — Сокаль. Уся Галичина, Закарпаття і Пн. Буковина залишалися за Австро-Угорщиною. Зате майже вся Холмщина і Підляшшя поверталися УНР. Договір відкидав будь-які відшкодування взаємних збитків під час війни, у т. ч. реквізиції. Військовополонені з обох сторін мали бути відпущені додому, якщо вони того побажають. Щодо екон. відносин, то вказувалося на обов'язок сторін зав'язати госп. стосунки, обмінюватися лишками сільськогосп. і пром. продукції. Кількість і види товарів, ціна на них мали визначатися спец, комісією з рівним числом представників обох сторін. Підтверджувалася чинність багатьох статей рос.-нім. та рос.-австро-угор. договорів про торгівлю, тарифи і мореплавство. Допускався дрібний прикорд. товарообмін у межах 15-кілометрової смуги. Передбачалися певні взаємні митні пільги. Режим найб. сприяння проголошувався в екон. обміні УНР з Болгарією і Туреччиною. 27 січня було укладено і дод. укр.-нім. дого-і вір, яким регулювалися стосунки між УНР та Німеччиною, порядок обміну військовополоненими та інтернованими, питання опіки над тими, хто повертався на батьківщину, амністії з нагоди укладення миру і тощо. Через 3 дні аналогічні двосторонні договори було укладено між УНР і Австро-Угорщиною, УНР і Болгарією, УНР і Туреччиною.

Не досягши угоди з більшов. Росією, 18.11 1918 Німеччина розпочала широкий наступ. За день до нього УЦР звернулася до Німеччини з проханням «надати допомогу українському народові у важкій боротьбі за своє існування». Побоюючись, щоб мир з УНР, за словами головнокомандувача збройних сил Німеччини генерала Е. Людендорфа, «не перетворився на світовий фарс і дурисвітство», 18 лютого нім. дивізії вступили в Україну, а 1 березня і до Києва. Повернулося до столиці і керівництво УЦР. До травня нім.-австр. сили розміщалися уже майже по всій Україні, включаючи Крим. Втрата відчуття реальності, характерна для керівників УЦР, призвела до загального погіршення становища в країні. Наприкінці квітня 1918 нім.-австр. командування організувало державний переворот на користь гетьмана П. Скоропадського. Останній, щоб підкреслити особливе ставлення до Німеччини, повторно (УЦР зробила це 17.III 1918) 12 червня ратифікував Б.-Л. у. 1918. Але й гетьм. режим, як і його попередників, союзники не змогли врятувати. Див. також Брестський мир 1918.

Літ.: Мироненко О. М. Світоч укр. державності: політ.-правовий аналіз діяльності Центр. Ради. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази