Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
   

НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ

- 1) Адм-тер. одиниця у Рос. імперії, утворена 1764 як військ, округ у зв'язку з ліквідацією Нової Сербії та Слов 'яносербії. До складу Н. г. увійшла тер. Нової Сербії і Новослобідського полку, Бахмутська провінція з землями кол. Слов'яно-сербії, Українська лінія, а також Кременчуцька і Власівська сотні Миргородського полку, з 1765 — Білицька, Келебердянська, Китайгородська, Кишеньківська, Кобеляцька, Мая-цька (Маячківська), Нехворощанська, Но-восанжарська, Орільська, Переволочнянська, Сокільська, Старосанжарська і Царичанська сотні Полтавського полку, з 1775 — містечка Омельник і Потоки Миргород, полку та ще 5 сотень Полтав. полку [Полтава з її 3 сотнями і Будища (Великі Будища) та Решетилівка з прилеглою територією]. Адм. центр — фортеця Св. Єлизавети (тепер м. Кіровоград), з 1765 — м. Кременчук (тепер Полт. обл.). Кол. тер. Нової Сербії було поділено на 70 округів: 52 — для військових, 2 — для міщан і 16 — для нових переселенців. Під кожний округ відводилося по 19 тис. десятин землі. Округи поділялися на жереби, а ті — на дільниці (по 24 в кожному жеребі, разом в окрузі — 700 дільниць). На чолі округу стояв ротний командир. Раніше поселені в Новій Сербії Гусарський і Пандурський полки перейменовано на Чорний і Жовтий (за кольором одягу) гусарські полки, а Новослобідський полк — на Єлизаветградський пікінерський. Реорганізацію Слов'яносербії здійснювала 1764—66 спеціально утворена Слов'яносербська комісія. Всю її територію було поділено на 140 округів, а округи — на дільниці. Під кожний округ відводилося по 20 тис. десятин землі. Розміщені тут полки реорганізовано в такий спосіб: сербські полки під командуванням ген.-майорів ІІІевича і Прерадови-ча об'єднано в один під назвою Бахмутський гусар, полк, Молдавський — в Самарський гусарський полк, Бахмутський козацький — у Луганський пікінерський полк. Крім того, тут поселено Дніпровський і Донецький пікінерські полки.

На чолі Н. г. стояв її гол. командир, з 1774 -ген.-губернатор. Для керівництва губернією утв. губ. канцелярію, що мала вирішувати всі адм., військ, фін. і суд. справи. Через те, що в Н. г. проживало військ, і цив. населення, губ. канцелярія складалася з двох департаментів: військового і земського. Гол. складовою частиною губ. канцелярії було присутствіє, до якого входив гол. командир губернії, його заступник, комендант фортеці Св. Єлизавети, штаб-офіцери гусар, і пікінер. полків, командир розкольницьких слобід (він же — прикордонний комісар). Слідчі справи належали до компетенції обер-аудитора. 1765 Н. г. було поділено на 3 частини: Єлизаветинську (кол. Нова Сербія) і Катерининську (кол. Слов'яносербія) провінції та Бахмутський повіт. Тер. провінцій поділялася на військ.-поселенські полки, округи держ. поселень тощо. Провінціями керували канцелярії: Катерининська — у Білівській фортеці та Єлизаветинська — у фортеці Св. Єлизавети. Провінц. канцелярію у Бахмуті було реорганізовано в городову. Через значне розширення тер. Н. г. за рахунок чорномор. узбережжя (відійшло до Росії у результаті рос.-тур. війни 1768—75), а також частини Запорізької Січі, 1775 від Н. г. було відділено Азовську губернію. У Н. г. залишилося Запорожжя (територія на зх. від Дніпра), Єлизаветградська і Херсонська провінції. У зв'язку з поширенням на південноукр. землі адм. реформи 1775 управління Н. г. було реорганізовано на загальнодерж. засадах. її територію було поділено на 12 повітів: Кременчуцький, Полтавський, Новосанжарський (усі — лівобережні), Крюківський, Саксагансь-кий, Єлизаветградський, Ольвіопольський, Інгульський, Херсонський, Кизикерменський, Нікопольський і Новопавлівський. Рос. уряд здійснив також реорганізацію військово-поселенських формувань: з 1776 існували 9 гусар, і 6 пікінер. полків. Після поширення в Україні загальнорос. адм.-тер. поділу тут було запроваджено систему комплектування війська шляхом рекрут, наборів. Через це військ.-поселенські та іррегулярні козац. формування ліквідовувалися, а замість них утворено 9 регулярних легкокінних і кірасирських полків. Військ, поселенці залишилися як окр. група державних селян.

1784 Н. г. було ліквідовано у зв'язку з утворенням намісницьких правлінь; її територія увійшла до Катеринославського намісництва. 2) Адм.-тер. одиниця, утворена згідно з указом рос. імп. Павла І від 12(23).XIІ 1796 про поділ Росії на губернії. Включала більшу частину кол. Катеринославського, а також Воз-несенського намісництв і майже всю Таврійську область. Адм. центр — Катеринослав (у 1797 — 1802 мав назву Новоросійськ, тепер м. Дніпропетровськ). Складалася з 12 повітів: Новомосковського, Єлизаветградського, Оль-віопольського, Бахмутського, Новоросійського, Павлоградського, Херсонського, Маріупольського, Ростовського, Тираспольського, Перекопського і Акмечетського. 1802 всю тер. Пд. України було поділено на Миколаївську (з 1803 — Херсонська), Катеринославську і Таврійську губернії.

Літ.: Скальковский А. А. Хронол. обозрение истории Новорос. края, ч. 1. О., 1836; Скальковский А. А. Опыт стат. описания Новорос. края, ч. 1—2. О., 1850-53; Дружинина Е. И. Сев. Причерноморье в 1775-1800 гг. М., 1959; Історія Укр. РСР, т. 2. К., 1979.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази