Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow тог-тяж arrow ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
   

ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

— док-т конст. характеру, прийнятий Українською Центральною Радою 7(20).XI 1917. Звернений до укр. народу і всіх народів України. Цим актом було проголошено Українську Народну Республіку (УНР), що зберігала зв'язок з федерат. Рос. Республікою. До УНР включено Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Херсонську і Таврійську губернії. Щодо Курщини, Холмщини, Воронежчини та деяких ін. суміжних губерній і областей, населених українцями, то їхню долю намічалося визначити у майбутньому. УЦР оголосила себе найвищим органом держ. влади до скликання Всеукр. установчих зборів, а Генеральний секретаріат — найвищим викон. органом. Третім універсалом передбачалося скасування на тер. УНР приват, власності на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі й проголошення їх власністю усього труд, народу, до якого вони мали перейти без викупу після Установчих зборів. Ген. секретарство зем. справ мало виробити закон про порядкування вилученими площами через демократично обрані зем. комітети. Від дня проголошення Універсалу в Україні встановлювався 8-годинний роб. день. Запроваджувався держ. контроль над продукцією, який мав здійснюватися разом з представниками робітництва з метою упорядкування в-ва, справедливого розподілу продуктів споживання і кращої організації праці. Скасовувалася смертна кара на тер. УНР, підлягали амністії політ, арештанти. Ген. секретарству суд. справ було доручено впорядкувати судочинство і привести його у відповідність з дух. і правовими поняттями народу. Проголошувався курс на закріплення і поширення прав місц. самоврядування на грунті найтіснішого його зв'язку і співробітництва з усіма органами рев. демократії, що мало стати основою вільного дем. життя в Україні. Акт закріплював загальнолюдські дем. свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканності особи і житла, право і можливість вживання місц. мов у стосунках з усіма установами. Росіянам, євреям і полякам надавалося право на нац. автономію, законопроект про

Третій універсал Української Центральної Ради - leksika.com.ua

яку мало розробити найближчим часом Ген. секретарство міжнац. справ; гарантувалося право на вільний нац. розвиток усім ін. народам, які населяли Україну. Найважливішою справою держ. ваги УЦР визнала прод. питання; УНР брала на себе зобов'язання врятувати від голоду не лише укр. народ, а й фронт та значну частину Рос. республіки. Нарешті, не знімаючи з порядку денного питання про Всерос. установчі збори, УЦР визначилася з днем виборів до Укр. установчих зборів і днем початку їх роботи. УЦР поклала на себе обов'язки найвищого законод. органу України, але все ще не претендувала на абс. суверенітет. її лідери вважали, що жовт. події у Петрограді — це заколот, який невдовзі буде придушено. Тому вони продовжували покладати надії на формування Федерат. Рос. Республіки, на розробку її конституції, а до цього виключне і неподільне право видавати закони для УНР брала на себе УЦР.

Зберігали силу на тер. України також закони і постанови Тимчас. уряду, але тільки ті, які не змінила і не скасувала УЦР. Ген. секретаріат і ген. секретарі мали право видавати розпорядження на основі законів і в межах урядування. Розпорядження Тимчас. уряду теж зберігали силу до їх зміни або скасування УЦР чи Ген. секретаріатом. Залишилися також усі кол. урядові установи і всі посад, особи, призначені Тимчас. урядом, аж до майб. змін у зак-ві УНР.

Літ.: Мазепа І. Більшовизм і окупація України. Л., 1922; Дністрянський С. Заг. наука права і політики. Прага, 1923; Доценко О. Літопис укр. революції, т. 1—2. Л., 1924-1925; Дорошенко Д. Історія України, т. 1-2. Ужгород, 1930—32; Конст. акти України 1917—1920. Невідомі конституції України. К., 1992; Мироненко О. М. [та ін.). Істор.-політ. уроки укр. державності. К.-Д., 1998; Укр. парламентаризм: минуле і сучасність. К, 1999.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази