Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow велико-верт arrow ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
   

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії - держава на Пн. Зх. Європи. Розташована на о. Великобританія, в пн.-сх. частині о. Ірландія та на прилеглих островах. В. включає 4 істор.-геогр області: Англію, Уельс, Шотландію, Північну Ірландію. В адміністратив. відношенні поділяється на 47 графств, 7 метрополітенських графств (у г. ч Лондон), 12 областей, 26 округів.

Державний лад. В.- парламентарна монархія Єдиної писаної конституції В. не має, найважливішими парламентарними актами є Велика хартія вільностей 1215, Табеас корпус акт 1679, Вестмінстерський статут 1931, Акт про народне представництво 1969 та ін Глава д-ви - король (королева), повноваження і прерогативи якого фактично в руках уряду, що формується правлячою партією Законодавча влада належить королю і парламенту у складі верхньої палати - палати лордів і нижньої - палати громад Палата лордів складається зі світських і духовних перів; палата громад обирається населенням строком на 5 років. Виконавчу владу здійснює уряд (кабінет міністрів), очолюваний прем'єр-міністром. Авт. частина Сполученого Королівства - Пн. Ірландія, що має свій парламент, до якого входять призначуваний королем губернатор, сенат і палата громад; з липня 1976 знову перебуває під безпосереднім управлінням уряду Великобританії. В. очолює Співдружність - об'єднання країн і територій, що входили раніше до складу Британської імперії.

Природа. Берегова лінія В. розчленована численними затоками та бухтами. В рельєфі пн. частини країни переважають гори, на Пд. Сх.- рівнини. Гори невисокі (500 -1000 м), зі згладженою платоподібною поверхнею. На Пн. о. Великобританія підносяться Північно-Шотландське нагір'я (г. Бен-Невіс, 1343 м - найвища точка В.) та Південно-Шотландська височина, в серед. частині острова -Пеннінські й Камберлендські гори, на п-ові Уельс - Кембрійські гори. Найбільші рівнини: Південно-Східна (Лондонський бас), Мід-лендська і Середньоінотландська. Рельєф Пн. Ірландії переважно низовинний. Надра В. багаті на кам. вугілля, заліз. руду, кам. сіль, каолін, кольорові метали; відкрито значні поклади природного газу й нафти (на шельфі Північного моря). Клімат помірний, океанічний, дуже вологий, з м'якою зимою і прохолодним літом, часто бувають тумани, дощі й сильні вітри. Пересічна т-ра січня +3, +7°, липня +16, +17° Опадів 1000- 3000 мм на рік, на Пд. Сх. 600- 750 мм. Ріки короткі, повноводні, не замерзають, гол. з них: Темза, Северн, Трент, Уз. Найбільші озера: Лох-Ней, Лох-Ломонд, Лох-Несс. Грунти на Пн. й Зх. переважно гірсько-лісові й підзолисті, на Сх. й Пд. Сх.- бурі лісові, в пд.-сх. частині Англії - значні площі перегнійно-карбонатних та алювіальних грунтів Переважають окультурені ландшафти. Лише в горах та на узбережжях значні ареали природної рослинності - луки, вересові пустища. Під лісами - бл. 6% площі країни. Населення. 78,4% нас. становлять англійці (44 млн. чол., 1975, оцінка), які живуть в Англії, більшій частині Уельсу і на Пд. Шотландії; решта - шотландці (бл. 5 млн. чол.), гол. чин. у Шотландії; ірландці (2250 тис. чол.) - у Пн. Ірландії та пром. р-нах Англії. У Пн. Ірландії живуть також (бл. 1 млн. чол.) нащадки англ. і шотл. переселенців 16-18 ст., які змішалися з корінним ірл. населенням і називають себе англо-ірландцями і шотландо-ірландцями (в л-рі інко-коли мають назву ольстерців). П-ов Уельс населяють уельсці, або валлійці (700 тис. чол.), Пн. Шотландію й Гебрідські о-ви - гели (100 тис. чол.). Крім того, у В. живуть євреї (у великих містах), іммігранти з Європи (поляки, німці, французи, італійці та ін.) та з азіат., латиноамериканських й афр. країн. Держ. й розмовна мова - англійська, частина ірландців, уельсців і гелів користується також своїми мовами. Пересічна густота нас.- 229 чол. на 1 км2. 76,3% нас. живе в містах. Найбільші міста: Лондон, Глазго, Ліверпуль. Манчестер, Шеффілд, Лідс.

Історія. В 1-му тис. до н. е. територію В. заселяли кельт. племена (бритти), які в 40-60-х рр. 1 ст. н. е. підпали під владу Риму. В 5-6 ст. тер. В. (за винятком Уельсу і Шотландії) захопили герм. племена англосаксів (див. Англосаксонське завоювання). Більша частина утворених ними ранньофеод. д-в 829 об'єдналася в єдине королівство- Англію. З 1016 до 1042 її підкорили норманни (датчани), 1066 завоював герцог Нормандії, згодом англ. король Вільгельм І Завойовник (див. Нормандське завоювання Англії 1066). В 11 ст. завершувалося становлення феод. ладу і централізованої д-ви. Цей процес відбувався в умовах загострення класової боротьби та феод. міжусобиць. Політика королівської влади викликала опозиційні виступи, зокрема 1215 повстання баронів, підтримане лицарями та населенням міст, проти Іоанна Безземельного. Останній був змушений видати Велику хартію вільностей, яка надавала феодалам значних привілеїв. У 1265 в Англії створено парламент (з 1295 став постійною установою, в серед. 14 ст. поділився на дві палати - лордів і громад). В 14 ст. загострилася класова боротьба в місті та на селі. Столітня війна 1337- 1453 і посилення експлуатації селян викликали Уота Тайлера повстання 1381 та ряд ін. виступів. Протягом 15 ст. великі феод. г-ва занепали, особиста кріпосна залежність селян майже зникла. Процес огороджування (масове відбирання землі в селян і відведення її під пасовища для овець), що розгорнувся в кін. 15 ст., прискорив виникнення капіталістичних продуктивних сил. Поява значної кількості малоземельних та безземельних селян, змушених продавати свою робочу силу, сприяла виникненню в 16 ст. капіталістичної мануфактури. В 1455-85 в країні спалахнула боротьба феод. клік за владу (див. Червоної і Білої троянд війна), під час якої значна частина англ. знаті загинула. За правління Тюдорів (1485-1603) остаточно склався англ. абсолютизм. Було нещадно придушено ряд нар. рухів (Кета Роберта повстання 1549 та ін.), видано жорстокі закони проти нар. мас - "криваві закони", за висловом К. Маркса. У 30-х рр. 16 ст. Реформація звільнила англ. церкву від папської влади, здійснила секуляризацію церк. земель і поклала початок англіканській церкві. Перші територіальні загарбання Англії належать до 12 ст., коли почалося завоювання Ірландії. З визріванням капіталістичних відносин у 2-й пол. 16 ст. почалась активна англ. колоніальна експансія. Гострі суперечності між капіталістичними продуктивними силами, які зміцнювались, і феод. виробничими, відносинами, що стояли на перешкоді їх розвитку, призвели до Англійської буржуазної революції 17 століття (1640-60). Внаслідок її було повалено абсолютизм Стюартів (1603-49), і влада перейшла до буржуазії та нового дворянства - джентрі. їхні інтереси виражав протекторат О. Кромвеля (з 1653). Невдовзі після його смерті (1658) було відновлено монархію

Стартів (1660-88). Невдоволення її феод.-абсолютистською політикою (в ході боротьби виникли дві політ. партії - торі й віги) призвело до держ. перевороту -"Славної революції", в результаті якої владу захопила верхівка дворянства та буржуазії. В 17-18 ст. розширилися колоніальні володіння Англії, яка з 1707, після укладення унії з Шотландією, дістала офіц. назву Великобританія. Захопивши у боротьбі з Францією після Семилітньої війни 1756-63 величезні території в Індії та Пн. Америці, В. перетворилася на найбільшу колоніальну державу світу - Британську імперію. В кін. 18 ст. 13 англ. колоній у Північній Америці здобули незалежність (див. Війна за незалежність у Північній Америці 1775-83).

Внаслідок промислового перевороту (60-і рр. 18 - 1-а пол. 19 ст.) В. перейшла від мануфактури до промислового (фабричного) капіталізму; виник індустріальний пролетаріат В результаті поразки Франції під час наполеонівських воєн позиції В. значно зміцніли, посилилась її колоніальна експансія. У 30-х рр. 19 ст. за рівнем екон. розвитку В. вийшла на 1-е місце в світі. В З0-40-х рр. 19 ст. у В. розгорнувся перший масовий, політично організований пролетарсько-революц. рух-чартизм. Значний вплив на англ. робітн. рух мав заснований у Лондоні 1864 Інтернаціонал 1-й.

У 19 ст. Великобританія захопила Нову Зеландію, Бірму (див. Англо-бірманські війни 19 століття), острів Сянган у Китаї (див. Англо-китайська війна 1840-42), завершила в серед. 19 ст. підкорення Індії. В. вела загарбницькі війни в Афганістані (1838-42, 1878-80), 1878 оволоділа Кіпром, 1882 окупувала Єгипет, у кін. 80 - на поч. 90-х рр. розширила свої володіння у Пд. і Сх. Африці, 1898 захопила Сх. Судан, 1899-1902 - тер. бурських республік в Африці (див. Англо-бурська війна 1899-1902). У 2-й пол. 19 ст. у В. виникли масові профспілки (1868 створено Брит. конгрес тред-юніонів), 1884 організовано Соціалістичну лігу, С.-д. федерацію, "Фабіанське товариство", 1893 - Незалежну робітн. партію, 1900 - Лейбористську партію. В епоху імперіалізму В. вступила як одна з найрозвинутіших в екон. відношенні країн. Проте за темпами зростання пром. виробн. вона вже відставала від Німеччини та США. На поч. 20 ст. загострилися англо-нім. імперіалістичні суперечності. Угоди В. з Францією (1904) та з Росією (1907) призвели до створення Антанти. В 1909-14 В. переживала загальнополіт. кризу, яка значно загострила соціальні суперечності. Це був період значного піднесення робітн. руху. 4. VIII 1914 В. вступила в першу світову війну 1914-18. З війни вона вийшла в числі країн-переможниць, здобувши за Версальським мирним договором 1919 значну частину колишніх нім. колоній в Африці та Азії, а також більшу частину територій, відвойованих у Туреччини. Проте війна і загальна криза капіталізму значно погіршили екон. й політ. становище В. Правлячі кола В. були в числі гол. організаторів воєнної інтервенції проти Рад. Росії. Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції почалось революц. піднесення у В. Створена 1920 Компартія В. очолила боротьбу проти антирад. інтервенції під назвою "Руки геть від Росії". В країні розгорнувся масовий страйковий рух (див. "Червона п'ятниця"). В Ірландії вибухнула визвольна війна проти англ. панування (1919- 21). За англо-ірландським договором 1921 більша частина тер. Ірландії здобула права домініону (6 графств Ольстеру лишились у складі В.). В 1924 до влади у В. прийшов перший лейбористський уряд Дж.-Р. Макдональда, який під тиском робітн. руху визнав СРСР, але загалом продовжував політику консерваторів. При консервативному уряді С. Болдуїна (1924-29) життєвий рівень робітн. класу значно погіршився. Це викликало загальний страйк 1926. В1927 уряд В. розірвав дипломатичні відносини з СРСР (відновлені 1929). Світова екон. криза 1929-33 тяжко позначилась на економіці В., погіршила становище робітн. класу. Реакційна політика "заощадження", яку проводив кабінет Дж.-Р. Макдональда (1931-35), викликала активний протест мас, особливо безробітних, що провели кілька "голодних походів". Уряди В., зокрема Н. Чемберлена (1937-40), проводили політику потурання фашист. агресії, намагаючись спрямувати її проти СРСР. В 30-х рр. В. уклала мор. угоду з гітлерівською Німеччиною, підтримала війну фашист. Італії проти Абіссінії, зайняла ворожу позицію щодо уряду респ. Іспанії. В. була одним із гол. організаторів Мюнхенської угоди 1938, активно сприяла розв'язанню другої світової війни 1939-45, в яку вступила З.ІХ 1939. Спочатку В. фактично не вела воєнних дій проти Німеччини (т. з. "дивна війна"); у травні - червні англ. війська зазнали поразки у Франції (див. Дюнкерк-ська операція 1940). У 1941 В. стала учасником антигітлерівської коаліції, уклала з СРСР радянсько-англійські угоди 1941, 1942. Уряд У. Черчілля (1940- 45), розраховуючи на знесилення Німеччини й СРСР, відтягував відкриття другого фронту. Війна значно ослабила екон. й політ. позиції В., незважаючи на порівняно невеликі людські втрати (245 тис. убитих і 278 тис. поранених). Після війни В. потрапила в екон. й політ. залежність від США. Взяла участь у "Маргиалла плані". З 1945 В.- член ООН. Лейбористський уряд К.-Р. Еттлі (1945-51) провів націоналізацію і реконструкцію ряду галузей економіки за рахунок д-ви. Під тиском нац.-визвольного руху почався розпад Брит. імперії: здобули незалежність Індія і Пакистан (1947), Бірма і Цейлон (1948). У сфері зовн. політики правлячі кола В. сприяли розв'язанню "холодної війни". В. взяла активну участь у створенні НА ТО (1949), у збройній інтервенції разом із США в Кореї (1950-53). Консервативні кабінети У. Черчілля (1951-55),A. Ідена (1955-57), Г. Макміллана (1957-63) та А. Дугласа-Х'юма (1963-64) повели наступ на життєвий рівень і права трудящих, продовжували гонку озброєнь. Уряд В. сприяв ремілітаризації Зх. Німеччини і укладенню Паризьких угод 1954, внаслідок чого ФРН було включено до НАТО. Тим самим В. фактично розірвала англо-рад. союзний договір 1942, що змусило СРСР 7.V 1955 денонсувати його. В. була одним з організаторів СЕАТО (1954) та Багдадського пакту (1955, з 1959 - СЕНТО); взяла участь в англо-франко-ізраїльській агресії проти Єгипту 19561 1958 здійснила інтервенцію в Йорданії. Розпочаті за ініціативою СРСР 1958 рад.-амер.-англ. переговори завершилися 1963 підписанням договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою. Ведучи боротьбу за збереження своїх екон. і політ. позицій у Зх. Європі, В. створила Європейську асоціацію вільної торгівлі - ЄАВТ (1960), що мала протистояти Європейському економічному товариству (ЄЕТ-"Спільному ринкові"). З 2-ї пол. 60-х рр. В. охопила валютно-фінансова криза. Намагаючись розв'язати екон. труднощі за рахунок трудящих, лейбористський кабінет Дж.-Г. Вільсона (1964-70) прийняв закон про заморожування зарплати (1966), підвищив оподаткування трудящих, скоротив витрати на соціальні потреби. Разом з тим він сприяв дальшому посиленню концентрації капіталу і гонці озброєнь. Консервативний уряд Е. Хіта (1970-74), проводячи "антиінфляційну" політику, здійснював антиробітн. законодавство, вів наступ на профспілки (закон "Про відносини в промисловості", 1971). З метою забезпечення своїх інтересів у Пд.-Сх. Азії В. 1971 створила воєнне угруповання АНЗЮК. В кін. 60-70-х рр. імперіалізм

B. посилив репресії проти нац.-визвольного руху трудящих Пн. Ірландії. В. прагне зберегти свої провідні позиції в Співдружності (див. Валютні зони). В умовах поглиблення екон. кризи до влади прийшли лейбористи (уряди Дж.-Г. Вільсона - 1974-76; Дл-с. Каллагена - з квітня 1976), які, намагаючись подолати кризу, збільшили непрямі податки на споживчі товари, скоротили держ. витрати на соціальне забезпечення, освіту і культуру. Разом з тим зріс військ. бюджет. Реакційні кола В. намагаються загальмувати процес розрядки міжнар. напруженості. Під впливом позитивних змін у міжнар. обстановці в 70-х рр. В. уклала з СРСР ряд угод про економічне, науково-технічне і пром. співробітництво (див. Радянсько-англійські угоди 1975, 1977), про запобігання випадковому виникненню ядерної війни 1977. І.VІІІ 1975 В. підписала в Хельсінкі Заключний акт наради з питань безпеки і співробітництва в Європі. В.- член Європейської ради (з 1949), з 1973 - Європейського екон. товариства, Євратому, Європейського об'єднання вугілля і сталі.

А. К. Мартиненко.

Політичні партії, профспілки. Лейбористська партія, засн. 1900. Консервативна партія, засн. в серед. 19 ст. Відображає інтереси монополістичного капіталу, урядовців та зем. аристократії. Ліберальна партія, засн. в серед. 19 ст. Виражає інтереси серед. та дрібної буржуазії і частини інтелігенції Комуністична партія Великобританії, засн. 1920. Перші профспілки (тред-юніони) утвор. в 60-х рр. 18 ст. Існує понад 500 галузевих профспілок. Найбільший профспілковий центр - Британський конгрес тред-юніонів, створений 1868. Об'єднує 113 профспілок. Входить до Міжнародної конфедерації вільних профспілок. Шотландський конгрес тред-юніонів, засн. 1897. Об'єднує 81 профспілку. В Пн. Ірландії діє ряд політ. партій, у т. ч. Комуністична партія Ірландії. Господарство. В.- одна з найбільш розвинутих індустріальних країн, яка за обсягом валового нац. продукту 1975 посідала 5-е місце в капіталістичному світі після США, ФРН, Японії та Франції. В 1975 на В. припадало 5,4% пром. виробн. і 5,6% експорту товарів капіталістичних країн Характерний високий рівень концентрації капіталу і виробн. "Велика четвірка" банків ("Барклейз банк", "Нейшенал Вестмінстер банк", "Мідленд банк" та "Ллойдс банк") зосереджує понад 90% всіх банківських вкладів країни. 100 компаній (серед найбільших - "Роял датч-Шелл", "Брітіш петролеум компані", "Юнілевер", "Імперіал кемікал індастріз") контролюють понад 50% випуску пром. продукції. Зросла роль держ.-монополістичних об'єднань, у сфері яких перебувають, зокрема, націоналізовані на капіталістичній основі галузі г-ва (чорна металургія, вугільна, атомна, енерг., більша частина транспорту і зв'язку). В умовах заг. кризи капіталізму 70-х рр. економіка В. розвивається повільними темпами і зазнає періодичних спадів. Проти попереднього року пром. виробн. скоротилося за 1974 на 3,6%, за 1975 -на 4,6% . Інфляція та безробіття стали хронічними явищами. В 1976 вартість життя зросла проти попереднього року на 15,8%, чисельність безробітних досягла 1300-1500 тис. чол. (5,5-6,4% робочої сили). Екон. труднощі В. значною мірою пов'язані з мілітаризацією і величезними воєнними витратами (5,6 млрд. ф. ст. 1976/77 фін. р.). В економіку В. посилено проникає амер. капітал. Характерними рисами г-ва В. є значне переважання пром-сті над сільс. г-вом, велика роль сфери послуг, значний фін. і наук.-тех. потенціал, а також слабка забезпеченість власними сировиною і продовольством. Промисловість В. дає бл. 50% валового нац. продукту і 90% вартості експорту. Після 2-ї світової війни в її структурі сталися значні зміни: зменшилася частка таких галузей, як гірничодобувна, чорна металургія, легка й харч., а також судно- та автомобілебудування; зросла частка енергетики, електромашинобудування й хім. пром-сті. Важливого значення набули атомна, електронна, аерокосмічна, нафтопереробна галузі та нафтохімія. Осн. енергоресурси В.- кам. вугілля (Йоркшірський, Нортамберленд-Даремський, Південно-Уельський і Шотландський басейни), нафта і природний газ Північного м. Провідна галузь пром-сті - машинобудування, особливо виділяється виробн. автомобілів, літаків, суден, комплексного устаткування для пром. підприємств, наук. апаратури та інструментів і продукції електроніки та електротехніки. Більшість маш.-буд. центрів міститься в Пд. та Центр. Англії, гол. з них - Лондон, Бірмінгем, Ковентрі, Лутон, Шеффілд. Осн. райони чорної металургії - Пд. Уельс, Йоркшір і Гамберсайд, Пн. Англія й Шотландія. Підприємства кольорової металургії - в Мідленді, Пд. Уельсі, Тайнсайді та Лондоні. Атомна пром-сть розміщена на Пн. Зх. Англії (Уїнскейлс, Спрінгфілд) і навколо Лондона. В хім. пром-сті значного розвитку набуло виробн. ліків і фарм. препаратів, пластмас і синтетичних матеріалів, мінеральних добрив, гербіцидів, барвників. Хім. підприємства зосереджені у Великому Лондоні, Ланкашірі, Чешірі та в нових центрах нафтопереробки, особливо на узбережжях Північного м. і Брістольської зат. В 1976 річна потужність нафтопереробних з-дів становила 144 млн. т, до 1975 вони працювали виключно на імпортній сировині. Традиційними районами текст. пром-сті залишаються Ланкашір і Йоркшір. Розвинуті швейна, трикотажна і взут.галузі. Харч. пром-сть тяжіє до великих портів. Перебудова структури пром-сті В. супроводиться посиленням регіональних диспропорцій. Нові галузі розміщуються переважно в Пд. і Центр. Англії. Старі пром. райони Шотландії, Уельсу, Ольстеру і Пн. Англії перебувають у стані депресії.

Сільське господарство В. відзначається високим рівнем інтенсифікації, продуктивності та механізації. Воно забезпечує бл. 50% потреб країни у продовольстві. Більша частина землі належить великим землевласникам - лендлордам, які здають її в аренду фермерам. Понад 65% зайнятих уст. - наймані робітники. Характерні концентрація виробн. і масове розорення дрібних ферм. Гол. галузь с. г.- тваринництво (бл. 70% вартості всієї с.-г. продукції). У 1973 з 18,6 млн. га с.-г. угідь 6,6 млн. га становили грубі пасовища, 7,2 млн. га - культурні луки й сіяні трави. Поголів'я (млн., пересічно за 1971-75): великої рогатої худоби - 14,1, овець - 27,5, свиней - 8,5, птиці -140. У 1976 виробн. м'яса становило 2,1 млн. т, молока - 13,6 млрд. л, масла тваринного - 88,8 тис. т, яєць - 13,7 млрд. шт., вовни - 47 тис. т. Збір (млн. т, пересічно за 1971-75): ячменю - 8,9, пшениці - 5,0, вівса - 1,1, картоплі - 6,3, цукр. буряків - 6,4. Розвинуті овочівництво, садівництво і квітникарство. Важливими землеробськими районами є лише Пд. і Сх. Англії. Щорічний вилов риби - бл. 1 млн. т. Транспорт. У внутр. перевезеннях найбільша частка припадає на автотранспорт (понад 60%). Автошляхів (1976) - 345 тис. км, з-ць - 18,9 тис. км; тоннаж мор. флоту - 49,5 млн. дедвейт т (одне з перших місць у світі). Гол. мор. порти: Лондон, Саутгемптон, Ліверпуль, Дувр (пасажирський); Мілфорд-Гейвен і Фіннарт (танкерні). Найбільший залізничний і повітряний вузол - Лондон. Зовнішня торгівля. Експортується понад 30% пром. продукції (переважно машинне та енергосилове устаткування, автомобілі, літаки, судна, хім. продукти, текст. вироби). В.- один із найбільших у світі імпортерів продовольства і кормів, руд, металів, текст. сировини, лісу, нафти. В останні роки характерний дефіцит торг. й платіжного балансів і знецінення фунта стерлінгів. У 1976 52,2% експорту і 51,2% імпорту припадало на Західну Європу, переважно країни ЄЕТ. З окремих країн найбільший товарообмін зі США. Розвиваються торг. зв'язки з СРСР та ін. соціалістичними країнами. Грошова одиниця - фунт стерлінгів. За курсом Держбанку СРСР 1 ф. ст. = 1,31 крб. (серпень 1978).

В. М. Юрківський.

Медичне обслуговування. В 1974 в нац. системі охорони здоров'я В. налічувалось 460 тис. лікарняних ліжок (8,3 ліжка на 1 тис. ж.). Мед. допомогу подавали 75 тис. лікарів (1 лікар на 745 ж.). Фінансується нац. система охорони здоров'я гол. чин. за рахунок держ. й місц. бюджетів, частково- за рахунок внесків населення на охорону здоров'я. В лікарнях є й платні ліжка та палати. Лікарів готують у 32 мед. школах. Відомі курорти: Бат, Бакстон, Брайтон, Істборн, Богнор-Ріджіс, Борнмут, Торкі.

Освіта та культурно-освітні заклади. В країні фактично існує дві системи освіти - державна, що охоплює 94% дітей, і приватна. Обов'язкове навчання дітей віком від 5 до 16 років (з невеликою різницею між Англією і Уельсом, Шотландією, Пн. Ірландією) безплатне. Система нар. освіти складається з трьох ступенів - поч., серед. і т. з. наступної освіти. В держ. системі навчання у поч. школі триває 6 років: від 5 до 7 років - у школі для малят, від 7 до 11 - у власне поч. школі. В 1974 у В. було 20,7 тис. поч. шкіл (5 млн. учнів). Серед. ступінь освіти представлено школами трьох типів: граматичною школою (тривалість навчання 7 років, від 11 до 18), неповною серед. сучасною (тривалість навчання 5 років, від 11 до 16) та найбільш поширеною- об'єднаною, де навчання триває 5- 7 років, від 11 до 16-18 років. У 1974 в країні налічувалося майже 5,6 тис. серед. шкіл (понад 3,8 млн. учнів). У приватній системі поч. освіту набувають у підготовчих школах (від 5 або 7 до 13 років). З-поміж серед. шкіл виділяються привілейовані школи-інтернати - паблік скулз (Ітон, Гарроу, Уїнчестер та ін.), де навчання триває 5-7 років (від 11-13 до 18 років). У 1974 в таких школах навчалося понад 436 тис. учнів, а в усіх заг.-осв. школах - понад 9,5 млн. учнів. Ступінь т. з. наступної освіти включає загальноосв. і профес. навч. заклади з повним і неповним навч. днем, а також різноманітні курси для молоді, що працює. Нижчу профес. освіту здобувають у системі фаб.-зав. учнівства (тривалість навчання до 5 років) та індивідуальним навчанням. Серед. спец. освіту дають молодші відділення спец. коледжів із 2-річ-ним строком навчання: тех., худож., с.-г. тощо. Багато коледжів мають курси з 4-5-річним навчанням і дають освіту, що наближається до вищої. В 1974 у В. налічувалось понад 7,4 тис. закладів наступної освіти (бл. 2,7 млн. студентів). Вищу освіту здобувають гол. чин. в ун-тах, а також у З0 політех. ін-тах. З 45 ун-тів В. (281,9 тис. студентів; 1974) найбільш відомі Оксфордський університет, Кембріджський університет, Лондонський університет, Едінбурзький ун-т (засн. 1578). Учителів готують пед. коледжі (в 1974 - 160 коледжів; 112,2 тис. студентів). Найбільші б-ки: Британська бібліотека, Кембріджського ун-ту, б-ка Бодлі (Оксфордського ун-ту),Лондонського ун-ту, Нац. б-ка Шотландії в Едінбурзі. У В.- понад 100 музеїв: Британський музей, Брит. музей природничої історії, Національна галерея, галерея Тейт, музей Вікторії та Альберта, науковий (усі - в Лондоні), Шотл. королівський музей в Едінбурзі, меморіальний музей Шекспіра в м. Стратфорд-он-Ейвон та ін.

В. П. Латинська.

Наука та наукові установи. З кін. 9 ст. почала складатися "Англосаксонська хроніка". Значного поширення набула схоластика. В 12- 13 ст. важливими наук. центрами стали Кембріджський та Оксфордський ун-ти. В 13 ст. прогресивну роль відіграли праці філософа і природознавця Р. Бекона. Великі геогр. відкриття, розвиток капіталістичних відносин сприяли прогресові різних галузей наук. знань, зокрема природничих і технічних наук. В 1556 лікар і математик Р. Рекорд створив посібник з астрономії та математики. В 1600 У. Гільберт видав праці з магнетизму й електрики. В 1665 Р. Гук відкрив і описав клітинну будову рослин. У. Гарвей відкрив кровообіг. Р. Бойль запровадив поняття "хімічний елемент" та був одним із засновників якісного аналізу. У 17 ст. у В. закладено основи теоретичної механіки, зокрема небесної. І. Ньютон сформулював осн. закони динаміки, відкрив закон всесвітнього тяжіння, винайшов (незалежно від Г.-В. Лейбніца) інтегральне числення й диференціальне числення. У 18 ст. створено наук. т-ва: матем. (1707), бот. (1721), ліннеївське (1788) та ін. В. Гершель побудував потужний телескоп, відкрив планету Уран і супутники Сатурна (1781-89). В 1734 Дж. Уатт винайшов парову машину подвійної дії, У. Ранкін і У. Томсон (одночасно з Р. Клаузісом) розробили принципи термодинаміки. У 19 ст. досліди Дж.-П. Джоуля обгрунтували закон збереження енергії. М. Фарадей і Дж.-К. Максвелл відкрили електромагн. поле та осн. його закони. Т. Юнг розробив хвильову теорію світла. Дж. Релей у праці "Теорія звуку" узагальнив класичну акустику. Ч.Дарвін створив еволюційне вчення (див. Дарвінізм). Одним із основоположників біогеографії став А. Уоллес. Видатним пропагандистом теорії Ч. Дарвіна був Т.-Г. Гекслі. Важливу роль відіграли вчені країни в наук.-тех. революції 20 ст. Праці Е. Резерфорда з радіоактивності привели до створення теорії радіоактивного розпаду, відкриття атомного ядра. У В. розроблялися проблеми квантової механіки (П. Дірак), матем. логіки (Б. Рассел та ін.), обчислювальної математики, акустики тощо. В 1941 здійснено перший політ турбореактивного літака конструкції Ф. Уїттла. Фундаментальні дослідження з ядерної фізики та енергетики провадяться в Гаруеллі, з фізики високих енергій - в лабораторії Чілтона й Дерсбері, щодо здійснення керованих термоядерних реакцій - у Колемській лабораторії. В 1956 в Колдер-Холлі почала діяти атомна електростанція.

Відомі досягнення вчених В. у розвитку біохімії: бактеріолог А. Флемінг відкрив пеніцилін (Нобелівська премія, 1945); А. Тодд встановив будову вітаміну В12 (Нобелівська премія, 1957); Ф. Сангер дослідив будову молекули білка інсуліну (Нобелівська премія, 1958); Дж. Кендрю й М. Перуц встановили повну структуру молекул гемоглобіну й міоглобіну (Нобелівська премія, 1962). Розвиток генетики у В. пов'язаний з працями Дж.-Д. Бернала про походження життя, розвиток нейрофізіології - з працями Е. Едріана. С.-Н. Гіншелвуд розробив теорію ланцюгових хім. реакцій (відзначений Нобелівською премією разом із М. М. Семеновим, 1956). Одним із основоположників утопічного соціалізму був Т. Мор. Істотний внесок у філос. науку зробили Ф. Бекон, Т. Гоббс, Д. Локк, Д. Толанд та ін.

Великий вплив на розвиток суспільних наук мала Англ. бурж. революція 17 ст. Дж. Уїнстенлі висловив у поч. формі ідеї класової боротьби. В 17 ст. зародилася класична буржуазна політична економія (праці А. Сміта та Д. Рікардо). У 18 ст. в сусп. науках визначились риси раціоналізму (Е. Гіббон та ін.). Ідеалістична тенденція у філософії 18 ст. виявилася у суб'єктивному ідеалізмі Дж. Берклі та скептицизмі Д. Юма. На 1820 сформувалися погляди соціаліста-утопіста Р. Оуена. Для філософії та історіографії доби утвердження капіталізму у В. характерним було формування позитивізму (Г. Спенсер). Довгий час у В. працювали основоположники теорії наукового комунізму К. Маркс і Ф. Енгельс. У філософії В. 20 ст. поширилася течія неопозитивізму, зокрема логічного позитивізму, в політ. економії - концепція кембріджської школи, що намагалася пояснити екон. категорії з суб'єктивно-психологічних позицій за допомогою матем. методів. У 30-х рр. виникла одна з гол. сучас. течій бурж. екон. думки - кейнсіанство, відповідно до нових умов розвинулась концепція неокейнсіанства. Сучас. бурж. філософи, економісти, юрис

ги висувають апологетичні доктрини "трансформації капіталізму", "держави загального добробуту", "дифузії власності", в бурж. історіографії впливовою є концепція цикліч. розвитку історії (А.-Дж. Тойнбі). Особливе місце в галузі суспільних наук займають праці вчених-марксистів (Дж. Голлан, XI. Датт, А. Мортон, Е. Ротштейн). Найбільші наукові установи В.: Лондон, королівське т-во по розвитку знань про природу, Грінвіцька обсерваторія. Королівська академія мистецтв, Брит. академія, Королівський ін-т В. з природничим ухилом, Брит. рада для поширення знань про Англію і англ. мову (усі - в Лондоні), Королівське т-во Едінбурга.

А. В. Санцевич.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1975 у В. виходило 111 щоденних газет заг. тиражем бл. 22 млн. примірників і 1092 ін. періодичні видання. У пресі панує невелика група газет, монополій. Позицію консервативних кіл В. виражають газ. "Дейлі телеграф енд морнінг пост" ("Щоденний телеграф і ранішня пошта", з 1855), "Дейлі експрес" ("Щоденний експрес", з 1900), "Санді експрес" ("Недільний експрес", з 1918), "Дейлі мейл" ("Щоденна пошта", з 1896), "Санді тайме" ("Недільні часи", з 1822), журн. "Економіст" (з 1843). Політику керівництва Лейбористської партії В. підтримують газ. "Дейлі міррор" ("Щоденне дзеркало", з 1903), "Санді міррор"("Не-дільне дзеркало", з 1915), жури. "Трібюн" ("Трибуна", з 1937). Виразниками поглядів ліберальної інтелігенції є газ. "Гардіан" ("Охоронець", з 1821),"Обсервер" ("Спостерігач", з 1791). Газ. "Тайме" ("Часи", з 1785) - рупор офіц. кіл країни. Видання Компартії В.- газ. "Морнінг стар" ("Ранкова зоря", з 1930), щотижневик "Ком-мент" ("Коментар", з 1921), журн. "Марксізм тудей" ("Марксизм сьогодні", з 1957). Провідні інформаційні агентства В. (приватні): Рейтер (засн. 1851), Пресе ассошіей-шен (засн. 1868), Ексчейндж телеграф (засн. 1872). Радіомовлення ведеться з 1922, телебачення - з 1936. Діють 364 радіостанції, 173 осн. і 423 допоміжні телестанції. Див. також Британська радіомовна корпорація

О. В. Ткачов.

Література. Зародження англ. л-ри належить до 5-6 ст. У 5-11 ст. на англосаксонських діалектах були створені нар. перекази й пісні, на основі яких приблизно у 8 ст. виникла героїчна поема "Беовульф". Після нормандського завоювання країни (1066) англ. література розвивалася франц., лат. та англ. мовами. Франц. мова стала мовою пануючого класу й держави; нею створювалася куртуазна поезія і лицарський роман. Лат. лишалась мовою клерикальної л-ри, "вченої" писемності та історіографії. Водночас відбувалося формування англ. літ. мови, якою було написано поему "Видіння про Петра-орача" У Ленгленда (1362), "Кентерберійські оповідання" Дж. Чосера (1386-1400) та ін. Наприкінці 15 ст. почався період англ. Відродження. Перший англ. гуманіст - Т. Мор, автор відомої "Утопії" (1516) На поч 16 ст. формувалася ренесансна поезія (Т. Уайєт, Г. Саррі, Е. Спенсер, Д. Скелтон). Важливу роль у її піднесенні відіграв Ф. Сідні, який виступив із трактатом "Захист поезії" (1583) - теоретичним маніфестом англ. гуманістичної л-ри. Проза розвивалася спочатку лат. (Т. Мор, Т. Еліот, Р Аксем), а потім і англ. мовою (Дж. Лілі, Т. Неш). Тогочасна драматургія синтезувала античні традиції з нар. драмою й театром середньовіччя (Т. Кід, Р. Грін, К. Марло). Вершиною ренесансного реалізму стала драматургія У. Шекспіра. На поч. 17 ст. в англ. л-рі утвердився стиль барокко. Криза ренесансного гуманізму знайшла вираження в реліг.-містичних настроях, а також в ускладненості поетичної мови й стилю (Дж. Донн, Д. Герберт, Р. Креню, Е. Марвелл, Дж. Беньян). Рисами барокко позначена й творчість Дж. Мільтона, видатного поета англ. бурж. революції. В кін. 17 ст. зародився класицизм (Дж. Драйден).

Ідеї Просвітительства вплинули на розвиток трьох осн. напрямів у л-рі 18 ст.: класицизму, реалізму й сентименталізму Класицизм переважав на ранньому етапі Просвітительства (А. Поп, Дж. Свіфт, Д. Арбетнот). Риси реалізму виявилися в творчості Д. Дефо, повніше - у романах Г. Філдінга й Т.-Дж. Смоллетта, в драматургії Р.-Б. Шерідана й поезії Р. Бернса. Сентименталізм виник і поширився у 2-й пол. 18 ст., його попередником був С. Річардсон, видатними представниками - О. Голдсміт, Л. Стерн. Значне місце посів він у поезії (Д Томсон, Т. Грей, Д. Юнг). В кін. 18 ст. утвердився романтизм, пов'язаний з творчістю поетів "озерної школи" (У. Вордсворт, С.-Т. Колрідж, Р. Саутг). Революц. романтизм представлений видатними поетами Дж. Байроном і П.-Б. Шеллі та близьким до них Дж. Кітсом. Одним із досягнень романтизму став істор. роман (В. Скотт). У 30-х рр. 19 ст. виступила група письменників - представників критичного реалізму, за визначенням К. Маркса, "блискуча плеяда сучасних англійських романістів, які... розкрили світові більше політичних і соціальних істин, нілс усі професіональні політики, публіцисти і моралісти, разом взяті" (К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори, т. 10, с. 620). До них належали Ч. Діккенс, У.-М. Теккерей, ПІ. Бронте та Е. Гаскелл. Поезія в осн. дотримувалась романтичних традицій (А. Теннісон, Р. Браунінг). На новому етапі (кін. 19 - поч. 20 ст.) традиції критичного реалізму продовжили Дж. Мередіт, С. Батлер, Т.Гарді, пізніше - Дж. Голсуорсі, Дж.-Б. Шоу, Г.-Длс. Уеллс, У.-С. Моем. Значне місце посів неоромантизм (Р.-Л. Сті-венсон, Д. Конрад, Е.-Л. Войнич, Р.-Д. Блейкмор). Розвивалася л-ра, пов'язана з соціалістичним рухом (У. Морріс, Р Трессел). З другого боку, посилилися декадентські течії (О.-Ф. Уайльд), деякі письменники відверто виступили на захист імперіалізму (Дж.-Р. Кіплінг). Страхіття 1-ї світової війни викривали поети У. Оуен, 3. Сассун. Новітній період англ. л-ри характеризувався посиленням боротьби прогресивних і реакційних течій. Піднялася хвиля модернізму (Дж. Джойс, В. Вулф, Т.-С. Еліот), водночас одним з осн. напрямів лишався критичний реалізм. У 20-30-х pp. виступили письменники-реалісти Р. Олдінгтон, А. Кронін, Дж.-Б. Прістлі; після 2-ї світової війни - І. Во, Ч. Сноу, Г. Грін, Дж. Кері. З письменників молодшого покоління до сусп. проблем звертаються С. Чаплін, Д. Стюарт, Д. Пейн, А. Мердок, У. Голдінг, А. Сіллітоу. У формуванні й розвитку соціалістичного реалізму в англ. л-рі важливу роль відіграли теоретичні праці Р. Фокса і К. Кодуелла, творчість X. Макдіарміда, Г. Гіббона, Ш. О'Кейсі, в останні роки - Дж. Ліндсея, Дж. Олдріджа та ін.

Д. С. Наливайко.

Архітектура. На тер. В. від епохи міді-бронзи збереглися т. з. мегалітичні споруди (Стонгендж, Ейвбері), від 1-5 ст.- залишки рим. будівель (античні храми, базиліки, лазні, вілли тощо), від часів раннього середньовіччя- невеликі муровані храми (церква в Ерлс-Бартоні, 10 ст.). В 11 ст. у В. склався англ. романський стиль (собори у Норіджі, Уїнчестері, Ілі; замок Тауер у Лондоні, будівництво розпочато бл. 1078). З 12 ст. для архітектури В. стала характерною готика (перша в Європі готична конструкція- собор у Даремі, бл. 1130-33; собори в Солсбері, 1220-85; Уелсі, 1290-1319, та ін.; капели-Сент-Джордж у Віндзорі, 1474-1528; Генріха VII у Вестмінстерському абатстві в Лондоні, 1503-19). В епоху Відродження склався класичний тип англ. заміського будинку-сади-би та замку-палацу з великим центр, холом, внутр. сходами й галереями (палацовий ансамбль Гем-птон-корт, з 1515). Під впливом італ. архітектури, зокрема творчості А. Палладіо, з'явилися споруди арх. І. Джонса, основоположника англ. класицизму (Банкетний зал у Лондоні, 1619-22). Серед споруд в стилі класицизму 17 - поч. 18 ст. відомі - Грінвіцький госпіталь у Лондоні (1616-1728, арх. К. Рен та ін.); пл. Шарлотти в Едінбурзі (1792-1807, арх. Р. Адам); собор св. Павла в Лондоні (1675-1710, арх. Рен); 2-ї пол. 18 і 19 ст.- будівлі Дж. Неша; Брит. музей в Лондоні (1823-57, арх. Р. і С. Смерк). В кін. 19 ст. в англійській архітектурі панували неоготика (будинок парламенту в Лондоні, 1840- 68, арх.Ч. та Е. Беррі, О. П'юджін) та еклектика. У 20 ст. бурхливо зростали міста з хаотичною забудовою, виникли "міста-супутники", "міста-сади" (арх. Е. Гоуард), великі житл. комплекси (Холлфілд у Лондоні, 1949-56, арх. Л. Дрейк, Д. Лесден та ін.), пром. й трансп. споруди тощо. Серед визначних будівель - Королівський концертний зал у Лондоні (1949- 51, арх.Р. Метью, Л. Мартін), собор у Ковентрі (1954-62, арх. Б. Спенс), репертуарний театр у Бірмінгемі (70-і рр. 20 ст., арх. Г. Уїн-терінгем, Дж. Моделі). Образотворче мистецтво. З 7- 12 ст. збереглися мініатюри, що відзначаються тонким візерунком і багатобарвністю. В 12 ст. готичні собори оздоблювалися скульпт. декором, настінними розписами. У 16 ст. виник станковий живопис. У той час розвивалися різні види декоративно-ужиткового мист. (вишивання, килимарство, різьблення, ювелірна справа). В 16-17 ст. у В. працювали художники з ін. країн - Г. Гольбєйн і А. Ван Дейк, які заклали основи портретного живопису, їхні традиції продовжували місц. живописці А. Олівер, С. Купер, У. Добсон, Дж. Райлі. У

18 ст. цикли сатиричних картин виконав У. Гогарт. В галузі портрета працювали Дж. Рєйнолдс, Т. Гейнсборо, Г. Реберн; пейзажу - Р. Уїлсон; лсанрові картини писав Дж. Морленд. Високого розвитку досягла репродукційна гравюра (Т. Б'юїк), декор. мист. (меблі Т. Чіппендейла, фаянс Дж. Веджвуда). В 1-й пол. 19 ст. працював графік У. Блейк, майстер пейзажу Дж. Констебл, істор. живописець Р.-П. Бонінгтон та ін. В серед.19 ст. група митців об'єдналася в "Братство прерафаелітів" (художники Д.-Г. Россетті, Г. Хант, Дж.-Е. Міллес та ін.). У 2-й пол. 19 ст. у В. з'явилися художники, які за характером своєї творчості близькі до імпресіонізму (Дж.-М. Уїстлер). 20 ст.- період розквіту реалістич. напряму в живописі (Ф. Бренгвін, О. Джон, У. Орден). Поряд з цим розвиваються різні модерністичні течії - фовізм (М. Сміт, А. Гітченс), кубізм (У. Льюїс), абстракціонізм (Б. Ніколсон), сюрреалізм (Г. Мур). Серед митців, що пов'язали свою творчість з пролетаріатом,- графіки П. Гогарт, Е. Ардізон, живописець Л. Лаурі, скульптори Б. Рі, Б. Шоц.

Музика. Нар. музика В. багатоголоса. Носіями старовинних усних нар.-пісенних традицій були нар. співці - барди. В 11-12 ст. розквітло мист. менестрелів. З 6 ст. розвивалася церк. й пов'язана з нею профес. музика. У 1-й пол. 15 ст. склалася англ. школа полі-фоністів (Длс. Данстейбл). В епоху Відродження виникали придворні вокальні капели, первісні форми оркестрів, розвивалися інструм. жанри (композитор Дж. Дауленд).

Поширилися клавішні муз. інструменти - малий орган, верджинел, клавесин. Серед композиторів 16 ст.- У. Берд, Т. Морлі, Т. Уїлкс і Дж. Уїлбі, 17 ст.- Г. Перселл. У 18 ст. у В. жили й творили Г.-Ф. Гендель, Й.-К. Бах, Ф.-Й. Гайдн. М. Клементі. Створювалися муз. заклади (театр "Ковент-Гарден", 1732) і т-ва (Королівське муз. т-во, 1762), муз. видавництва (1778). Композитори 19 ст. працювали переважно в оперному жанрі. У Лондоні було відкрито Королівську академію музики (1822), "Трініті-коледж" (1872), Королівський муз. коледж (1883), створено Нар. концертне т-во (1878), численні хорові т-ва тощо. На музиці 20 ст. позначилися різні модерністичні течії. У 20 ст. особливе місце в муз. мист. В. посідає творчість Б. Бріттена. А. Буис та ін. прогресивні музиканти прагнуть наблизити муз. мист. до запитів нар. мас. Серед муз. колективів - лондонські філармонічний і симфонічний оркестри, оркестр Манчестера, оперний театр "Ковент-Гарден". Серед визначних музикантів 20 ст.- диригенти Дж. Барбіроллі, А.-С. Боулт; піаністи Дж. Мур, М. Лім-пані, Дж. Огдон, Дж. Лілл; скрипалі А. Камполі, Г. Темянка; співаки Дж. Мак-Кормак, П. Пірс; співачки Дж. Вівієн, Дж. Гаммонд, К. Шеклок, К.-А. Новелло. Мит ці В. гастролювали на Україні (гобоїст Л. Гуссенс, скрипаль А. Камполі, співачка Дж. Вівієн, піаніст Дж. Мур, балерина Б. Грей).

М. М. Михайлов.

Театр. Джерела театру В.- ігри та обряди, пов'язані з побутом і працею людини. За часів феодалізму зародився церк. театр - літургійна драма (10-13 ст.), пізніше - містерія й мораліте (14-15 ст.). Початок профес. театру В. пов'язаний з появою гуманістичного світосприймання епохи Відродження (драматурги К. Марло, Т. Кід, Дж. Лілі, У. Шекспір). Найпопулярніший театр-"Глобус"(з 1599), де грала і трупа У. Шекспіра. У 18 ст. театр став виразником просвітительської думки, у 19 ст. перейшов від романтизму до утвердження реалістичних позицій. Найвидатніші актори 18-19 ст.- Д. Гар-рік, Г. Ірвінг, Е. Террі, Е. Кін, У. Макреді та ін. Виникають "Олд Вік" театр у Лондоні (1818), Меморіальний шекспірівський театр у м. Стратфордон-Ейвон (1879, з 1961 - Королівський шекспірівський театр), "Незалежний театр" (1891) та ін. Проти натуралістич. театру виступив режисер-новатор Е.-Г. Крег. Посиленню реалістич. течії в театр. мист. сприяла творчість Дж.-Б. Шоу. У З0-40-х рр. 20 ст. репертуар театрів збагатився творами Дж.-Б. Прістлі. Поява п'єси Дж. Осборна "Оглянься у гніві" (1956) поклала початок драматургії "сердитих молодих людей". У 1963 в Лондоні відкрився Нац. театр, який очолив Л. Олів'є (з 1973 - П. Холл). У його репертуарі - п'єси сучас. драматургії і світової класики, зокрема рос. ("Дядя Ваня" і "Вишневий сад" Чехова, "Ідіот" за Достоєвським та ін.). Театр "Юніті" (1936) обслуговує робітн. глядача. Він ставить п'єси й рад. драматургів (Погоді-на, Афіногенова, Симонова, Корнійчука та ін.). Серед видатних акторів - П. Скофілд, Л. Олів'є, В. Лі, П. О'Тул, Д.-А. Гілгуд, Р. Річардсон; серед режисерів - П. Брук, П. Холл, Дж. Літлвуд. Театр. навч. заклади: Королівська академія драм. мист. (з 1904), театр. ф-т при Брістольському ун-ті, ряд драматичних шкіл. У 1958, 1964 Королівський шекспірівський театр, 1965 Національний театр гастролювали в СРСР.

І. Г. Посудовська.

Кіно. Кіновиробництво у В. почалося 1896. У 1929 знято перший звуковий фільм "Шантаж" (режисер А. Хічкок). В 1932 А. Корда заснував фірму "Лондон філмз", де було поставлено фільни: "Привид їде на Захід" (реж. Р. Клер, 1935), "Рембрандт" (реж. А. Корда, 1936), "Обличчя прийдешнього" (реж. У.-К. Мензіс, 1936). Широко відомою стала англ. школа документального кіно, представлена фільмами "Рибальські судна" (1929, реж. Дж. Грірсон), "Нічна пошта" (1935, режисери Г. Уотт і Б. Райт) та ін. У роки 2-ї світової війни посилились прогресивні тенденції (фільми: "В якому ми служимо", 1942, реж. Н. Коуард, Д. Лін; "Сан Деметріо- Лондон", 1943, реж. Ч. Френд). У повоєнні роки випускалися фільми-екранізації; "Великі сподівання", "Олівер Твіст" (реж. обох-Д. Лін), "Генріх V", "Гамлет" (реж. обох - Л. Олів'є). Під впливом творчості режисерів-документалістів групи "Вільне кіно" ("Марш на Олдермастон", реж. Л. Андерсон) вийшли худож. фільми прогресивного спрямування: "Оглянься у гніві" (1958), "Самотність бігуна на далеку дистанцію" (1962, реж. обох - Т. Річардсон), "В суботу ввечері, у неділю вранці" (1960, реж. К. Рейс). У 60-х рр. зросла залежність англ. кіно від Голлівуду. Серед кращих фільмів 60-70-хрр.: "Це спортивне життя" (1963), "Якщо..." (1968), "О, щасливчик!" (1972), "В час святкування" (1975, реж. усіх - Л. Андерсон), "Дорога" (реж. Д. Шлезінгер, 1965), "Людина на всі часи" (реж. Ф. Ціннеман, 1966), "Нещасний випадок" (реж. Д. Лозі, 1967), "Олівер!" (реж. К. Рід, 1968), "Кес" (реж. К. Лоач, 1970). Відомі актори: Л. Олів'є, В. Лі, М. і В.-Редгрев, А. Гіннесс, Д. Богард, Р. Гарріс, А. Фінні, П. Фінч, Р. Ташінгем.О. Б. Шупик. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448 -449.

Літ.: Маркс К. и Энгельс Ф. Об Англии. М., 1953; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 24. Англійські ліберали і Ірландія; т. 25. Конституційна криза в Англії; т. 41. Лист до англійських робітників; Трухановский В. Г. Новейшая история Англии. М., 1958; Слуцкий В. Д. Марксизм и рабочее движение в Англии конца XIX - начала XX вв. К., 1972; Штокмар В. В. История Англии в средние века. Л., 1973; Рыжиков В. А. Советско-английские отношения 1917 -1977 гг. М., 1977; Савело К. Ф. Раннефеодальная Англия. Л., 1977; Мортон А. Л. История Англии. Пер. с англ. М., 1950; Датт Р. П. Кризис Британии и Британской империи. Пер. с англ. М., 1959; Тревельян Дж. М. Социальная история Англии. Пер. с англ. М., 1959; Голлан Дж. Коммунисты Великобритании в борьбе за социализм. Пер. с англ. М., 1968; Ротштейн Э-В. И. Ленин и социалистическое движение в Великобритании. Пер. с англ. М.. 1970; Сэмпсон А. Новая анатомия Британии. Пер. с англ. М., 1975; Байкова А. Н. История Англии и Ирландии. Библиографический указатель литературы, изданной в СССР за 1918 -1962 гг. М., 1963; Пичугин Б. Ф. Рабочий класс и профсоюзы Великобритании в условиях научно-технической революции. М., 1976; Горбик В. А. Консервативная и либеральная партии в политической системе послевоенной Англии. К., 1977; Польская Н. М. Великобритания. М., 1974; Мачихін Ф. М., Юрківський В. М., Яценко Б. П. Економічна географія зарубіжних країн. Капіталістичні країни. К., 1975; Дробозина Л. А., Можайсков О. В. Финансовая и денежно-кредитная система Англии. М.. 1976; Лапчинская В. П. Средняя общеобразовательная школа современной Англии. М., 1977; Аникин Г В., Михальская Н. П. История английской литературы. М., 1975; Венгеров Л. М. Зарубіжна література. 1871 - 1973. К., 1974: Савицкий Ю. Ю. Архитектура Великобритании. В кн.: Всеобщая история архитектуры, т. 11. М., 1973: Виппер Б. Р. Английское искусство. М.. 1945; История западноевропейского театра, т. 1 - 6. М., 1956-74; Современный английский театр. Пер. с англ. М., І963: Кино Великобритании. М., 1970.

ВеликобританіяВеликобританіяВеликобританія

ВеликобританіяВеликобританіяВеликобританія

 

Схожі за змістом слова та фрази