Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow бакт-бан arrow БАЛАКІРЄВ
   

БАЛАКІРЄВ

Милій Олексійович [21.XII 1836 (2.І 1837), Нижній Новгород - 16 (29).V 1910, Петербург] - російський композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Знання з музики здобув переважно самоосвітою. В 1853-55 - вільнослухач матем. ф-ту Казанського ун-ту. З кінця 1855 жив у Петербурзі, де 1856 дебютував як піаніст і диригент. Естетичні погляди Б. формувалися під впливом передового демократичного руху 50-60-х рр., а також дружби з В. Стасовим. Муз. талант, широка ерудиція і прогресивні погляди Б. сприяли його високому авторитету серед молоді, що об'єдналась на поч. 60-х рр. навколо нього і Стасова (див. "Могуча кучка"). В 1862 Б.організував Безплатну муз. школу (керував нею до поч. 70-х рр. і 1881-1908), яка стала важливим осередком муз. освіти й пропаганди прогресивної музики. В 1867-69 Б.- гол. диригент Російського муз. т-ва. У Празі 1867 поставив оперу М. Глинки "Руслан і Людмила". Провідними у творах Б. були образи народу, картини рос. життя і природи. Писав симф. та фп. музику, романси. Твори: дві увертюри на рос. теми (1858, 1862), увертюра й антракти до трагедії Шекспіра "Король Лір" (1858-61), дві симфонії (1898, 1908), симф. поема "Тамара" за Лєрмонтовим (1882), сх. фантазія для фп."Ісламей" (1869). Видав дві збірки рос. нар. пісень (1866, 1900).

Літ.: Федорова Г. М. О. Балакірєв. К., 1953: Милий Алексеевич Балакирев. Летопись жизни и творчества. Л., 1967. К. В. Майбурова.

Балакірєв