Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тем-термі arrow ТЕПЛОФІКАЦІЯ
   

ТЕПЛОФІКАЦІЯ

— централізоване теплопостачання, що грунтується на комбінованому виробленні тепла і електричної енергії на теплоелектроцентралях. При Т. термодинамічна ефективність використання палива значно вища, ніж при роздільному виробленні тепла (в котельних установках) і електроенергії (на конденсаційних електростанціях); питомі витрати тепла на 1 кВт год електроенергії у 1,5—2 рази нижчі (це дає змогу в масштабах СРСР щороку економити бл. 30 млн. т умовного палива). До складу теплофікаційних систем входять джерела теплопостачання (теплоелектроцентралі, водогрійні котельні тощо), теплові мережі і пристрої для споживання тепла (систем опалення, гарячого водопостачання, технологічні). У СРСР Т. почалась у Ленінграді (1924), згодом впроваджена у Москві (1928), Києві (1937) та ін. містах. За розвитком Т. СРСР посідає провідне місце в світі: тепло великих ТЕЦ використовують (1982) бл. 800 міст. Потужність теплофікаційних турбін, встановлених на ТЕЦ СРСР, дорівнює бл. 30 % всієї потужності теплових електростанцій країни. Т. сприяє зниженню кількості шкідливих викидів у атмосферу, поліпшує умови захисту навкол. середовища, підвищує надійність та якість теплопостачання. Дальший розвиток Т. передбачає буд-во атомних джерел теплопостачання (атомних теплоелектроцентралей — АТЕЦ і атомних станцій теплопостачання — ACT), що сприятиме значній економії органіч. палива.

Літ.: Соколов Е. Я. Теплофикация и тепловые сети. М., 1975;

Рыжкин В. Я. Тепловые электрические станции. М., 1976; Ионин А. А. та ін.]. Теплоснабжение. М., 1982; Соколов Е. Я. Состояние теплофикации в СССР и проблемы дальнейшего ее развития. "Теплоэнергетика", 1982,

№ 8.

В. К. Гончар.