Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow кіні-клас arrow КІПР
   

КІПР

Республіка Кіпр — держава в Зх. Азії, на о. Кіпр, у сх. частині Середземного м. В адм. відношенні поділяється на 6 округів.

Державний лад. К.— республіка. Входить до складу Співдружності, очолюваної Великобританією. Діє конституція 1960, яка передбачає створення системи органів держ. влади з відповідним представництвом греків-кіпріотів та турків-кіпріотів (фактично з 1963 представники тур. общини не беруть участі в діяльності парламенту, уряду та держ. установ). Законодавча влада належить Палаті представників, що обирається населенням на 5 років. Виконавчу владу здійснює президент, що обирається населенням грец. общини на 5 років, і підзвітний йому уряд. В 1975 керівництво тур. общини в односторонньому порядку проголосило створення на частині тер. К. "Турецької федеративної держави Кіпр".

В. І. Євінтов.

Природа. Берегова лінія розчленована мало, береги переважно низовинні, на Пн.— круті, скелясті. Рельєф пн. і пд. частини К. гірський. Найвища точка — г. Тро-одос, 1951 м. В центр. частині — рівнина Месаорія. Поклади заліз, та мідних руд, хромітів, азбесту, гіпсу. Клімат субтропічний, середземноморський, з м'якою вологою зимою і жарким посушливим літом. Пересічна т-ра січня від +9 до + 12°. серпня — від +26 до +28°. Річна сума опадів на рівнині 300— 500 мм, в горах 1000—1300 мм. Ріки невеликі, пересихаючі. Переважають гірські коричневі грунти. На рівнині поширена чагарникова рослинність. Під лісами — бл. 20% тер. К., переважно в пд. гірських районах (дуб, кипарис, алепська сосна, олеандр, тамарикс).

Населення. Бл. 78% нас. становлять греки-кіпріоти, бл. 18% — турки-кіпріоти. Живуть також англійці, араби, вірмени, італійці. Офіц. мови — грецька й турецька. Пересічна густота нас.— 68,8 чол. на 1 км2 (1974). Понад 40% населення живе в містах. Найбільші міста: Нікозія, Лімасол, Фама-густа.

Історія. Перші людські поселення на тер. К. належать до неоліту. В кін. 15—11 ст. до н. е. К. колонізували ахейці, в 9 ст. до н. е.— фінікійці. К. був одним з центрів егейської культури. З 8 ст. до н. е. К.— під владою Ассірії, бл. 560 до н. е.— Єгипту, бл. серед. 6 ст. до н. е.— д-ви Ахеменідів. У 333—323 до н. е. входив до складу д-ви Александра Македонського, 294—58 до н. е.— д-ви Птолемеїв. В 58 до н. е. завойований Римом. З 395 — в складі Візантії. В 648 його завоювали араби, 965 — Візантія. В 1191—1571 перебував у васальній залежності від хрестоносців та Венеції. З 1571 К.— у складі Османської імперії. В 1878 К. окупувала, а 1914 анексувала Великобританія. Народ К. вів нац.-визвольну боротьбу, яку з 1926 очолила Компартія (а з 1941 — утворена на її основі Прогресивна партія трудового народу К.— АКЕЛ). Під час 2-ї світової війни 1939—45 К. брав участь у боротьбі проти фашист. Німеччини. В 1960 К. було проголошено незалежною республікою. Перший президент республіки К.—архієпископ Макаріос III (1959—77). У тому ж році встановлено дипломатичні відносини з СРСР. Уряд К. проводить політику позитивного нейтралітету. В 1963 імперіалістичні сили спровокували збройні сутички між грец. ї тур. населенням К., внаслідок чого в країні виникла гостра політ. криза. В 1964 на тер. К. було введено війська ООН. 15.VII 1974 грец. вояччина й сили внутр. реакції з допомогою імпе-ріалістич. кіл організували збройний заколот проти законного уряду К. Вони виступали за приєднання К. до Греції (енозис). Одночасно на К. висадилися тур. війська, які окупували бл. 40% тер. країни. В 1975 керівництво тур. общини острова в односторонньому порядку оголосило про утворення на контрольованій військами Туреччини частині острова "Турецької федеративної держави Кіпр". Проблема К. не раз обговорювалася на засіданнях Ради Безпеки та сесіях Ген. Асамблеї ООН. Прогресивні сили світу, в т. ч. Рад. Союз, підтримують справедливу боротьбу кіпрського народу за незалежність, суверенітет, тер. цілісність, невідкладне розв'язання проблем кіпрської д-ви на основі резолюцій ООН. З 1960 К.— член ООН. Між К. і СРСР 1972 підписано угоду про співробітництво в галузі науки, освіти і культури та торг. угоду на 1973— 77, 1975 — угоду про екон. і тех. співробітництво, 1976 — угоду про торгівлю.

І. Ф. Черников.

Політичні партії, профспілки. Демократична партія, засн. 1976. Провідна бурж. партія греків-кіпріотів. Соціалістична партія Єдиний демократичний союз центру, засн. 1969. Бурж.-демократична партія. Демократичний збір, засн. 1976. Права партія. Прогресивна партія трудового народу Кіпру, засн. 1941. Партія національної єдності, засн. 1975. Права партія турків-кіпріотів. Партія соціального визволення, засн. 1976. Буржуазна. Народна партія, засн. 1975. Буржуазна. Турецька республіканська партія, засн. 1970. Бурж.-демократична. Загально-кіпрська федерація праці, засн. 1946. Входить до ВФП. Конфедерація робітників Кіпру, засн.1943. Входить до МКВП. Т у -рецька профспілкова федерація Кіпру, засн.1944. Входить до МКВП.

І. Ф. Черников.

Господарство. Основа економіки — с. г., в ньому набула розвитку збутова, кредитна та споживча кооперація. Значна частина землі належить духівництву та великим поміщикам. Гол. галузь с. г.— землеробство. В обробітку — понад 65% площі країни, з них бл. 12% зрошується. Осн. культури — пшениця, ячмінь, овес, бобові й баштанні. Вирощують також виноград, ріжкове дерево, цитрусові, маслини, тютюн, бавовник, овочі. В гірських районах — тваринництво. Розводять овець, кіз, свиней, велику рогату худобу. Розвинуте шовківництво, в прибережних районах— вилов риби та губок. Частка пром-сті у валовому нац. продукті — бл. 20%. Гірничодобувну пром-сть майже повністю контролює іноз. капітал. Добувають, гол. чин. на експорт, мідну РУДУ, залізисті пірити, хроміти, азбест, гіпс. Обробна пром сть представлена дрібними підприємствами легкої (текст., швейної, шкіряно-взут. та ін.), харчосмакової (виноробної, олійницької, тютюнової, консервної) та ін. галузей. Виробн. цементу — понад 1 млн. т (1976). В м. Ларнака на довізній нафті працює нафтопереробний з-д. Розвинуті кустарні промисли (вироби з металу, кераміки та ін.). В 1976 вироблено 876 млн. кВт • год електроенергії. В 1977 прибутки від туризму оцінювалися в 25 млн. кіпр. фунтів. Осн. вид транспорту — автомобільний. Шосейних шляхів — понад 8 тис. км, з них бл. 4,2 тис. км — асфальтованих. Гол. мор. порти — Фамагуста й Лімасол. Міжнар. аеропорти — Нікозія, Ларнака. В експорті переважає мінеральна сировина та цитрусові, в імпорті — машини й устаткування, прод.това ри, хімікати, нафтопродукти. Осн. торг. партнери — Великобританія, Італія, ФРН. Розвивається торгівля з СРСР та ін. соціалістичними країнами. Грош. одиниця — кіпрський фунт.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В країні діють дві системи освіти — грецька й турецька. Грец. система: обов'язкове безплатне навчання дітей віком від 6 до 14 років, строк навчання у поч. школі 6 років, у серед.— 6 (3 + 3); 1977/78 навч. р. в початкових школах було 55,2 тис. учнів, у середніх навчальних закладах — 43,5 тис. Вищу освіту здобувають за кордоном, здебільшого в Греції. Ряд місц. навч. закладів-—пед. академія, тех. ін-т, лісотех. ін-т та ін. закінченої вищої освіти не дають. У січні 1978 уряд К. прийняв рішення про створення нац. ун-ту. Тур. система: обов'язкове безплатне навчання дітей віком від 6 до 15 років, строк навчання у поч. школі 6 років, у серед.— 6 (З + 3); 1976/77 навч. р. у поч. школах налічувалося 18,2 тис. учнів, у серед, навч. закладах — 11,4 тис. Є пед. коледж. У Нікозії працюють н.-д. центр К. (засн. 1967), т-во по вивченню К. (засн. 1936), геогр. т-во К. (засн. 1968) та ін. Публічна б-ка Фанеромені (засн. 1934), б-ка м-ва освіти (засн. 1962) — в Нікозії, публічна б-ка в м. Фамагусті. Музей К. (засн. 1883), історичний музей, музей народного мистецтва і лапідарій — у Нікозії, музеї в містах Ларнаці. Лімасолі, Фамагусті.

В. 3. Клепиков.

Література К. існує грец. і тур. мовами. Л-ра грецькою мовою виникла і розвивається в тісній взаємодії з усією грец. л-рою. Перші її пам'ятки на К.— героїчний епос троянського циклу "Кіпрії" (бл. 7 ст. до н. е.), "Гомерівські гімни" на честь Афродіти та ін. За античної та елліністичної епох основним жанром була лірика, за середньовіччя — хроніки, сонети, героїчні й ліричні народні пісні. Розвиток л-ри припинився після завоювання К. 1571 Османською імперією. Піднесення л-ри з кін. 19 ст. зв'язане з нац.-визвольним рухом проти осман. іга і (з 1878) проти англ. колонізаторів. Поет В. Міхаїлідіс в істор. піснях (на кіпрському діалекті) оспівував боротьбу за свободу. Гострі соціальні проблеми на поч. 20 ст. знайшли відображення в творах прозаїка Н. Ніколаїдіса, поетів Т. Пієрідіса, Т. Антіаса та ін. Після проголошення 1960 незалежності К. письменники висвітлюють актуальні проблеми життя молодої країни. Після 1968 провідну роль у літ. житті відіграють поет А. Пі-ліотіс — генеральний секретар Т-ва дружби Кіпр — СРСР і прозаїк Й. Філіппу-Пієрідіс. Традиції нар. поезії на кіпрському діалекті продовжує П. Льясідіс. На К. в перекладі грец. мовою опубліковано вірші Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. В періодичних виданнях України в перекладі українською мовою надруковано вірші Т. Антіаса, Т. Пієрідіса. Е. Леоніду.

Л-ра турецькою мовою відома з 19 ст. (поети Хасан Хіль-мі Ефенді, Мюфтю Раджі та ін.). В 50—70-х рр. 20 ст. стали відомими поети Назіф Сулейман Ебеоглу, Уркіє Міне, Мехмет Левент, Огуз Кучетоглу, Озкер Яшін, Фікрет Деміраг, драматурги Фадил Кор-кут, Юнер Улутуг, прозаїк Хікмет Афіф Маполар та ін.

Т. М. Чернишова, О. І. Ганусець.

Архітектура. На тер. К. від епохи неоліту збереглися залишки поселення Хірокітія з мощеною вулицею та круглими у плані житлами; від доби пізньої бронзи (1400— 1050 до н. е.) — місто з прямокутною сіткою вулиць і будинками з регулярною кладкою; від кіпро-архаїчного періоду (700—475 до н. е.) — святилища (Айія-Іріні, 12—6 ст. до н. е.), що являють собою огороджені ділянки з вівтарями, з вотивними стелами з глини й теракоти. У кін. 6 ст. до н. е. помітний вплив грец. архаїки (палац у Вуні, поч. 5 ст. до н. е.). В 4 ст. до н. е.— 4 ст. н. е. поширився вплив грец. класичного і елліністичного, а згодом і рим. мист. (пам'ятники Пафоса, Куріона, Са-ламіса та ін.). Збереглися пам'ятки візант. мист. (церква Панагії Ангелоктісти поблизу Кіті, 6—7 ст.; монастир св. Несфіта поблизу Пафоса, 12—15 ст.). До 13—15 ст. належать пам'ятки готики (храми в Нікозії та Фамагусті, абатство Белапаїс, замок у Калосі), до періоду перебування К. в залежності від Венеції (1489—1571) — фортеці у Фамагусті та Кіренії; до часів панування Османської імперії — мечеті. В наступні періоди відомі адм. споруди у дусі класицизму 19 ст. і сучасної архітектури.

Образотворче мистецтво. До епохи раннього неоліту (6-е тис. до н. е.) належать кам'яні посудини та примітивні ідоли, до середнього неоліту (4-е тис. до н. е.) — орнаментована кераміка. Для епохи ранньої бронзи (2400—1800 до н. е.) характерна кераміка з рельєфним орнаментом і складнішими за формою ідолами з глини та каменю, для епохи середньої бронзи (1800—1400 до н. е.)—посудини з білою обмазкою, червоним і чорним розписом. За доби пізньої бронзи (1400—1050 до н. е.) розквітло кіпро-мікенське мистецтво (розписні вази, дрібна пластика, ювелірні вироби з золота та слонової кістки). Для кіпрогеометрич-ного стилю (1050—700 до н. е. характерні розвиток червонофігурного вазопису, торевтика та фігурки з теракоти. У монументальній скульптурі кін. 6 ст. до н. е. помітний вплив архаїки. В 4 ст. до н. е.— 4 ст. н. е. на К. поширюється вплив грец. класики та еллінізму, пізніше — рим. мистецтва. Ранньовізант. мистецтво представлене мозаїками 6—7 ст. церкви Панагії Ангелоктісти та ін. В монастирях 11—13 ст. збереглися фрески 12—15 ст. (монастир св. Неофіта поблизу Пафоса та ін.), а також зразки іконопису ("Богоматір", 12 ст.). У 60-х рр. 20 ст. мистецьке життя пожвавилося (живописці та графіки А. Діамандіс, Г. Георгіу, Т. Кантос та ін.). Розвинуте декоративно-ужиткове мистецтво (різьблення на дереві, кераміка, карбування на сріблі, плетіння мережива, вишивання).

Музика. На К. збереглися пісні про акритів (воїнів), історичні, ліричні, сатиричні, військові, релігійні, побутові, обрядові та ін. пісні. Нар. співаки — піїтариди. Поширені інструм. ансамблі (скрипка, лютня, ударний інструмент), духовий інструмент — підкавлі (подібний до флейти). Профес. муз. культура зародилася на поч. 20 ст. Серед перших композиторів — С. і Я. Міхаїлідіси, сучасних — А. Лімбурідіс, Г. Коцоніс, М. Віоларіс, К. Костеас. На К. немає профес. муз. театру; консерваторії — в Лімасолі, Фамагусті, Ларнаці, Нікозії.

Літ.: Уразова Е. Кипр. М., 1966; Кипр (Республика Кипр). В кн.: Страны мира. М., 1977; Коровина А. К., Сидорова Н. А. Города Кипра. М., 1973; Сокровища Кипра. Альбом. М., 1976.

Кіпр - leksika.com.uaКіпр - leksika.com.uaКіпр - leksika.com.ua

Кіпр - leksika.com.uaКіпр - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази