Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПАРСОНС
   

ПАРСОНС

(Parsons) Толкотт (13.ХІІ 1902, м. Колорадо-Спрингс, шт. Колорадо, США — 8.V 1979, Мюнхен, Німеччина) — амер. філософ, теоретик д-ви і права, доктор філософії з 1923, професор соціології з 1944. Навч. У Лонд. екон. школі, Гейдельб. ун-ті. З 1927 викладав у Гарвард, ун-ті. Автор концепції функціоналізму. Йому належать фундам. праці: «Структура соціальної дії» (1937), «До загальної теорії дії» (1951, разом з Е. Шилзом), «Соціальна система» (1952), «Поділ влади в американському суспільстві» (1957), «Право і соціальний контроль» (1962), «Політичний аспект соціальної структури і процесу», «Суспільства: еволюційні та порівняльні перспективи» (обидві — 1966), «Соціологічна теорія і сучасне суспільство» (1968), «Політика і соціальна структура» (1969).

Функціоналізм П. орієнтований на проблеми стабільності соціальної системи, інтеграції і рівноваги всіх її підсистем. Проблема соціального порядку об'єднує й організує всю його теор. схему. На думку П., стійкість соціального життя забезпечується тим, що сусп-во знаходить засоби (структури), за допомогою яких реалізує свої потреби (функції), котрі виступають і як передумова, і як наслідки організованого суспільного життя. Порядок як першорядний функц. імператив (тобто передумова) соціальної системи має тенденцію до самовідтворення. Згідно з теорією соціальної дії П. система - це будь-який стійкий комплекс соціальних дій, які повторюються і перебува

Парсонс Толкотт - leksika.com.ua

ють у взаємодії. При цьому потреби особи виступають в соціальній системі як змінні, а саме сусп-во — як сукупність цих взаємопов'язаних змінних.

У теор. схемі П. виділяється проблема «аналітично рівнозначних рівнів дій» щодо культури, особи, соціальної системи в цілому. Зв'язок особи і соціальної системи зумовлений пріоритетом культур, цінностей і забезпечується у процесі формування тих чи ін. культур, зразків, відповідних оціночних орієнтирів індивід, діячів. Таким чином, порядок у П. не тільки означає тенденцію системи до самозабезпечення, а й базується на взаємодії та взаємності, коли поведінка кожного діяча передбачувана, тобто діячі знають, що саме вони очікують одне від одного. У теорії соціальної дії П. особливо важливим поняттям є «роль». Роль — це стандартизована одиниця поведінки. З кожною із ролей пов'язані відповідні нормат. експектації (очікування), які регулюють поведінку діячів у конкр. ситуаціях. Ці експектації пов'язані з фундам. цінностями, які передбачають те, що П. називає «моральною угодою». У моральній угоді П. відроджує ідею сусп. договору із природ.-правової доктрини, відкидаючи при цьому індивідуаліст, крайнощі останньої. Така угода, на думку П., забезпечує стабільність усієї політ, системи на прав, (конституційній) основі. Стабільність означає динам. рівновагу на основі права між громадян, сусп-вом і д-вою. Останню П. вважає однією з підсистем сусп-ва, корпоративно спрямованою організацією, яка колективно здійснює колективні цілі. За П., саме зв'язок права з сусп. структурою в її динаміці дає можливість зрозуміти право не як набір стат. норм, а як процес, в якому виявляється домінуючий вплив нормативно-культурної орієнтації. П. розрізняє: 1) культурну нормативність як первинне, визначальне поняття; 2) інституційно оформлену прав, нормативність, тобто безособ. норми юрид. системи. У П. юрид. система зумовлена в своїй генезі й еволюції культур, зразками, які формуються у процесі взаємодії діячів. Специфіка поглядів П. полягає у тому, що поняття цінності він пов'язує з поняттям норми. В результаті під «нормою» приховується «суспільна цінність». Такого роду ціні гості й повинні закріплюватися в офіц. юрид. системі. Внаслідок цього юрид. система повинна відповідати культур, зразкам даного місця і часу. Саме на юрид. систему П. покладає завдання пом'якшення соціальних конфліктів. Осн. позитивом культурол. розуміння П. є акцент на гум аніст, цінностях, які протистоять прав, нігілізму, патерналіст. концепціям д-ви і права, що нерідко призводить не тільки до відмови від «особистого виміру» права, а й до підпорядкування права держ.-нормат. прагненням.

Літ.: Ковалев А. Д. Спор вокруг наследия Т. Парсонса. «Социол. исследования», 1985, № 3; Посконин В. В. Социально-полит, теория Т. Парсонса: методол. аспект. Ижевск, 1994; Посконин В. В. Правопонимание Толкотта Парсонса. Ижевск, 1995.

В. В. Посконін.

 

Схожі за змістом слова та фрази