Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СУДОВЕ РІШЕННЯ
   

СУДОВЕ РІШЕННЯ

- 1) У широкому значенні акт суд. розгляду справи будь-якого виду провадження. Це може бути як саме рішення, так і висновок (КС України), вирок (у крим. процесі), постанова, ухвала, окрема ухвала тощо (у крим., адм., цив. та господарському процесах). Відповідно до ст. 124 Конституції України С. р. ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій тер. України. 2) У вузькому значенні — рішення суду як акт правосуддя у конст., цив. і госп. судочинстві. КС України приймає рішення за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та ін. прав, актів ВР України, Президента України, актів КМ України, прав, актів ВР АР Крим (ст. 61 Закону «Про Конституційний Суд України», 1996). С. р. приймається поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КС. їхні пропозиції до проекту рішення голосуються у порядку надходження. С. р. викладаються у письм. формі. У ньому зазначаються: найменування рішення, дата і місце прийняття, номер С. р.; персональний склад суддів КС, які брали участь у розгляді справи; перелік учасників суд. засідання; зміст конст. подання; порядковий номер, за яким було прийнято (органом, посад, особою) прав, акт, конституційність якого розглядається; положення Конституції України, якими керувався КС при прийнятті рішення; мотивувальна частина; резолютивна частина (ст. 65 Закону «Про Конституційний Суд України»). Рішення КС підписується не пізніше 7 днів після його прийняття: окремо суддями КС, які голосували за прийняття, і окремо суддями, які голосували проти прийняття. Оприлюднюється наст, дня після підписання. Суддя, який підписав рішення, може викласти окр. думку (див. Окрема думка судді) в письм. формі. Рішення КС публікується у «Віснику Конституційного Суду України» та ін. офіц. виданнях України. Воно є остаточним, обов'язковим до виконання і не підлягає оскарженню. КС може визначати у своєму рішенні порядок його виконання, а також покласти на відповідні держ. органи обов'язки щодо забезпечення виконання. У цив. судочинстві С. р. виноситься по суті прав, вимог місцевими заг. судами, а в разі зміни С. р. по суті справи — в апеляційному і в касац. порядку (ст. 202і, п. 4 ст. 305, п. 5 ст. 334 ЦПК України). Ці рішення поділяються на види: про присудження, про визнання і про перетворення правовідносин (конститутивні). Рішення про присудження — це постанови суду, якими підтверджуються права, обов'язки і законні інтере си сторін. Одній стороні присуджується виконати на користь іншої певні дії або утриматися від їх виконання (про стягнення автор, винагороди тощо). Рішення про визнання — постанови суду, якими підтверджується наявність чи відсутність між сторонами певних юрид. відносин, певних обставин чи юрид. фактів (визнання права авторства тощо). Рішення про перетворення — постанови суду, спрямовані на зміну чи припинення правовідносин (розірвання шлюбу тощо). Залежно від обсягу вирішуваних питань С. р. поділяються на завершальні (основні) та додаткові. Завершальні повністю вирішують усі прав, вимоги, передані на розгляд суду, додаткові — окремі прав, питання, перелік яких установлений законом та з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, що не були розв'язані осн. рішенням (ст. 214 ЦПК).

Залежно від способу вирішення прав, вимог виділяють рішення альтернативні та факультативні. Альтернативні встановлюють два можливі, точно визначені, способи реалізації рішення, передбачені нормами матеріального права. При факультат. рішенні відповідач зобов'язується до виконання певних дій, а в разі неможливості їх учинення одночасно визначається ін. спосіб це зробити (ст. 206). С. р. має бути викладене письмово, а за змістом — відповідати встановленим у законі вимогам: рішення першої інстанції — ст. 203; рішення апеляц. інстанції — ст. 314; рішення касац. інстанції — ст. 344. У рішенні першої інстанції зазначаються: час і місце постановлення рішення; назва суду, що його ухвалив; прізвище та ініціали судці й секретаря суд. засідання; сторони та ін. особи, які брали участь у справі; вимоги позивача, заперечення відповідача, узагальнений виклад пояснень ін. осіб, які брали участь у справі; встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини; наявність порушення прав і свобод, на захист яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або ін. підстав щодо задоволення вимог; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, за яким вирішено справу, норми процес, права, якими суд керувався; висновок суду про задоволення позову або відмову в позові (повністю чи частково), вказівка на розподіл суд. витрат, строк і порядок оскарження рішення. Суди України постановляють рішення ім'ям України негайно після розгляду справи більшістю голосів суддів, які входять до складу суду в даній справі, в нарадчій кімнаті з додержанням її таємниці. При колег, розгляді справ суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмово викласти окр. думку. С. р. підписується усім складом суду, який брав участь у його постановленні. Воно проголошується прилюдно, крім рішень про усиновлення дітей. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Сторонам і третім особам, притягнутим до участі у справі, які не були присутніми в суд. засіданні під час її розгляду, суд надсилає копії рішення протягом 5 днів від дня його оголошення (ст. 216). Сторони, ін. особи, які беруть участь у справі, мають право подати протягом 10 днів письм. заяву, а суд зобов'язаний у 10-денний строк від дня її заявлення обгрунтувати висновки суду в окр. процес, док-ті, оформленому відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦПК.

У госп. судочинстві С. р. приймається при вирішенні госп. спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) місц. госп. судами: АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя (ст. 82 ГПК України; п. 2 ст. 21 Закону «Про судоустрій України», 2002). Рішення госп. суду викладається у письм. формі й за змістом складається з чотирьох частин: у вступ, частині зазначаються найменування госп. суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та ін. осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб; описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їхніх представників, ш. учасників суд. процесу, опис дій, виконаних госп. судом (огляд на місці тощо); у мотивувальній частині зазначаються обставини справи, встановлені госп. судом; причина виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письм. угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими госп. суд відхилив клопотання, і докази сторін, їхні пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; зак-во, яким госп. суд керувався, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання будь-яких обставин (умови рішення) — ст. 84 ГПК. Рішення госп. суду підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. При колег, розгляді справи суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти свою думку в письм. формі, що додається до справи. За згодою сторін можуть бути оголошені тільки вступна і резолютивна частини. С. р. набуває законної сили після закінчення 10-денного строку від дня його прийняття, а в разі апеляц. оскарження — після розгляду справи в апеляц. порядку, якщо його не скасовано (ст. 85).

Літ.: Штефан М. Й. Цивільний процес. К., 2001.

М. Й. Штефан, В. І. Шишкін.

 

Схожі за змістом слова та фрази