Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СТАРУШЕНКО
   

СТАРУШЕНКО

Гліб Борисович (6.ХІ 1922, с. Келеберда, тепер Кременчуцького р-ну Полт. обл.) — рос. правознавець, доктор юрид. наук з 1967, професор, чл.-кор. АН СРСР з 1984, чл.-кор. Рос. АН з 1991, з. ю. РФ. Закін. 1947 Військ, ін-т іноз. мов (Москва), а 1950 — юрид. ф-т Моск. ун-ту. В 1956-58 працював заст. нач. відділу МЗС СРСР, 1958-60 — зав. відділу журн. «Современный Восток», 1960— 66 — редактором-консультантом міжнар. відділу журн. «Коммунист». З 1966 — заст. директора Ін-ту Африки АН СРСР (тепер Ін-т Африки Рос. АН). Експерт Державної думи Росії. Президент Рос. асоціації африканістів. Був віце-президентом Міжнар. конгресу афр. досліджень. Представляв РФ у К-ті ООН з ліквідації рас. дискримінації. Досліджує прав., політ, та соціальні проблеми визв. рухів, права людини і народів, осн. принципи міжнар. права, держ.-прав, проблеми країн, що розвиваються. Праці: «Принцип самовизначення народів і націй у зовнішній політиці Радянської держави» (1960), «Нація і держава у країнах, що звільнилися» (1967), «Світовий революційний процес і сучасне міжнародне право» (1978), «Співробітництво СРСР з країнами, що визволилися, і міжнародна безпека» (1983, у співавт.).

Старушенко Гліб Борисович - leksika.com.ua

Літ.: Список осн. трудов доктора юрид. наук, проф. Г. Б. Старушенко (К 60-летию со дня рождения). «Народы Азии и Африки», 1983, № 2; Член-корреспонденту РАН Г. Б. Старушенко - 70 лет. «Вестник РАН», 1993, т. 63, № 5; Милибанд С. Д. Библиогр. словарь отечеств, востоковедов с 1917 г., кн. 2. М., 1995.

В. Н. Денисов, Ю. I. Нипорко.