Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЗИТИВІЗМ
   

ПОЗИТИВІЗМ

(від лат.— той, що на чомусь базується, позитивний) — філос. напрям, що проголошує єдиним джерелом справжнього (позитивного) знання конкретні (емпіричні) науки, заперечуючи значення філософії як заг. методу пізнання. Його засновником вважається франц. учений О. Конт (1798-1857), який 1830 увів в обіг і сам термін. На думку позитивістів, наука має обмежуватися описом сусп. явищ на основі системи заг. позитивних методів дослідження. На фунті класичного П. виник юридичний П., представниками якого були в Англії Дж. Остін та його послідовники (т. з. аналітична школа), в Німеччині — К. Бергбом та П. Лаванд, у Фра нції — Ж. П. Есмен, у Росії — Г. Ф. Шершеневич. Право розглядається ними як позит. факт, що не вимагає аксіологічного осмислення. З цього погляду критикується теорія природного права.

Юрид. П. заперечує можливість пізнання сутності д-ви і права, мотивуючи це тим, що юриспруденція має справу не з сутностями, а тільки з прав, явищами. Прихильники цієї концепції вважають, що право є чистою лог. формою, яка обґрунтовує сама себе поза її змістом. Право не пов'язане з ін. соціальними явищами (політикою, економікою, мораллю). Воно ототожнюється виключно з законами. Найважливішими напрямами розвитку права юрид. П. вважає його об'єктивізацію, деідеологізацію, систематизацію, класифікацію, а також тлумачення.

Найбільш відомим напрямом сучасного юрид. П. (неопозитивізму) є концепція Г. Харта (Англія), що базується на вченні Дж. Остіна та ідеях аналітичної школи права, тобто розглядає П. як «наказ суверена». Г. Харт виходить з того, що право має забезпечувати приблизну рівність людей у фіз. і дух. відносинах, обмежувати абс. свободу, раціонально розподіляти сусп. блага, забезпечувати громад, спокій. За своєю структурою право складається з правил (норм), які поділяються на первинні (правила-обов'язки) і вторинні (спрямовані на регулювання публіч. влади). Але і в одному, і в другому випадку неопозитивісти виходять із заг. погляду на те, що д-ва зумовлена її юрид. змістом і формою, а право — це феномен, даний д-вою.

Див. також Позитивне право.

Літ.: Hart Н. L. A. The Concept of Law. Oxford, 1961; Hepсесянц B.C. Философия права. M., 1997.

A. M. Колодій.

 

Схожі за змістом слова та фрази