Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АРТІЛЬ
   

АРТІЛЬ

— добровільне об'єднання осіб для І досягнення спільною працею госп. цілей. Крім обов'язкової труд, участі всіх членів у І госп. діяльності, А. передбачає також їхні внески (вступні, пайові, для покриття збитків тощо), які утворюють фонди А. А. як форма трудової, вироб. спільноти відома з давніх-давен. Найстарожитнішою формою А. були побутові А. — тимчасові невеликі об'єднання (до 50 чол.), утв. на підставі усного чи (рідше) письмового договору для виконання певної роботи. Були поширені серед східних слов'ян, у т. ч. українців, у 12 — 13 ст. — рибальські і мисливські («ловчі дружини»). Осн. їхньою рисою була кругова порука («один за всіх — усі за одного»). Існували А., які не усуспільнювали працю своїх членів, але частково об'єднували у спільне володіння їхні засоби в-ва (маслобійні, сироварні та ін.). Назва А. зрідка застосовувалася до об'єднань, що створювалися для спільних операцій з обміну (постачальні, збутові). З 16 ст. відомі землеробські, скотарські А. Протягом 16—18 ст. в Україні значного поширення набули А. чумаків («валки» і «ватаги»), річкових робітників і матросів, лоцманів (на Дніпрових порогах, у Севастополі), рибалок, звіроловів, торгівців; у 19 та на поч. 20 ст. — А. косарів, молотарів, мулярів, кравців, вантажників, теслярів, лісорубів, електриків та ін. Уперше в Україні часів Рос. імперії поняття А. і пов'язаних з нею юрид. відносин викладено у Статуті цехів від 12. XI 1799. А. визначалася як т-во рівних між собою осіб, які погодилися діяти спільно в будь-якій підприємницькій справі або при виконанні праці, що не під силу одній людині. Статут називав такі види А.: ярижні, або бурлацькі, каменярів, рибалок, бортників, чорноробів та ін. Юрид. становище А. цим статутом майже не визначалося, і вони діяли здебільшого на підставі норм-звичаїв і звичаєвого права. Положення про трудові А. від 1.V 1902 розширило розуміння А., охоплюючи, крім трудових, вироб. т-ва — кустарні, ремісничі, землеробські, рибальські і т. п., якщо вони підпадали під осн. ознаку трудо вого об'єднання. Істотними ознаками А. та кож визнавалися здійснення робіт або про мислів: особистою працею членів А.; за їхній спільний рахунок; під їхню кругову відповідальність. Особиста участь кожного члена А. в її діяльності була необхідною, форма ж участі не мала значення. А. передбачала: повну рівність своїх членів у володінні майном, у сплаті чл. внесків; дод. відповідальність, що зобов'язувала у разі недостачі артіл. майна розподіляти його дефіцит між окремими членами А. Дод. відповідальність могла бути необмеженою або обмежуватися у статуті певною сумою. Трудові А. поділялися на 2 категорії: А., що утворилися на підставі статутів; А., що діяли на підставі законів про угоди. Положення зосередило увагу на перших — визначило склад, їхні права та обов'язки, управління, порядок утворення, ведення справ та ліквідації А. Щоб затвердити статут А., потрібно було 5 підписів. Після затвердження місцевим губернатором статут набував чинності. На відміну від т-ва, А. вважалася юрид. особою і мала право володіти майном, укладати угоди, бути позивачем і відповідачем у суді, створювати торгові і пром. заклади, підприємства. Майно А. вважалося відокремленим від майна її членів. А. розраховувалася майном за збитки, спричинені при виконанні робіт її членами, і мала право на зворотний позов до безпосе-ред. винуватців шкоди. Як правило, А. припиняла свою діяльність після закінчення терміну, на який вона була заснована, за постановою заг. зборів її членів. Діяльність А. могла бути припинена на вимогу губернатора, якщо він визнавав її дії несумісними зі статутом А. або такими, що суперечать законам. У разі припинення діяльності А. її майно розподілялося між усіма членами або використовувалося за передбаченим у статуті призначенням. Міністр фінансів Росії мав право видавати примірні статути для окр. видів трудових А., які разом з вищезгаданим положенням становили основу артільного законодавства. На тер. підросійської України діяли також біржові А. Вони виникли у період торг, зносин Рос. імперії із зх. д-вами в кін. 19 — на поч. 20 ст., коли з'явилася потреба в надійній і правильно організованій роб. силі на біржі, при митниці, у торгових рядах тощо. Біржові А. поділялися на власне біржові і ті, що існують при біржі та виконують роботи, пов'язані з її діяльністю. Торг, статут (власне Статут цехів 1799, який включений до нього і скорочений до трьох статей) визначав склад біржових А.: це власне артільники та новачки і хлопчаки, що працювали під заг. керівництвом старости, при якому був скарбник. Особа, що бажала вступити до А., вносила певну грош. суму (вступне). Ця сума також могла складатися з утримання певної частини із заробітків. До внесення повного розміру вступного член А. вважався хлопчаком. Артільники зобов'язувалися підкорятися правилам А. і відповідати один за одного у разі заподіяння збитків тим чи ін. членом об'єднання. А. зобов'язана була виконати зазначену роботу вчасно, а наймач — обмежуватися лише її послугами для виконання цієї роботи, не звертатися по допомогу до іншої А.

А. широко практикувалася в СРСР і УРСР протягом 20—30-х рр. Як кооперативна статутна організація з правами юрид. особи, вона мала свої виборні органи, виробляла певну продукцію. Майно А. (основні й оборотні фонди, продукція) вважалося соціаліст, власністю, яка належала об'єднанню. А. була формою різних видів кооперації: сільськогосподарської, промислової, рибальської. А. сільськогосподарська (колгосп) — основна форма кооп. організації селян в СРСР, які «добровільно» (у період суцільної колективізації — здебільшого примусово, із застосуванням мас. репресій) об'єднувалися для ведення с. г. на держ. землі, закріпленій за колгоспами у безплатне, безстрокове користування, за допомогою усуспільнених засобів в-ва, колект. працею своїх членів при орг., фін. і тех. допомозі д-ви. Сільськогосп. А. мала статус юрид. особи. її обмежені права (майнова самостійність, вступ у зобов'язання, подання позовів у суд тощо) багато в чому перекреслювалися обов'язками: вести господарство за планом, який мав складатися згідно з плановими завданнями д-ви; виконувати зобов'язання перед д-вою; застосовувати заг. принципи соц. організації праці, які грунтувалися на підпорядкуванні особистих інтересів колективним, тощо. Вищим органом управління сільськогосподарської А. були заг. збори колгоспників, виконавчим — правління, підзвітне заг. зборам. Органом госп. контролю була ревізійна комісія. Госп. діяльність А. та її внутр. життя регулювалися статутом, який приймався на заг. зборах. Уперше в рад. Україні статут трудових землеробських А. було розроблено і затверджено Нарком-земом УСРР 19.У 1920. Згодом правовий статус А. визначив Примірний статут сільськогосп. А., прийнятий 2-м Всесоюзним з'їздом колгоспників-ударників і затверджений Раднаркомом СРСР та ЦК ВКП(б) 17.11 1935. У наступні роки до статуту було внесено значні зміни. Закон СРСР «Про внесення змін і доповнень до Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР"» від 6.ГУ 1990 визначав колгосп як одну з форм вироб. сільськогосп. кооперативу. У цьому законі термін «артіль» щодо колгоспу вже не вживався. Після проголошення держ. незалежності України 1991 було взято курс на розвиток ринкових відносин, утворення різних форм господарювання в агропром. комплексі — колективних сільськогосп. підприємств, селян, (фермерських) господарств тощо. Змінився також юрид. статус колгоспів: розширилася їхня самостійність у веденні г-ва та демократизації правління. За часів СРСР виникла промислова А. — форма низової організації пром. кооперації, яка передбачала колект. працю її членів (кількість їх у містах не могла бути меншою 15, у селах —9) у спільній майстерні, а не вдома, та усуспільнення усіх знарядь і засобів виробництва. Кожний член А. був зобов'язаний внести пай. Робилося це шляхом щоміс. відрахувань від заробітку у розмірі, встановленому статутом А. Оскільки члени об'єднання працювали не за труд, угодою, норми Кодексу законів про працю до них не застосовувалися, за винятком правил охорони праці. Діяльність пром. А. регулювалася спец, положенням про пром. кооперацію, статутом А., правилами внутр. труд, розпорядку, директивними вказівками вищих органів управління пром. кооперації. Пром. кооперативи в УРСР діяли за Положенням про пром. кооперацію (1927) і Статутом А., що створювався на основі при-мірних статутів, які розроблялися центр, органами пром. кооперації. Статути реєструвалися фін. органами.-До 1960 існували пром. виробничі А., пром. сільськогосподарські А., в яких промисли були осн. заняттям, а с. г. відігравало підсобну роль. Промислові А. виробляли здебільшого товари нар. споживання і припинили свою діяльність у зв'язку з передачею цього виробництва держ. промисловості. Поширеною формою є риболовецька А. — добровільне об'єднання осіб для спільного добування риби і мор. звіра. Поряд з осн. діяльністю такі А. ведуть підсобне г-во. В СРСР їх створення і діяльність визначалися Положенням про риболовецьку колгоспну систему (1936) і Примірним статутом риболовецької А., пізніше — Примірним статутом колгоспу (1969), за яким А. офіційно називалася колгоспом і термін «А.» не вживався. Закон «Про кооперацію в СРСР» від 26.V 1988 змінив правовий статус риболов, к-пу, який був уточнений законодавством

України після 1991. О. Ф. Скакун.

 

Схожі за змістом слова та фрази