Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНТОРА
   

КОНТОРА

(від франц., первісно — стіл; прилавок, комерційна установа, з лат. — рахувати) — форма організації (управління), різновид адм.-госп., тех. чи посередницької установи, допоміж. структури, підрозділу, тер. відділення або представництво центр, установи на місцях, а також відповідно обладнане приміщення для ведення госп., облікових та ін. робіт. У Росії К. (кантори) були запроваджені Петром І. За Ген. регламентом від 28.ІІ 1720 К. відправляли «токмо щотні справи», що належали до компетенції відповід. колегії. Були суто бюрокр. організаціями, що діяли на підставі інструкцій, даних їм колегіями. К. очолював камерир, який під наглядом колегії відповідав за провадження у ній справ. Він мав дирекцію у К і штат конторських служителів. У К. велися указні (колезькі), мемор., конспектові (конторські із реляціями по чолобитних), розписові, записові, законод. та ін. книги. На рівні центральної діяла й окрема штатс-контор колегія (казенний дім), що відала всіма держ. видатками, хоч і підпорядковувалась камер-колегії. При Сенаті були утв. герольдмейстерська та рекетмейстерська К. (1722), діяли також сенатська, ревізійна, розкольницька К. Паралельно існували К. і в складі магістратського управління. Упродовж 19 ст. конторська система організації управління у Рос. імперії широко розвинулась як у центрі, так і на місцях. Розгалужена система К. мала місце у Рад. Союзі, в т. ч. в УРСР. Як форма організації (установи) К. збереглася і в сучас. Україні.

Літ.: Куликов Ю. В. Гос. учреждения XVIІІ века. М., 1956; Гос. учреждения России в XVIII веке. М., 1960; Зак-во Петра І. М., 1997.

Ю. Я. Касяненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази