Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
   

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Іван Петрович [29.VIII (9.ІХ) 1769, Полтава - 29.Х(10.ХІ) 1838, там же] — укр. письменник, педагог, театр, і громад, діяч, перший класик нової укр: л-ри. Закін. 1789 Полт. духовну семінарію. Займався самоосвітою, володів латинською, давньогрец, но-вогрец., франц., нім., польс., рос, татар, та ін. мовами. Більшу частину активного життя віддав літ. творчості, адм. та військ, службі на різних (у т. ч. судових) посадах. Твори К. — поема «Ене'їда» (1798), п'єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарів-ник» (обидві — 1818). Правничих праць К. не залишив, але в літ. творах відобразив особливості політ.-правового розвитку України кін. 18 — поч. 19 ст. Найбільш насичені політ.-право-вою проблематикою — «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» (1804), «Журнал бойових дій 2-го корпусу...» (1806—08), «Кантата про переможну війну...» (1814) та окр. листи до офіц. і приват. осіб. Бачення К. права базується на таких засадах: 1) джерелом права є воля правителів і «простонародне життя, що закарбувалося у звичаях і традиціях»; 2) осн. правонаділитель — просвітницька (монархічна) д-ва;

3) «практичний правотлумач» — держ. службовець (адміністратор, суддівський чиновник);

4) «вищий правокуратор» — гуманний закон;

5) «найвищий правий суддя» — народна совість (мораль).

К. ставив у епіцентр своєї системи «простолю

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович - leksika.com.ua

дина» як носія і «споживача» цих прав, що зумовило виділення трьох галузей права:

1) Судове право (з природними для того часу елементами процесуальності, звичаєвості, цивільності та ін.). Ототожнюючи «правову істину» і «правду-правдивість», К. засуджував інтерпретаторів цієї істини — суддівських чиновників, які, обстоюючи здебільшого інтереси можновладців, перетворювали суд на судилище. Ввів у літ. обіг два терміни: «простонизинні способи спротиву» гноблених людей своїм гнобителям, зокрема через подання до суду скарг; «народоправське судочинство» (подання позову до суду, формулювання «наявності складу злочину», введення особи у власність і виведення з правовласності тощо).

2) Державне право (з елементами адм., дип., міжнародної та ін. галузей права). Допускаючи певне ототожнення понять «держава» і «суспільство», «державний службовець» і «адміністратор», К. вважав, що ці норми права залишатимуться «нежиттєвими вказівками», доки на держ-. службі перебуватимуть «начальники — пиявки людські»: «десятські і сотські», «прокляті писарі і управники», «судді і стряпчі безтолкові», «повірені і секретарі».

3) Канонічне (церковне) право. В цій галузі К. перебував під впливом давніх (грецької та римської) правових систем. У літ. творах, передусім в «Енеїді», основою правової системи проголошував совість, якою мають керуватися держ., адм., церк. та суд. діячі у своїй діяльності, що повинна бути спрямована насамперед на захист «убогих людей».

Літ.: Стешенко И. Иван Петрович Котля ревский. Крит, биография. К., 1902; Олійник Л. В. Сусп.-політ, та істор. погляди І. П. Котляревського. УІЖ, 1969. № 8; Кири-люк Є. П. Іван Котляревський. Життя і творчість. К., 1981; Павлишин М. Риторика і політика в «Енеіді» Котляревського. «Сучасність», 1994, № 4.

І. М. Варзар.

 

Схожі за змістом слова та фрази