Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПІВНІЧНА АМЕРИКА
   

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

- материк у Зх. півкулі. На Пд. сполучається з Пд. Америкою, межу з якою проводять по Дар'єнському, іноді — по Панамському перешийку. Найб. о-ви: Гренландія, Алеутські, архіпелаг Олександра.

Північна Америка. Мапа - leksika.com.ua

До П. А. належать Центр. Америка і Вест-Індія. Загальна площа (з прилеглими островами) — 24,25 млн. км2 (у т. ч. островів — бл. 4 млн. км2). Нас. — 442 млн. чол. (1993, оц.). Має змішаний характер і представлене монголоїдами (представниками корінних народів), європеоїдами (вихідцями з Європи та їх нащадками) і нащадками темношкірих невільників, вивезених з Африки.

У П. А.— 23 держави: США, Канада, Мексика, Гватемала, Беліз, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Гаїті, Домініканська Республіка, Куба, Тринідад і Тобаго, Ямайка, Домініка, Барбадос, Багамські Острови, Гренада, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Антігуа і Барбуда. Тут розташовані також володіння Великобританії, Данії, Нідерландів, США і Франції. Активне освоєння П. А. європейцями розпочалося після відкриття ісп. експедицією X. Колумба у 1492 Багамських о-вів (о. Сан-Сальвадор), Куби та Гаїті. Потім сюди були відряджені англ. і франц. експедиції. 1535 у П. А. з'явилося віце-королівство Нова Іспанія. У 1605 французи і 1623 англійці заснували на тер. Канади свої перші поселення. Внаслідок Семирічної війни (1756—63) між двома коаліціями європ. держав Канада відійшла до Великобританії.

У 18—19 ст. здійснюється ряд франц., англ., рос. і датських експедицій до П. А. З 1721 починається датська колонізація Гренландії. У серед. 30-х рр. 18 ст. численні рос. експедиції (В. Берінга, П. Нагібіна, О. Мельникова та ін.) обстежують пн. узбережжя материка. Експансія Росії була спрямована на п-в Аляска та Алеутські о-ви, відкриття яких пов'язують з експедицією О. Чирикова 1741. До серед. 19 ст. на цих територіях були засновані рос. поселення, але 1867 США викупили в Росії Аляску і Алеутські о-ви. Посилення колоніального гніту призвело до війни за незалежність (1775—83), у ході якої 13 брит, колоній об'єдналися 1776 в самост. д-ву — Сполучені Штати Америки. Під впливом Великої французької революції та визв. рухів у північноамер. колоніях у Санто-Домінго (Гаїті) розпочалася б-ба темношкірих рабів за своє звільнення, що завершилася скасуванням рабства та наданням цій території автономії. 1.1 1804 Гаїті було проголошено не-залеж. республікою. На поч. 19 ст. нац.-визв. антиколоніальна боротьба охопила більшість країн Центр. Америки та Мексику, яка 28. IX 1821 також здобула самостійність. Внаслідок визвольної війни ісп. колоній в Америці того ж року проголошено незалежність Гватемали, Коста-Рики, Сальвадору, Нікарагуа та Гондурасу (частина з визволених колоній, зокрема

Панама, увійшла до складу Великої Колумбії). Поч. 20 ст. ознаменувався в П. А. численними переворотами і революціями, найбільш відомою з яких стала мексиканська (1910—17). У 1903 домоглася незалежності Панама, а 1931 англ. уряд визнав самостійність Канади в її внутр. і зовн. політиці.

В період Другої світової війни 1939—45 більшість країн П. А. приєдналася до антигітлерівської коаліції і оголосила війну Німеччині та Японії. США, Канада і Мексика брали активну участь у бойових діях на боці союзників у Європі, Африці та на Тихому ок. (проти Японії). По війні за ініціативою США було утворено військ, блоки НАТО, АНЗЮС та ін., що було зумовлено початком «холодної війни». У повоєнні роки в П. А. поширюються анти-колон. б-ба та нац.-визвольний рух. 1959 перемогла революція на Кубі. Згодом стали незалежними Ямайка (1962), Тринідад і Тобаго (1962), Барбадос (1966), Багамські Острови (1973), Гренада (1974), Домініка (1978), Сент-Вінсент і Гренадини (1979), Сент-Люсія (1979), Антігуа і Барбуда (1981), Беліз (1981), Сент-Кітс і Невіс (1983). 1979 відбулася революція у Нікарагуа. Того ж року Гренландія проголошена самовряд. територією у складі Данії. На кін. 20 ст. у більшості країн П. А. сформувалися дем. цив. уряди, що позитивно вплинуло на їх соціально.-екон. розвиток. Посилилася регіон, інтеграція між д-вами континенту. У д-вах П. А. не існує єдиної прав, системи. Історично тут сформувалося кілька груп прав, сімей: правова система англ. заг. права (Канада і д-ви Вест-Індії), амер. правова система (США), латиноамер. правова система (держави Центр. Америки), соціалістична правова система (Куба). Канада та інші держави — члени Співдружності, очолюваної Великобританією (Беліз, Ямайка, Барбадос, Багамські Острови, Гренада, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Антігуа і Барбуда, Тринідад і Тобаго, Домініка), сприйняли англ. заг. право в силу того, що на колонізованих англ. поселенцями територіях не існувало альтернативних розвинених прав, систем. Сьогодні в цих д-вах англ. звичаєве право є осн. складовою на ц. прав, систем, але набувають значення і такі джерела права, як закони та кодифіковані акти. У межах Співдружності проводяться юридичні консультації із систематизації зак-ва, створюються модельні закони, здійснюється експертна оцінка вже підготовлених законопроектів.

Найбільш специфічною є прав, система Канади, яка належить до групи амер. (позаєвропейського) заг. права. Канада визнає основні принципи права цієї системи: рішення судів вищого рівня набувають сили суд. прецеденту.

Джерелами права Канади є закони, що видаються парламентом, норми права справедливості, створені Судом справедливості лорда-каншгера в Лондоні 15—16 ст. та прецеденті норми англ. заг. права. 1982 прав, система Канади формально відокремилася від прав, системи Англії, що було закріплено у прийнятому брит, парламентом Законі (Акті) про Канаду 17.IV 1982, який надав канад. парламентові право самостійно приймати закони і скасував дію на тер. Канади законів Великобританії. Сьогодні Канада не має єдиної кодифікованої конституції. її конституція представлена Законом (Актом) про Британську Північну Америку 1867 (Конституційний акт 1867) і Законом (Актом) про Канаду 1982 (разом з Конституційним актом 1982) та ін. актами (див. Конституція Канади).

Сучасне право США диференціюється за структурою на заг. право і право справедливості, формується суд. практикою у вигляді прецедентів. Процес, право домінує над матеріальним. Джерелами права є суд. прецеденти, закон, прав, доктрина, розроблена окр. суддями та суддівськими корпораціями. Серед федерал, законів Сполучених Штатів чільне місце посідає Конституція СІЛА. Останнім часом у США зростає роль таких форм систематизації зак-ва, як кодифікація і консолідація. Ряду країн Центр. Америки (Мексика, Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Гаїті та Домініканська Республіка) властива латиноамер. правова система. Прав, система Мексики (див. Латинська Америка), напр., сприйняла прав, ідеї та юрид. техніку, притаманну романо-герм. прав, сім'ї. Перші кодифік. акти Мексики, прийняті в 19 ст., сформувалися під впливом франц. та ісп. права. Осн. законом Мексики є нині чинна Політ, конституція Мексиканських Сполучених Штатів 1917, до якої внесено понад 400 змін і доповнень. Хоча країна запозичила у США принципи побудови і функціонування суд. системи, однак суд. практика не розглядається як джерело права Мексики. Значна роль у прав, системі Мексики належить звичаєвому праву. Прав, система Куби є специф. різновидом соціалістичної прав, системи. В республіці формально старе право не було скасовано, тому на сьогодні це складний симбіоз дорев. і рев. права. Осн. правовим актом є конституція Куби, ухвалена на референдумі 1976, але більшість законод. актів у сфері традиційно приват, галузей права розроблено на основі ісп. кодифікованих актів (Цив. кодекс 1889, Торговий кодекс 1885, Кодекс соціального захисту 1938 та ін.). В наш час на Кубі спостерігається лібералізація прав, регулювання приватно-власницьких відносин.

Більшість держав П. А. (12) є членами Співдружності, очолюваної Великобританією. З них лише Тринідад і Тобаго та Домініка мають респ. форму держ. правління, тоді як Канада, Беліз, Ямайка, Барбадос, Багамські Острови, Гренада, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Грена-дини, Сент-Кітс і Невіс, Антігуа і Барбуда визнають главою держави королеву Великобританії, чия влада на місцях представлена генерал-губернаторами і генерал-капітанами. Ці д-ви, за винятком Сент-Вінсенту і Гренадинів, Сент-Кітсу і Невісу, мають двопалатні парламенти на зразок британського. Всі д-ви Співдружності, крім Канади, Сент-Кітсу і Невісу, є унітарними.

13 держав мають республіканську форму правління (США, Мексика, Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Гаїті, Домініканська Республіка, Куба, Тринідад і Тобаго, Домініка). За винятком Домініки і Куби, всі республіки є президентськими на зразок США. Домініка — парлам. республіка, а на Кубі верховна влада належить Нац. асамблеї держ. влади. США і Мексика — федерат, республіки, решта — унітарні. Країни П. А. є членами таких міжнар. і регіональних організацій, як ООН, НАТО, Світова організація торгівлі (СОТ), ІНТЕРПОЛ, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація американських держав (ОАД), Організація центральноамериканських держав (ОЦАД), Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР).

Більшість держав П. А. має дип. відносини з Україною.

Літ.: Лат. Америка, т. 1-2. М., 1979-82; Соед. Штаты Америки: Конституция и законодательные акты. М.. 1993; Фридмэн Л. Введение в амер. право. М., 1993; Давид Р., Жоффре-Спинози К. Осн. правовые системы современности. М., 1999; Саидов А. X. Сравн. правоведение. М., 2000.

В. Л. Федоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази