Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ш arrow ШИЗОФРЕНІЯ
   

ШИЗОФРЕНІЯ

(від грец. - розколювати, розшматовувати і — розум, здоровий глузд) — псих, хвороба, що характеризується дисгармонійністю і втратою єдності псих, функцій (мислення, емоцій, моторики), різною вираженістю продуктивних і негат. розладів, що призводять до зміни особистості у вигляді аутизму, зниження енергетич. потенціалу, наростаючого емоц. збіднення (шизофренічний дефект). Порушення зачіпають основні функції психіки, що забезпечують людині почуття індивідуальності, унікальності, цілеспрямованості. Зазвичай зберігаються ясна свідомість та інтелектуальні здібності, хоча з часом можуть розвиватися значні порушення в когнітивній сфері. Синоніми — хвороба Блейлера, ендогенне захворювання. Етіологія поки що не встановлена.

На Ш. страждає близько відсотка населення земної кулі. Починається хвороба переважно у віці 20—29 років. Початок її може бути гострим і підгострим (упродовж днів, тижнів) і затяжним (місяці, роки). Перебіг Ш. виявляється у вигляді окр. приступів, загострень, рідше буває безупинним. Під час ремісії можуть спостерігатися виражені зміни особистості.

Осн. форми шизофренії: параноїдна, проста, недиференційована, гебефренічна, кататонічна. Більшість хворих (2/3) потребує стаціонар, лікування і зазвичай займає 50—60 % усіх ліжок, призначених для психічно хворих. Лікування комплексне: прицільна психофармако-терапія (переважно антипсихотиками), після купіювання психозу — підтримувальна терапія, психотерапевтичні, психосоціальні та реабілітац. заходи. Майже в 60 % хворих упродовж 2 років після першого приступу бувають рецидиви; у половини хворих можна виявити дефект особистості; 25 % видужують повністю чи «соціально», тобто можуть повернутися до кол. праці або роботи на більш нижчому рівні, злоякісний перебіг Ш. спостерігається у 8—10% хворих. Інваліди внаслідок захворювання на Ш. становлять бл. 40 % усіх хворих на псих, захворювання. Серед них також високий рівень смертності від соматич. захворювань. 50 % вдаються до суїцидальних дій, з яких 10 % закінчуються смертю. З усіх хворих на Ш. кількість із суспільно небезпечними діями (за даними вітчизн. учених) становить від 8 до 27,6 %. Такі дії ці хворі можуть вчиняти на різних етапах хвороби, але значну небезпеку вони становлять на поч. захворювання. Мотиви їх різні: зумовлені психо-патол. симптоматикою, у т. ч. зовсім незрозумілі; реально-побут, причинами. Специфічних суспільно небезпечних дій з боку хворих на III. немає, але переважають правопорушення проти життя і здоров'я особистості. Суд.-псих. експертизи з крим., цив. та адм. справ призначаються стосовно хворих на Ш. і проводяться згідно з чинним зак-вом. Серед усіх непідсудних осіб понад 50 % становлять хворі на Ш. Щодо хворих з вираженою клініч. картиною Ш. чи явними ознаками дефекту не виникає труднощів під час суд.-психіатр. експертизи на предмет неосудності щодо інкримінованих діянь. Осудність, обмежена осудність можливі за стійкої, тривалої ремісії з відсутністю змін особистості, наявністю соціальної адаптації, тобто відсутності ознак юрид. критерію неосудності. Якщо захворювання починається у період відбування покарання, то суд може звільнити хворого від дальшого покарання (ч. 1 ст. 84 КК України). До таких осіб та осіб, визнаних неосудними, суд застосовує примусові заходи медичного характеру (ст. 92—95 КК).

Літ.: Абрамов А. В. Динамика криминогенной активности больных шизофренией. «Укр. вісник психоневрології», 1995, т. 3, в. 2(6); Карманное руководство к МКБ-10: Классификация психических и поведенческих расстройств. К., 2000.

О. А. Насінник.

 

Схожі за змістом слова та фрази