Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОСНОВНИЙ ЗАКОН ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ
   

ОСНОВНИЙ ЗАКОН ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

- конституція Німеччини. Прийнятий 23.У 1949 як осн. закон Зх. Німеччини, тобто д-ви, що утворилася після Другої світ, війни 1939—45 на тер. трьох зх. окупаційних зон (амер., брит, і французької). Проект Закону був підготовлений К-том нім. фахівців у галузі конст. права і розглянутий Парлам. радою у складі депутатів, обраних ландтагами земель. Остаточний проект Парлам. рада прийняла 8.У 1949 (59 голосами проти 12) і передала для затвердження ландтагами земель. Хоча Баварія не затвердила проект через його жорстко централістський характер, О. з. ФРН вступив у дію 23.V 1949. З 1949 по 1990 він зазнав численних змін: на основі 35 федер. законів було внесено 115 змін і доповнень, у результаті чого повністю або частково скасовано 146 статей первісного тексту конституції, доповнено і змінено 70 статей, введено 3 нових розділи і понад 30 дод. статей. Більшість конст. змін і доповнень були зумовлені проведенням військ, та фін. реформи, а також реформуванням регулювання надзв. стану.

О. з. ФРН зазнав якісних змін у зв'язку з добровільним об'єднанням НДР з ФРН на основі Договору про поновлення єдності Німеччини від З.Х 1990. Відповідно до Договору та введеного на його основі 2-го абзацу ст. 143 О. з. ФРН при регулюванні деяких сфер життя у Сх. Німеччині до 31.XII 1995 продовжували діяти конст. норми кол. НДР. У лист. 1990 бундестаг і бундесрат утворили комісію з конст. реформи, яка в 1993 обгрунтувала і подала пропозиції щодо внесення змін до чинного О. з. ФРН 1949. У період з вересня 1990 по 1995 до нього внесено бл. 50 змін і доповнень, скасовано дію ст. 23, введено вдію 12 нових статей і суттєво доповнено багато ін. статей. У ході конст.-прав, реформи 1990—95 було сформовано нині чинний О. з. ФРН. В основу конституції ФРН покладено традиції нім. конституціоналізму (конституція 1871, Веймарська конституція 1919), осн. здобутки світ, конст. думки повоєнного та новіт. часу. Структурно вона складається з преамбули і 14 розділів (146 статей), останній з яких містить перехідні і заключні положення. У преамбулі проголошується чинність конституції на всіх нім. землях і для всього нім. народу. У розд. І «Основні права» визначено широке коло прав, свобод і обов'язків людини та гр-нина у ФРН, а також їх гарантії. Особливістю цього розділу є встановлення обмежень щодо прав і свобод, які пов'язані з проходженням військ, служби, з обороною цив. населення та зловживаннями свободою вираження думки (ст. 17, 18). Цей розділ регулює також питання нім. громадянства і закріплює положення про те, що жоден німець не може бути переданий іноз. д-ві (ст. 16). Розд. II «Федерація і землі» визначає основи конст. ладу країни. Конституція проголошує ФРН правовою, федерат., дем., респ. і соціальною д-вою (ст. 20, 28), що визнає примат міжнар. права (ст. 25) і бере участь у розвитку Європейського Союзу (ст. 23і). У розд. III «Нижня палата парламенту (бундестаг)» окреслено конст.-прав. статус ниж. палати нім. парламенту — бундестагу, що обирається заг. прямими виборами на 4 роки. В цьому розділі встановлено порядок обрання депутатів бундестагу, їх конст.-прав. статус, а також функції та порядок його роботи. Конст.-прав. статус верхньої палати парламенту ФРН визначено у розд. IV «Верхня палата парламенту (бундесрат)». Через бундесрат федер. землі беруть участь у законотв. діяльності ФРН і справах ЄС (ст. 502). На відміну від бундестагу, члени бундесрату не обираються, а делегуються від урядів федер. земель. Розд. ІУ-а «Спільний комітет» визначає порядок формування цього парлам. к-ту, який складається на 2/3 з депутатів бундестагу і на 1/3 з членів бундесрату (ст. 53-а). Федер. уряд повинен інформувати Спільний к-т про підготовлювані ним заходи на випадок стану оборони. Статус глави д-ви регулюється розділом V «Федеральний президент». Президент обирається Федеральними зборами на 5 років. Федер. збори складаються з членів бундестагу і такої ж кількості членів, що обираються нар. представництвами земель на засадах пропорційності (п. З ст. 54). У цьому розділі визначено також повноваження президента, які є традиційними для глави д-ви у парлам. республіці: представництво у міжнар.-правових відносинах, призначення та звільнення федер. суддів, федер. службовців, офіцерів і унтер-офіцерів, помилування. Акти президента контрасигнуються федер. канцлером або федер. міністром (ст. 58).

Згідно з розд. VI «Федеральний уряд» уряд ФРН на чолі з канцлером формується парлам. шляхом. Канцлер обирається бундестагом на пропозицію президента (ст. 63), а федер. міністри призначаються і звільняються президентом на пропозицію канцлера. У розд. VII «Законодавство федерації» розмежовуються законод. повноваження федерації та земель, а також визначається виключна законод. компетенція федерації (ст. 73), конкуруюча законод. компетенція федерації і земель (ст. 74) і порядок законод. діяльності у ФРН. Розд. VIII «Виконання федеральних законів і федеральна адміністрація» встановлює порядок виконання законів урядом федерації та урядами земель. Положення двох поперед, розділів мають логічне завершення у розд. VII 1-а «Загальні завдання», в якому визначаються ключові інтеграц. завдання федерації у виконанні завдань земель (ст. 91-а). Розд. IX «Правосуддя» визначає конст.-прав. статус суд. влади у ФРН, яка представлена федеральним Конст. судом, федер. судами і судами земель. Зокрема, встановлено принципи судочинства, статус судів та їх компетенцію. Ст. 101 забороняє утворення і діяльність надзв. судів. Показово, що норма, якою заборонено смертний вирок, передбачена в самому тексті осн. закону (ст. 102). У розд. X «Фінанси» містяться положення про виключну законодавчу компетенцію федерації з мит. справ і фін. монополій (ст. 105), перелік загальнофедер. податків і зборів, а також порядок формування і використання загальнофедер. бюджету. Цим розділом врегульовано також бюдж.-фін. відносини між федерацією і землями.

Розділ Х-а «Стан оборони» присвячений питанням стану та порядку дії конст. норм у період оборони. «Перехідні й заключні положення» (розд. XI) деталізують дію норм осн. закону на перех. період, регламентують порядок прийняття конституції та внесення до неї змін і доповнень.

Літ.: Конституции зарубеж. гос-в. М., 1997.

В. Л. Федоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази