Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СТАН ВІЙНИ
   

СТАН ВІЙНИ

— стан збройного протистояння між державами (блоками держав). Розпочинається від моменту офіц. заяви (повідомлення чи ноти) компет. органу влади країни щодо початку бойових дій проти ін. д-ви та про припинення мир. відносин між ними. Згідно з міжнар. правом, бойові дії між д-вами не повинні розпочинатися без поперед, і недвознач. попередження у формі мотивованого оголошення війни або ультиматуму з умовним оголошенням війни (III Гаазька конвенція про відкриття бойових дій 1907). ВР України може оголосити за поданням Президента України С. в. у разі збройної агресії проти України (п. 9 ст. 85, п. 19 ст. 106 Конституції України). Фактично це тягне за собою початок (юридично) С. в., навіть якщо подібне і не супроводжується бойовими діями, так само як їх факт не обов'язково призводить до введення воєнного стану в д-ві. Оголошення С. в. тягне за собою низку міжнар.-прав, наслідків: війна повинна вестися з дотриманням законів та звичаїв війни, які встановлюють порядок початку, ведення та припинення бойових дій і відповідальність за порушення цих законів і звичаїв (Паризька декларація про морську війну 1856; Санкт-Петербурзька декларація про заборону застосування розривних та запалювальних куль 1868; Гаазькі конвенції про мирне розв'язання міжнародних зіткнень, про закони та звичаї сухопутної війни, а також про застосування до морської війни Женевської конвенції 1864 про поранених та хворих 1899, основні положення яких були доопрацьовані та суттєво доповнені у III Гаазькій конвенції про відкриття бойових дій, у IV — про закони та звичаї сухопутної війни 1907; Лондонська декларація про право морської війни 1909; Гаазька конвенція про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту 1954). С. в. призводить до припинення мирних політ., дип., конс, екон., культур, та ін. відносин; припиняється чинність міжнар. угод. Персоналу закорд. дип. установ надається можливість залишити тер. ворожої д-ви, а остання зобов'язана сприяти найскорішому виїзду осіб, які користуються привілеями та імунітетами. Репрезентація інтересів сторін доручається третій (нейтральній) країні. Напр., під час Вел. Вітчизн. війни 1941—45 нім. інтереси в СРСР представляла Швеція, так само як і радянські — у Німеччині.

До гр-н ворожої д-ви можуть встановлюватися певні прав, обмеження (проживання у встановлених місцевостях або інтернування тощо). Цив. повітряним та мор. суднам, а також ін. трансп. засобам пропонується в установлений строк залишити тер. іїз. д-ви, у противному разі вони конфіскуються.

При переході до безпосеред. бойових дій оголошується С. в. Однак деякі міжнар. території не можуть використовуватися як театр воєнних дій: Магелланова протока (Договір між Аргентиною та Чилі 1981), міжнар. канали, як, напр., Суецький канал (Константинопольська конвенція 1888); окр. острови та архіпелаги: Аландські острови (Мирний договір між переможцями у Другій світовій війні та Фінляндією 1947), окр. континенти: Антарктика (Договір про Антарктику 1959); Місяць та ін. небесні тіла (Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1966). Крім того, можуть встановлюватися сан., без'ядерні зони тощо. Вважається, що першим кроком до припинення С. в. є капітуляція переможеної сторони — припинення опору її ЗС. Виходячи з міжнар.-прав, практики С. в. припиняється внаслідок: одностор. декларації, коли між сторонами ведуться переговори з цього питання, а встановлення миру є результатом ініціативи однієї зі сторін; двостор. декларації про припинення С. в.; підписання мир. угоди — осн. міжнар.-прав, акта щодо припинення С. в., в якому вирішуються ключові питання дальшого існування держав (політичні, екон., тер., дип., конс, та ін.). Здійснюється обмін військовополоненими, притягуються до відповідальності військ, злочинці, поновлюється чинність двосторонніх та ін. угод, відбуваються реституція, репарація тощо. Відомі й ін. форми припинення С. в.: указ Президії ВР СРСР від 25.1 1955 щодо припинення С. в. між СРСР та Німеччиною, двостороння Декларація про припинення С. в. між СРСР та Японією від 10.Х 1956. Літ.: Арцибасов И. Н., Егоров С. А. Вооруж. конфликт: право, политика, дипломатия. М., 1989; Междунар. уголов. право. М., 1995; Черкес М. Ю. Міжнар. право. К., 2000. В. М. Боровенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази