Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ц arrow ЦЕХИ
   

ЦЕХИ

(нім. — цех, гільдія, корпорація, від давньонім. — об'єднання осіб одного стану) — 1) Закриті, корпорат. об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей у період феодалізму. Виникли в Зх. Європі в 11—12 ст. на ранньому етапі формування середньовіч. міст. Утворення Ц. було зумовлене необхідністю захисту станових інтересів ремісників та вимогами спільного регулювання в-ва, торгівлі, соціально-прав, відносин. Типового характеру Ц. як станові об'єднання набули в 13—14 ст. здебільшого в самоуправлінських містах з магдеб. правом. Прав, статус Ц. визначався статутами відповід. корпорацій, які регламентували в-во, якість продукції, тривалість роб. дня, кількість майстрів, підмайстрів та учнів у майстра, ціни, збут; нормували судоустрій та судочинство, сусп.-політ. і громад, життя членів корпорації тощо. Внутр. структура та організація діяльності Ц. відображали характерну для феодалізму соціальну ієрархію. Повноправними членами Ц. були майстри, які обирали цехмістрів, з яких складався вищий орган влади — рада цехмістрів. Вступ у Ц. був дуже обмежений. Ц. монополізували певні ремесла і наполегливо добивалися заборони позацех. ремісникам, т. з. партачам, займатися ремеслом. Подібними до ремісничих Ц., іноді з тією ж назвою, були фахові організації вчителів, лікарів, аптекарів, адвокатів, нотарів, які згодом стали назватися гільдіями. Як і ін. середньовічні корпорації, Ц. були тісно пов'язані з реліг. організаціями. Кожний Ц. мав свою емблему, печатку, касу та ін. атрибути.

Конкр. форми Ц., їх прав, стан, організація, функції тощо змінювалися відповідно до особлив остей соціально-екон. та політ, устрою окр. країн. Якщо на первин, стадії розвитку феодалізму Ц. відігравали прогрес, роль, то у 16—18 ст. в умовах генези бурж. відносин вони стали гальмом екон. та соціально-політ. розвитку і, починаючи з кін. 18 ст., протягом 19 ст. ліквідуються в законод. порядку. Перші ремісничі організації епохи раннього Середньовіччя виникли на тер. сучасної України у 11—12 ст. і відомі з літописів Київ. Русі як дружини ремісників, що мали своїх старшин. У 14 — 1-й пол. 16 ст. Ц. поширилися у Сх. Галичині, містах Волині й Київщини, а в кін. 16 — на поч. 17 ст. — в Лівобереж. Україні. У Львові, Києві, Луцьку та ін. містах налічувалося до 30 Ц. у кожному (ткацькі, кравецькі, шевські, кушнірські, ковальські, чинбарські, теслярські, гончарні, пивоварні, пекарські, м'ясників тощо).

Правове регулювання організації та діяльності Ц. здійснювалося на основі загальнодіючих польс.-литовських нормат. актів та цех. статутів (уставів), які здебільшого затверджувалися магістратами. Найавторитетніші цех. корпорації отримали привілеї на самоврядування та монополію ремісничого в-ва безпосередньо від великих лит. князів чи польс. королів. Керівництво деяких потужних цех. корпорацій отримало право затверджувати статути підпорядкованих їм Ц. малих міст. Особливого розвитку набули Ц. у 2-й пол. 17 — 18 ст. З утворенням Гетьманщини прав, статус Ц. підтвердив уряд Моск. д-ви, але осн. нормат. актами, якими підтверджувалися або надавалися цех. привілеї, стали гетьм. універсали. Одночасно цех. устрій на укр. правовій основі поширився і на тер. Слобід. України.

Повноправними членами Ц. були тільки майстри; підмайстри та учні перебували в залеж, стані, тому подекуди утворювалися окремі т-ва підмайстрів і т. з. господи (домівки для мешкання) під керівництвом ст. майстра. На чолі Ц. стояли обраний цехмістер і управа. Цехмістри найпотужніших Ц. були членами магістратів міст. Організовані в Ц. ремісники підпорядковувалися статут, вимогам, «кодексу» поведінки (при окр. Ц. діяли цехові суди). Кожний Ц. мав свої обряди, касу (цех. «скриньку»), корогву, печатку, знак і навіть цех. вбрання для різних урочистостей. Були спец, відзнаки (герби) відповідно до профілю ремесла. Наприкінці 1-ї чв. 18 ст. у процесі започаткування загальнорос. імп. зак-ва була зроблена перша спроба нормат. врегулювання станової організації ремісників. У 1722 Петро / запровадив цех. устрій у Росії. Але доки Україна-Гетьманщина мала свою автономію, доти укр. Ц. зберігали свої давні права. Про право на самоуправління укр. цех. корпорацій говорилося у «Правах, за якими судиться малоросійський народ» 1743.

1785 було встановлено єдиний загальнообов'язковий цех. устрій на всій тер. Рос. імперії, в т. ч. в Слобідській, Лівобережній та Пд. Україні. Згідно із зак-вом («Городове положення» 1785) цех. корпорації формально зберігали давні цех. права, але фактично перетворювалися на складову частину загальноміської організації і підпорядковувалися «ремісничій управі» — адм.-фін. органу місцевої влади. Прийнятий у 1799 «Статут цехів» остаточно скасував укр. правові засади, виборність адміністрацій Ц. та перетворив їх на адм.-фіскальні органи імп. місц. влади. У результаті дальшої реорганізації цех. устрою 1802 ремісники отримали прав, статус окр. сусп. стану. «Вічнозаписані» ремісники Ц. прирівнювалися всіма правами до міщан, сплачували держ. податки на відміну від ремісничої прислуги та робітників.

З 2-ї пол. 19 ст. у процесі розвитку кап. відносин цех. система остаточно втрачає свої соціально-екон. функції, починається процес її ліквідації. Поступово, протягом 2-ї пол. 19 ст., цех. об'єднання перетворювалися на різноманітні ремісничі т-ва харитативного характеру з елементами профсп. орг-цій. У 1900—02 ця система на тер. України у складі Рос. імперії була скасована остаточно. 2) У сучас. період під цехом розуміється осн. структ. підрозділ вироб. підприємства, фірми, ін. госп. організації, що виготовляє напівфабрикати чи готові вироби або здійснює певну частину технол. циклу в-ва продукції. Залежно від призначення розрізняють основні, допоміжні, обслуговуючі, підсобні та побічні Ц. Прав, статус Ц. визначається нормами зак-ва про підприємства в Україні, їх статутами, а також положеннями чи ін. актами, що регламентують діяльність Ц. та управління ним.

Літ.: Клименко Ф. Западнорусские цехи XVI—XVIII в. К., 1914; Клименко П. Цехи на Україні, т. 1, в. 1. Сусп.-правні елементи цех. організації. К., 1929; Пажитнов К. А. Проблемы ремесленных цехов в зак-ве рус. абсолютизма. М., 1952.

Л. О. Зайцев, В. П. Нагребельний.

 

Схожі за змістом слова та фрази