Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОБВИНУВАЛЬНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
   

ОБВИНУВАЛЬНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

— один з основних типів кримінального процесу, притаманний різним істор. періодам розвитку д-ви і права. Зокрема, застосовувався у Давніх Греції і Римі, в Європі в часи раннього Середньовіччя, у т. ч. в Київській Русі. Суттєвими ознаками О. к. п. є повне розмежування функцій суду і функцій обвинувачення; визнання процес, прав сторін, їх активна участь у провадженні справи; зв'язаність суду межами вимог сторін.

В обвинувальному процесі Давньої Греції і Давнього Риму центр, місце займали судові змагання між обвинувачем (позивачем) та обвинуваченим (відповідачем). Органи правосуддя не здійснювали досуд. слідства. Збирання не-обхід. доказів, за дозволом суду, покладалося на сторони. Суд. змагання розпочиналися промовою обвинувача, який подавав докази: допитував свідків, зачитував док-ти. Обвинуваченому надавалася можливість виголосити промову та подати докази на свою користь. Після дослідження усіх доказів і проголошення заключних виступів сторін судді віддавали свої голоси «за» чи «проти» обвинуваченого. Вирок виносився за більшістю голосів колегії суддів. До виголошення заключних промов обвинувачений міг добровільно піти у вигнання, визнавши таким чином свою провину. В цьому процесі кожен гр-нин у будь-якій справі міг виступити обвинувачем у публіч. інтересах (т. з. народного обвинувачення). Отже, давній 0. к. п. характеризувався активністю сторін та їх рівністю у суд. змаганні, гласністю судочинства та колег, розглядом справ. О. к. п. тривалий час зберігався у феод, сусп-ві. Він здійснювався у суді рівних (тобто судді і сторони мали належати до одного соціального стану, напр., бути феодалами). Обвинувачем (позивачем) міг виступати лише потерпілий або його найближчі родичі. Представництво сторін, за заг. правилом, не допускалося, всі процес, дії виконувалися сторонами особисто. Заміна сторони дозволялася лише для жінок, малоліт. дітей та представників церкви. Засобами доведення вини, крім ін. доказів, вважалися: а) присяга сторони, підтримана певною кількістю «співприсяжників», б) ордалії («суд божий»); в) поєдинок судовий (у Київ. Русі він називався полем). Рівність сторін виявлялася також у тому, що при взятті під варту до суду обвинувач еного така ж міра очікувала і обвинувача. Форма суду рівних не застосовувалася у справах кріпосних, які могли бути піддані катуванню і не мали права на суд. захист. З розвитком феод, відносин О. к. п. згодом було замінено розшуковим (інквізиційним) процесом, що діяв у період серед, та пізнього Середньовіччя під час панування інквізиції. Процес відновлення О. к. п. у 17—19 ст. у країнах Європи, Америки, пов'язаний з буржуазними революціями та переходом до дем. форми правління.

0. к. п. пройшов значний шлях розвитку, упродовж якого набував різних істор. форм, що передбачали як виключно приватне обвинувачення, так і публічне, як абсолютно категоричну зв'язаність суду вимогами та позиціями сторін, так і гнучкість у цьому питанні. У часи раннього Середньовіччя засади змагальності набували «буквального» розуміння у таких формах, як суд. поєдинок та ордалії, що застосовувалися за відсутності або нестачі доказів. У межах цього типу процесу послідовно реалізувалися такі фундам. правила організації правосуддя, як «ніхто не може бути суддею у власній справі», «немає обвинувачення — немає і суду», «немає підсудного — немає і суду».

На відміну від розшукового (інквізиційного), у змагальному процесі сторони мають суттєвий вплив на провадження справи, саме від їх волі значною мірою залежить початок процесу, його хід та завершення. Так, у разі відсутності заперечень проти обвинувачення дальший розгляд справи проводиться у ско-роч. порядку. О. к. п. передбачає найширші можливості для реалізації рівності сторін, у т. ч. щодо надання суду доказів та доведення їх переконливості. Наріж, каменем О. к. п. є постулати презумпції невинуватості, згідно з якими особа вважається невинуватою, доки її вину не буде переконливо доведено і встановлено вироком суду.

О. к. п. створює найкращі умови для забезпечення незалежності та неупередженості суддів. У змагальному процесі суд. діяльність повністю звільняється від виконання обов'язків сторін і полягає виключно у здійсненні природ, функції з оцінки заявлених сторонами вимог на основі зібраних доказ, мат-лів. В О. к. п. юрисдикція суду поширюється на всі процес, стадії. О. к. п. завжди вимагав відкритого гласного судочинства, передбачав прагнення досягти матеріальної істини у кожній справі, але допускав постановлення суд. рішення на основі відносної, форм, істини за неможливості досягти більшого. О. к. п. не допускає ревізійного порядку перегляду суд. рішень і визнає лише перегляд за зверненням сторін і виключно в межах їх вимог. Класич. зразком сучасного О. к. п. вважаються суд. порядки Великобританії та США, де відмова обвинувача від обвинувачення тягне за собою виправдання обвинуваченого, а якщо обвинувачений визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні, досліджуються докази, які можуть вплинути на вид і міру покарання. У випадку, коли обвинувачений визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні, він втрачає право на суд присяжних. Це зумовлено тим, що присяжні вирішують своїм вердиктом питання про винність обвинуваченого, а при визнанні обвинуваченим своєї вини спору щодо винності вже немає.

В Україні відповідно до концепції суд. прав, реформи (1992) та вимог Конституції послідовно посилюються засади змагальності у судовому процесі на всіх його стадіях. Так, ліквідовано функцію нагляду прокуратури за судом; захисника допущено до участі у справі на всіх стадіях процесу (ст. 44 КПК України); введено суд. порядок проведення арештів, обшуків та перевірки законності затримання особи (ст. 165, 165і, 1652, 165^, 177, 178 та ін.); ревізійний порядок перегляду суд. рішень замінено на апеляційний та касаційний (Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» 2001); введено обов'язковість фіксування суд. процесу тех. засобами (ст. 87і) та ін. Згідно зі ст. 16і КПК розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Обвинувачення у суді здійснює прокурор, а в окремих випадках — потерпілий або його законний представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або закон, представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи закон, представник, потерпілий, цив. позивач, цив. відповідач та їх представники беруть участь у суд. засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процес, обов'язків і здійснення наданих їм прав. Функція розгляду справи покладається на суд.

Посилення засад змагальності в крим. судочинстві є однією з осн. тенденцій розвитку прав. систем дем. країн світу в 20 та на поч. 21 ст.

Літ.: Михеєнко М. М. Істор. форми крим. процесу. Проблеми правознавства. К., 1990; Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголов.-процес. права. СПб., 1995; Фойницкий И. Я. Курс уголов. судопроизводства, т. 1—2. СПб., 1996; Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Крим, процес України. К., 1999.

М. І. Сірий.

 

Схожі за змістом слова та фрази