Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АНТАНТА
   

АНТАНТА

(франц. entente — згода) — союз Великобританії, Франції і Росії, який остаточно сформувався 1907 для боротьби проти Троїстого союзу. Німеччина, що започаткувала створення агресивних блоків, намагаючись добитися перерозподілу світу на свою користь, 1882 уклала угоду з Австро-Угорщиною та Італією (Троїстий союз), поновлену 1891. У відповідь на створення цього блоку 1893 було укладено франко-рос. договір. Великі воєнні д-ви в той час поділилися на два табори: Росія і Франція, з одного боку, та Німеччина й Австро-Угорщина, з другого. Великобританія протягом 80—90-х pp. 19 ст. дотримувалася курсу «блискучої ізоляції», намагаючись досягти своїх цілей грою на протиріччях між двома союзами і зберегти роль арбітра. Однак швидке посилення анг-ло-нім. суперечностей примусило її шукати союзників, насамперед зближення з Францією, а згодом — з Росією. 1905 підписано англо-франц., а 1907 — рос.-англ. угоди, які заклали підґрунтя А. Створення А. пом'якшило суперечності між її учасницями, але повністю їх не усунуло. Німеччина, використовуючи найменші незгоди всередині А., намагалася відірвати Росію від її союзників, однак заг. протистояння країн А. з Німеччиною загострювалося і призвело, зрештою, до Першої світової війни 1914—18. З початком війни, розв'язаної Німеччиною, країни А. рішуче вдалися до спільних дій. У вересні 1914 у Лондоні між Англією, Францією та Росією було підписано угоду про неу-кладання сепарат. миру. У жовтні 1915 до цієї угоди приєдналася Японія, яка ще в серпні

1914 оголосила війну Німеччині. У травні

1915 на бік А. перейшла Італія, яка раніше входила до Троїстого союзу. У ході війни до А. поступово приєднувалися ін. д-ви. Згодом навколо А. згрупувалося 25 держав, що воювали проти Німеччини та її союзників: Бельгія, Болівія, Бразилія, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Греція, Гондурас, Китай, Куба, Ліберія, Нікарагуа, Панама, Перу, Португалія, Росія, Румунія, Сербія, Сіам, США, Франція, Уругвай, Хіджаз, Еквадор, Японія. Свіжі амер. армії, які 1917 рушили в Європу, допомогли вирішити долю війни на користь А. Поразку Троїстого союзу прискорила і революція 1918 у Німеччині.

Остаточні підсумки війни зафіксовано в системі мирних договорів, укладених д-вами А. з країнами австро-нім. блоку: Версальсь-кий 1919 — 3 Німеччиною, Сен-Жерменський 1919 — з Австрією, Нейїський 1919 — з Болгарією, Тріанонський 1920 — 3 Угорщиною, Севрський 1920 — 3 Туреччиною. У роботі Паризької мирної конференції 1919—20, яка тривала з перервами рік і прийняла 28.VI 1919 Версал. договір, брали участь 32 країни. Проте на ній не було офіц. представників жодної з держав, які утворилися під час революції і громадян, війни на тер. колишньої Рос. імперії; деякі з них прибули сюди неофіційно і тому не мали впливу на її роботу. «Російське питання», хоч і було одним з основних у роботі конференції, її учасниці вирішували без Росії, України, Білорусі. Зробивши помилкову ставку спочатку на грубу військ, силу (в березні 1918 д-ви А. почали бойові дії у Росії, а в кін. 1918 висадили війська на Пд. України) і зазнаючи поразок, вони діяли не кращим чином і на дип. фронті. У червні 1919 учасники конференції визнали уряд О. Колчака і відмовилися визнати уряди України та Білорусі. Вони підтримали Польщу, Фінляндію, Румунію, визнали автономію Естонії, Литви, Латвії, підтримали білогв. генералів А. Денікіна, М. Юденича, але від уряду Укр. Нар. Республіки вимагали повного підпорядкування рос. білогвардійщині. Паризька конференція санкціонувала загарбання Румунією Пн. Буковини і Бессарабії, Чехословаччиною — За-карп. України, Польщею — Сх. Галичини і Зх. Волині. Недалекоглядні рішення держав-переможниць, принизливе ставлення до переможених, нехтування інтересами ряду європ. народів сприяли визріванню в Європі нових, ще глибших міждерж. і нац. суперечностей та конфліктів, що врешті-решт призвело до Другої світової війни 1939—1945. Літ.: Никольсон Г. Как делался мир в 1919 г. М., 1945; Сб. договоров России с другими гос-вами 1856—1917. М., 1952. Ю. І. Нипорко.

 

Схожі за змістом слова та фрази