Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Т-тов arrow ТІЛЕСНІ ПОКАРАННЯ
   

ТІЛЕСНІ ПОКАРАННЯ

- види крим. покарань, що полягають у заподіянні засудженому фіз. болю, страждань, каліцтва. Поряд зі смертною карою належать до найдавніших видів покарань. Застосування Т. п. мало на меті кару (помсту) щодо злочинця та залякування інших. У деяких випадках додатково передбачалося позбавлення злочинця факт, (фізичної) можливості вчиняти злочини, напр., відрубуванням певної частини тіла (руки, ноги).

Історія знає такі види Т. п.: 1) членоушкодження — відрубування (відрізання, відсічення) чи ушкодження певного органа або частини тіла; 2) болючі тілесні ушкодження, що спричиняли фіз. страждання засудженому, — удари, порізи, шмагання різноманіт. знаряддями (батогами, канчуками, різками, шпіцрутенами), застосування вогню, розплавленого металу, кислоти, киплячої олії, окропу тощо; 3) мордування, які викликали більше моральні страждання, ніж фіз. відчуття — сорому, ганьби (напр., приковування до стовпа).

На законод. рівні застосування Т. п. передбачалося ще у Вавилонії (Закони Хаммурапі, 18 ст. до н. е.), Давніх Афінах (Драконта закони, 7 ст. до н. е.), Давній Індії (Закони Ману, бл. 2 ст. до н. е.), Давньому Римі, ін. д-вах. У період з 15 по 18 ст. Т. п. переважали у системах покарань більшості держав світу. Розвиток гуманіст, ідей у країнах Європи у 18 ст. викликав заг. дискусію щодо ефективності Т. п. її результатом стало поступове скасування цих покарань. Так, Т. п. у формі членоушкоджень були скасовані в Пруссії (1754), Данії (1770), Австрії (1776), Франції (1780). Болючі Т. п. скасовано пізніше, зокрема: у Франції — 1791, але Крим, кодекс 1810 відновив відрубування руки і таврування за вбивство батька (скасовано 1832); в Австрії — 1867; в Німеччині — з прийняттям загальнонім. Крим, уложення 1871. В Англії Т. п. застосовувалися до поч. 20 ст., особливо щодо неповнолітніх, які вчиняли злочини проти власності.

В Україні Т. п. були поширені ще за часів Київ. Русі. «Руська Правда» забороняла бити винуватого без княжого відома. З прийняттям християнства поширенню Т. п. сприяло грец. духівництво, яке разом з релігією принесло і суворі закони Візантії. Найтяжчі злочини були підсудні церковним судам. За Статутом князя Ярослава Мудрого до таких злочинів належали: перелюбство, підпал, статеві зносини з сестрою, побиття батьків та ін. За їх вчинення передбачалося відрубування рук, виривання язика, виколювання очей. У 15 ст. Т. п. стали тут найпоширенішим видом покарання. На укр. землях за польс.-лит. панування застосовувалися Т. п. болючі (биття батогами, киями, різками) і пов'язані з членоушкодженням (відрубування руки, відрізання вуха, носа). Вони передбачалися, зокрема, у статутах Казимира Великого, Литовських статутах, Литовському судебнику 1468. За межами цієї системи опинилося звичаєве право козаків, що застосовували такі Т. п., як биття канчуками (біля стовпа, під шибеницею), калічення (дуже рідко), приковування до гармати чи дерев'яного стовпа на центр, майдані тощо. Призначалися вони на розсуд старшини за різні порушення, у т. ч. за злочини. Соборним уложенням 1649 Рос. держави Т. п. передбачалися, зокрема, за насильницьке проникнення у чужий двір, за крадіжку на службі, підлог, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, замах на життя господаря, за третю крадіжку, перший розбій, грабіж. Покарання батогом встановлювалося у сто сорок одній статті за злочини проти д-ви та власності, кормчество (торгівлю без дозволу), образу батьків, утечу з місця служби, звідництво та ін.

За часів Петра І Т. п. були особливо поширені. Для їх виконання з'явилися нові знаряддя, наприклад, шпіцрутени (гнучкі прути понад 1 м завдовжки). Побиття ними призначалося за військ, злочини, перелюбство, богохульство, ідолопоклонство. Новими були і такі способи заподіяння страждань, як ходіння по кілках, мордування голодом, холодом, припікання язика та прибивання рук до стовпа цвяхами перед екзекуцією. Ці види Т. п. застосовувалися до 1754, після цього ще упродовж деякого часу практикувалися таврування, відсічення язика та розірвання ніздрів. 1757 скасовано покарання у виді розірвання ніздрів у жінок, засланих на каторгу. До чоловіків, засуджених на довічну каторгу, в засланні застосовувалися і побиття батогом, і розірвання ніздрів, і таврування. 1775 скасовано застосування батогів. Усі царські піддані в Рос. імперії у 18 ст. поділялися на тих, до кого Т. п. застосовувались, і тих, до кого вони не застосовувались. Катерина II скасувала Т. п. у 1785 щодо дворян, купців першої та другої гільдій, поважних громадян, а в 1796 — щодо духовенства. Павло І звільнив від Т. п. людей віком понад 70 років. Олександр І у 1802 скасував тортури й нещадне побиття батогом. За Уложенням про покарання кримінальні та виправні 1845 скасовано застосування батога. Покарання канчуками проіснувало аж до 1903. З часом перестали застосовувати Т. п. щодо жінок, церковнослужителів, селян, обраних на виборні посади.

Нині Т. п. збереглися тільки в мусульм. країнах. Грунтуються вони на інституті відплати за вчинений злочин і передбачені, зокрема, за посягання на життя та здоров'я, власність, за статеві злочини. У країнах ін. правових систем застосування до засуджених Т. п. заборонено. Ця заборона міститься і в міжнар. нормативно-прав, актах. До останніх належать, напр., Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, 1975, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, 1984.

Літ.: Шишкин И. О телесных наказаниях в связи с началом наказания вообще. «Юрид. вестник», 1861, № 10, 11; Д-кий А. Система карательных мер в Запорожье. «Киев, старина», 1893, т. 40, янв.—март; Демченко Г. В. Наказание по Лит. статуту. К., 1896; Тимофеев А. Г. История телес, наказаний в рус. праве. СПб., 1897; Еврей-нов H. H. История телес, наказаний в России. X., 1994; Грозовський I. М. Право Нової Січі (1734—1775). X., 2001.

А. А. Музика, В. М. Пуйко.

 

Схожі за змістом слова та фрази