Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дер-дин arrow ДИКЕ ПОЛЕ
   

ДИКЕ ПОЛЕ

— істор. назва незаселеної степової території Пн. Причорномор'я між Дністром і Доном. Назва «Дике поле» виникла не пізніше 16 ст. (ймовірно, у 2-й пол. 15 ст.). Обширні укр. землі через тат. напади, що стали регулярними з кін. 15 ст., поступово знелюдніли. Ці землі тривалий час перебували поза будь-яким політ, контролем і не мали пост, населення. Однак великі природні багатства степових просторів вабили до себе людність. Тут розвинулася особлива форма використання цих багатств — сезонне уход-ництво. Мисливством, бортництвом, рибальством займалися не тільки певні групи промисловиків, а й міщани та селяни. На теренах Д. п. формувалися зачатки козацтва. Д. п. Півдня України відігравало роль буфера між Кримським ханством та володіннями польських, литовських і московських правителів. «Бортні угіддя» в Д. п. стали предметом пожалувань великих литовських, а також московських князів. Ці території згодом фігурують у міждержавних угодах (див., напр., Бахчисарайський мирний договір 1681). З 18 ст. почалася інтенсивна колонізація краю, відтак назва «Дике поле» поступово вийшла з ужитку.

Літ.: Беляев И. О сторожевой, станичной и полевой службе на польс. Украине... М., 1846; Wojcik Z. Dzikie pola w ogniu. О Kozaczyznie w dawnej Rzeczypospolitej. Warszawa, 1968; Історія України: нове бачення, т. 1. К., 1995.

Л. А. Сухих, А. Й. Рогожин.

 

Схожі за змістом слова та фрази